Загибель росіян, які воюють в складі так званої «ПВК Вагнера», під час невдалої спроби наступу на позиції арабсько-курдських«сирійських демократичних сил» в районі сирійського міста Дейр-ез-Зор, на східному березі річки Євфрат, вже другий тиждень не полишає сторінки світових ЗМІ. Кількість загиблих в різних джерелах як і раніше сильно різниться – від десятків до сотень людей. Офіційно Росія продовжує не визнавати загибеліь своїх громадян: лише в заяві представника МЗС Марії Захарової розпливчасто йдеться про «можливу загибель п'ятьох росіян».
Кореспондент Радіо Свобода зустрівся з «казаком», який відвідує в госпіталі поранених бійців «ПВК Вагнера», і розпитав про обставини бою 7 лютого, про те, де і за чий рахунок лікують поранених, а також про шляхи, якими «вагнеровці» потрапляють з Донбасу до Сирії.
– Мій друг, який повернувся «трьохсотим» (пораненим, – ред.) після бойових зіткнень в Сирії, з яким я зустрівся в Хімкинській лікарні (Хімкинський центральний військовий госпіталь, – ред.), розповів мені досить гнітючу історію, –розповідає Євген Шабаєв, «отаман» «казацького» товариства «Ховріно», який в Хімкінському госпіталі особисто бачив вісьмох поранених в бою біля села Хішам, неподалік від міста Дейр-Ез-Зор.
Жириновський стверджує, що понад 300 осіб, Алксніс каже, що 334. Я вважаю, що вони близькі до істини.
Наші «пвківці Вагнера», а точніше п'яте і друге його відділення, потрапили під авіаційний обстріл, можна сказати, що і дрони там працювали, він не може це підтвердити, тому що була ніч, потім вже була зачистка вертольотами. Коли 550 людей потрапляє в пустелі вночі під обстріл, то багато не виживе. За його словами, вийшло живими і неушкодженими близько двохсот осіб, в якому стані залишилися – він сказати не може, але вижити там було вкрай важко. З однієї простої причини: вертолітного супроводу, так званої евакуації, не було ніколи, оскільки у «ПВК Вагнера» немає цих вертольотів. Виходячи з усього цього і можна робити висновок про загиблих. Жириновський стверджує, що понад 300 осіб, Віктор Алксніс каже, що 334. Я вважаю, що вони близькі до істини. У мене є інформація з різних джерел і з різних регіонів. Так ось, в минулі вихідні поховали вже 15-го з тих, хто загинув під тим обстрілом.
– Через скільки часу після обстрілу забрали постраждалих?
Коли точно їх змогли евакуювати я не знаю, але до Росії вони почали надходити 11-12 лютого, а сам обстріл був з 7-го на 8-е
– Це питання дуже важке, оскільки підходило підкріплення, так званий батальйон «Весна»: це донбаський батальйон, який, на жаль, отримує зарплати набагато менші, ніж «вагнерівці», хоча і входить до апарату ПВК. Вони теж зіткнулися з повітряним опором, вже не таким сильним, але все одно досить серйозним. У пустелі евакуювати поранених дуже важко, це не Афганістан і не Чечня. Тому коли точно їх змогли евакуювати я не знаю, але до Росії вони почали надходити 11-12 лютого, а сам обстріл був з 7-го на 8-е.
– Їх забирали бортами Міноборони?
– Я не можу цього стверджувати, але, думаю, так, тому що інших бортів там не було.
– Скільки Ваш друг пробув в Сирії, поки його не поранили?
– Довго, більше сказати не можу. Там було вже п'ять «наборів» «ПВК Вагнера». Це не перше відрядження мого друга.
– Які поранення у тих «вагнерівців», яких Ви бачили в Хімкінському госпіталі?
Там було вже п'ять «наборів» «Вагнера»
– Рвані рани живота, осколкові, мінно-вибухові. Це важкі поранення, вони нетранспортабельні. Те, що їх привезли, – це великий героїзм наших медиків, їм, звичайно, велике спасибі. Тому ми і не називаємо ніяких прізвищ, з однієї простої причини: їх можуть просто викинути з лікарні, оскільки це госпіталь Міноборони, а ПВК – будь-яка ПВК в Росії – заборонена законом. І ще один привід, чому я не говорю прізвища, тому що якщо їх виганяють з госпіталю Міноборони і вони приходять до цивільних лікарів, будь-який з них, аж до медсестри, зобов'язаний заявити до поліції і прокуратури про вогнепальне чи будь-яке інше поранення. Відповідно, буде порушено кримінальну справу. І люди будуть сидіти в тюрмі.
– При цьому, прекрасно знаючи про статтю за найманство, яка передбачає до 15 років позбавлення волі, вони все одно туди поїхали...
Найголовніший привід, чому вони туди їдуть,– тут у них немає життя, немає роботи, немає ні соціального, ні економічного статусу
– Найголовніший привід, чому вони туди їдуть,– тут у них немає життя, немає роботи, немає ні соціального, ні економічного статусу. Ні як у військовослужбовців, які мають певний досвід, ні як у простих громадян. Вони поїхали як контрактники на охорону нафтопроводу Євгена Пригожина, оскільки саме ті «сакральні» нафтові поля, які під Пальмірою знаходяться, вони і охороняли. Їм було наказано взяти чергову ділянку, суажімо, «безгоспних» полів. А потім виявилося, що вони під контролем іншої альтернативної бізнес-компанії, яка досить серйозно охороняє своїх клієнтів. Це приватна американська компанія (згідно з офіційними даними Міноборони США, напад росіян і проасадівських сирійських угруповань 7 лютого відбивали бійці «Сирійської вільної армії» і кадрові американські військові, а не «приватники», – ред.).
