Нещодавнє вбивство в Києві сколихнуло суспільство – 10 лютого молодий офіцер 72-ї бригади вбив на зупинці маршрутки 35-річного чоловіка. Той виявися шеф-кухарем одного з одеських ресторанів. У бригаді говорять – офіцер проходив обстеження і не потребував психологічної допомоги. Про відсутність системи психологічної реабілітації заговорили майже одразу, проте у Збройних силах наполягають, що така система працює з 2016 року. Втім в її ефективності сумніваються навіть деякі військовослужбовці – їм доводиться приходити до тями самостійно.
12 лютого 27-річного Дмитра Балабуху заарештували на два місяці за підозрою у вчиненні навмисного вбивства. Йому загрожує від 7 до 15 років позбавлення, повідомляють журналісти «Громадського», що були на суді. З 2014 року Балабуха проходив службу в 72-й бригаді, воював на багатьох гарячих ділянках фронту. Бригада повернулася з АТО наприкінці жовтня 2017 року і зараз перебуває на пункті постійної дислокації в Білій Церкві.
Як повідомляє поліція, вбивство відбулося внаслідок особистого конфлікту на зупинці громадського транспорту. Після суперечки Балабуха за офіційною версією придбав ножа, повернувся до свого опонента та завдав йому декілька поранень.
Вбитого звали Руслан Юрченко – він працював шеф-кухарем в одному з одеських ресторанів, займався бойовими мистецтвами в одеському клубі «Гермес». Він залишив дружину та двох дітей, пишуть друзі в соціальних мережах.
Майже одразу після вбивства із критикою системи психологічної реабілітації виступив головний військовий прокурор Анатолій Матіос.
Про проблеми зі реабілітацією ветеранів АТО близько двох років тому писало і Радіо Свобода. Крім низьких показників були проблеми і з ефективністю тих закладів, що проводили заходи з психологічної реабілітації. Зокрема в деяких з них не було психологів.
Офіцер, якого підозрюють у вбивстві, був врівноваженою особою – прес-офіцер
В 72-й бригаді стверджують – всі бійці після повернення з зони АТО пройшли медичне обстеження, багато хто лікувався в шпиталях і за потреби могли поїхати на реабілітацію в санаторій. За словами прес-офіцера бригади Олени Мокренчук, проблема полягала не у психологічних розладах ветерана.
«Очевидці кажуть, що хлопця грубо образили, виштовхали з черги на маршрутку. Це, звичайно, не є приводом когось вбивати, але, мабуть, це була остання соломинка, що зламала хребет. Цей боєць дуже дисциплінований, його характеризують як рівноважну людину. Слідство з’ясує, чим його довели», – говорить Мокренчук Радіо Свобода.
«Командування та весь особовий склад 72-ї ОМБр висловлює щире співчуття родині і близьким загиблого», мовиться на сторінці 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців у мережі Facebook.
В кожному структурному підрозділі «сімдесят двійки», починаючи від роти, є психолог, наполягає прес-офіцер, тому підтримка в колективі є. Проте в суспільстві до бійців часто ставляться негативно, зокрема не приймають посвідчення учасника бойових дій в транспорті.
Пізніше журналіст Юрій Бутусов із посиланням на власні джерела написав, що Балабуха раніше проходив лікування у психіатра, а останнім часом його психологічний стан погіршувався.
Психологічна реабілітація в армії є – командування
Психологічна допомога військовим існує і працює на трьох рівнях, говорить Радіо Свобода начальник відділу психологічного супроводу управління психологічного забезпечення Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України Юрій Спицький.
Психологи є у кожному батальйоні. Якщо протягом 3 діб позитивних результатів немає, то бійця відправляють до медичних закладів або закладів психологічної реабілітаціїЮрій Спицький
«По-перше, психологи є у кожному батальйоні, і вони допомагають в самих підрозділах. Другий рівень – розгортаються пункти психологічної допомоги і реабілітації в бригадах, як правило в тиловому пункту забезпечення. Туди виводяться ті військовослужбовці, яких не змогли вивести з негативних психічних станів, і які потребують більш прискіпливої допомоги. Якщо протягом 3 діб позитивних результатів немає, то бійця відправляють до медичних закладів або закладів психологічної реабілітації», – говорить він.
Після повернення з фронту бійці проходять тижневий курс так званої «декомпресії», який проводять самі військові. Співробітництво із центрами державної служби прав ветеранів війни та учасників АТО, які надавали послуги з психологічної реабілітації до 2016 року, припинено. За словами Спицького, через кримінальні справи по розтраті в державній службі. До початку 2016 року таких центрів було шістнадцять.
28 окрема механізована бригада повернулася з фронту менше місяця тому, проте системної роботу з психологічної реабілітації бійців не було, каже офіцер командування 28-ї бригади, майор Олег Сидоренко. На його думку, відсутність цієї системи ще дасть свої наслідки найближчим часом.
«Сьогодні, на превеликий жаль, я не можу вам назвати жодного випадку, коли будь яка військова частина поверталася б з фронту, і щоб там відбувся процес, по-перше, виявлення категорій військовослужбовців, уражених посттравматичним стресовим розладом. Уражені всі, але питання в тому, наскільки серйозно. Виявляти ступень враження ПТСР мають професіонали», – говорить Сидоренко.
Після повернення з війни реабілітація має відбуватися і індивідуально, і з родиною, і в суспільстві. Солдату мають допомогти відійти від війни, каже Сидоренко. Поліпшенню стану не сприяють питання, на кшталт «коли це все закінчиться» чи «з ким ви там воюєте».
Перші два дні, коли я повернувся з фронту, до мене не можна було підійти. Подумки людина перебуває на війні, і його чи її треба звідти витягнутимайор-капелан Олег Сидоренко
«Перші два дні, коли я повернувся з фронту, до мене не можна було підійти. Подумки людина перебуває на війні, і його чи її треба звідти витягнути. Дружина навіть мою військову форму кинула в прання, щоб я її не бачив. Бажано поїхати на відпочинок туди, де немає інтернету і нічого не нагадує про війну», – ділиться боєць власним досвідом.
На думку офіцера, в Україні необхідні санаторії, що спеціалізуються на лікуванні ПТСР – щоб після повернення з війни солдат разом із родиною міг би відпочити там і поспілкуватися із психологом.
Допомогти у виявлені груп ризику, в тому числі мають військові капелани – ті, хто були на передовій разом із бійцями, вважає Сидоренко, який і сам був капеланом 28-ї бригади, а також є віце-президентом Асоціації професійних капеланів України. Всього на передовій діє близько півсотні капеланів, що пройшли спеціалізоване навчання і до яких у важких ситуаціях може підійти представник будь-якої конфесії.