Наші – це безправне м'ясо
Але в чому відмінність американських приватних компаній? У них, принаймні, є закон про ПВК. Є соціальний регламент, відповідальність. І кожен, будь-який боєць ПВК – це боєць армії Сполучених Штатів, і вони їх захищають. Наші ж – це безправне м'ясо. Ветерани бойових дій у нас мають «величезні» соціальні гарантії у вигляді тисячі рублів на місяць, і більше нічого. У них відібрали право і на проживання в соціальних установах, і на квартиру, щодоцих питань ми судимося з російською державою вже більше шести років. І в цих умовах говорити про те, що держава ухвалить закон про ПВК, коли у них немає грошей і потрібно «триматися і терпіти»... я не впевнений, що їм це потрібно, їх цілком влаштовує те, що зараз відбувається: «м'ясо прийшло, м'ясо пішло...» Ну, і до питання про найманство: ми всі працюємо заради грошей, на будь-якій роботі. Це робота для хлопців, які не знайшли іншої роботи тут, в мирному житті.
– Чи знаєте Ви випадки, коли родичам загиблих «вагнеровців» не виплачувалися «похоронні»?
Договори, які підписуються з найманцями, які їдуть до Сирії, перебувають поза правовими рамками і не мають юридичної сили в Росії
– Договори, які підписуються з найманцями, які їдуть до Сирії, перебувають поза правовими рамками і не мають юридичної сили в Росії. У разі поранення там прописана сума до мільйона рублів і два мільйони в разі загибелі. Розподіляють ці суми вербувальники, які відправляють до Сирії. З цими виплатами дуже багато проблем. Я чув про один випадок, коли «вагнеровець» загинув, а його родичам не заплатили частину грошей, це було в Краснодарському краї.
– Більшість найманців в Сирії – це ті, хто воював на Донбасі?
Такі люди не потрібні в нашій країні. Тож окрім нафтової мети була і «утилізація» ветеранів Донбасу
– Я ще перед введенням військ до Сирії говорив, що була нарада в Кремлі, де, за моїми даними, було дано доручення Бородаю «утилізувати» ту масу людей, які піднялися, які бачили, що можна міняти владу, скажімо, не виборчим шляхом. Такі люди не потрібні в нашій країні. Тож окрім нафтової мети була і «утилізація» ветеранів Донбасу. Власне, цим вони і займаються. Більшість першого, другого і третього сирійського набору, люди, що пройшли серйозну підготовку, були зачищені, а точніше – відправлені до артпідготовки на штурм сирійських міст.
– Хто зараз оплачує лікування поранених в Сирії?
Гине, як мінімум, не менше ста осіб, а наша влада стурбована смертями в американських в школах
– Держава, всі вони знаходяться в державних установах. Але для США ПВК – це не державна структура, оскільки ми самі не визнаємо приватні військові компанії. Тому і попереджати про обстріл ніхто не винен. З іншого боку, США самі підтвердили свій власний удар. Замість того, щоб бодай висловити глибоке занепокоєння, як це робить наш великий полководець Лавров, російська влада просто не помітила цю ситуацію і перейнялася проблемами у Флориді. Тобто гине, як мінімум, не менше ста осіб, а наша влада стурбована смертями в американських в школах. Я щось не помітив, щоб Трамп сильно переймався, коли у нас в Улан-Уде сокирою дітей рубали. Якщо наша російська держава не хоче підтримувати наших громадян, не хоче їх захищати і навіть після смерті забуває про них, значить держава служить чомусь іншому, а не національним інтересам народу. Напевно, вона служить своїм комерційним інтересам. І тоді це, напевно, бізнес-проект, в якому люди виступають як біомаса. З іншого боку, нас як біомасу використовують і тут: ви платите за капремонт, за ЖКГ, а вас умертвляють, в країні вимирання. Ну а там (в Сирії) – живе швидке знищення.
– Зараз, після серйозних втрат в Сирії, вже почався новий, шостий набір? Люди йдуть?
Вербувальники працюють і в Україні, ветерани АТО теж є в Сирії
– У нас є СІЗО в Донецьку, СІЗО в Луганську, де людей, зокрема, і російських громадян, утримують вже більше трьох років після підписання мінських угод. Ці люди не хотіли зупинятися, вони хотіли йти далі, захищати свою батьківщину. А їх посадили в СІЗО без висунення їм звинувачень. Там не діє адвокатура, там все за поняттями. І ось хлопці сидять три роки. До них приходять вербувальники і кажуть: або ти тут продовжуєш гнити, або ти поїдеш воювати, може, щось і заробиш. Коли ти бачиш перед собою такий вибір, ти йдеш воювати – і не за 150 тисяч рублів, як воюють певні«пвківці», а йдеш в набір до «Весни», до «Карпат», де платять близько 100 тисяч, та й то не завжди. Вербувальники працюють і в Україні, ветерани АТО теж є в Сирії. Там нікого не цікавить зараз, хто туди приїде. І в одному окопі можуть виявитися ті, хто на Донбасі стріляв одне в одного. Ми людям говоримо, але вони вже не сприймають нічого. Тому що немає роботи, реальна економічна криза в країні.
Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода.
