Звичайний антисемітизм, «Чортківський вісник» і 161-а стаття

Соціальні мережі бурхливо відреагували на статтю з антисемітськими висловлюваннями за авторством 22-річної власниці і єдиного співробітника газети «Чортківський вісник» Мар’яни Полянської. До чого спричинив розголос і чи є підстави говорити про кримінальну відповідальність?

Що сталося?

У газеті «Чортківський вісник» 2 лютого вийшла колонка під заголовком «Ж..и чи євреї?», підписана головним редактором газети Мар’яною Полянською.

Стаття транслює відомі ще з радянських часів типові антисемітські тези, що вкладаються у дві формули – «скрізь захопили владу» і «якщо у крані немає води…»

Авторка, все ж, дещо актуалізувала «класику» побутового антисемітизму сучасними прізвищами: «Трамп, Меркель, Саакашвілі, Ширак, Саркозі, Берлусконі, Трумен, Лінкольн і ще багато президентів – всі вони євреї», а також темою Голокосту і Голодомору. Мовляв, «з кожним роком убитих представників іудейського народу ставало все більше», а при цьому Голодомор геноцидом Ізраїль не визнав.

Крім того, Мар’яна Полянська озвучила давно поширювану «чорноробами» інформаційної війни сентенцію, що Порошенко, Яценюк, Тимошенко, Гройсман, Рабінович більше «думають про власну вигоду, аніж про країну», бо вони євреї. Хоча, одразу після цього головна редакторка «Чортківського вісника» збалансувала сама себе, зазначивши, що «євреї не винні», а «у слабкості економіки та правоохоронної системи винні ми – українці».

Ця стаття місцевої газети з накладом у тисячу примірників почала швидко поширюватися у мережі Facebook і активно обговорюватися. За версією Мар’яни Полянської, це сталося після того, як до редакції прийшов обурений читач і звинуватив автора у «нацизмі» та пообіцяв, що напише на неї скаргу в прокуратуру.

У відповідь на численні звинувачення авторка заявила, що не є «антисемітом, шовіністом, ксенофобом, расистом», а також додала, що навчаючись у виші досліджувала тему Голокосту. Полянська пояснила, що до написання цієї колонки її підштовхнуло те, що «Ізраїль не визнає обох Голодоморів, у яких загинули понад 6 мільйонів українців», а вона є «патріоткою».

Як відреагувала міська рада Чорткова?

Міська рада Чорткова поспішила відмежуватися від газети і засудила публікацію за авторством Мар’яни Полянської, як таку, що «розпалює національну ворожнечу».

«Міська рада на чолі з міським головою Володимиром Шматьком висловлюють своє обурення і незгоду з приводу публікації в газеті «Чортківський вісник» від 2 лютого 2018 року №3 (503) «Ж…и чи євреї», автором якої є редактор Мар’яна Полянська. Вважаємо, що у такий складний для країни час, коли на сході України триває агресія з боку Росії, статті такого роду ще більше розпалюють міжнаціональну ворожнечу», – зазначається у офіційному повідомленні.

Також повідомляється, що, відповідно до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», за рішенням Чортківської міської ради від 30 березня 2016 року «Чортківська міська рада вийшла зі складу засновників цього друкованого засобу масової інформації».

Після роздержавлення усі співробітники з газети пішли, залишилася тільки Мар’яна Полянська. У свої 22 роки вона сама наповнює газету і веде сторінку видання у мережі Facebook.

Як розповіла Полянська, коментуючи ситуацію іншим ЗМІ, вона є «редактором, кореспондентом, фотокореспондентом, верстальником, кур’єром, бухгалтером, прибиральницею», а також власницею видання. І щоб купити газету, їй довелося взяти кредит.

«Начиталася Facebook» і порушила статтю КК

Відома блогерка Ірина Медушевська, до якої Радіо Свобода звернулося з проханням прокоментувати скандал з «Чортківським вісником», вважає, що надавати великої ваги цій ситуації не варто.

Ірина Медушевська думає, що Полянській просто «захотілося миттєвої популярності».

«Вбачати у цьому державний антисемітизм чи навіть сплановану акцію з дискредитації України не варто. Полянська просто начиталася Facebook, де подібними антисемітськими гаслами не гребують політичні авантюристи. Дивно, що на цей вислів так гостро зреагували, а на постійні антисемітські закиди, скажімо, прес-секретаря Саакашвілі Дарини Чиж намагаються не звертати уваги», – сказала Ірина Медушевська.

Іншої думки голова Групи моніторингу прав національних меншин В’ячеслав Ліхачов. Він наголошує, що стаття носить очевидний антисемітський характер. Однак, на його думку, «складу злочину, передбаченого статтею 161 Кримінального кодексу України, у ній немає».

«Стаття 161, зокрема, передбачає покарання за умисні дії, спрямовані на розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Навіть якщо вважати, що будь-яке негативне висловлювання на адресу тієї чи іншої етнічної групи розпалює ворожнечу (а мені здається, це не так, і у коментарях до Кримінального кодексу зі мною згодні), практично неможливо довести умисел, якщо сама авторка його заперечує», – пояснив Ліхачов.

Він наголосив, що «у таких випадках громадська реакція видається більш важливою, аніж юридична кваліфікація».

«Потрапивши в інтернет, стаття розбурхала користувачів соціальних мереж. Всі обурювалися від антисемітської статті. Резонанс був значним, особливо якщо врахувати, що мова йде про маргінальне видання, яке виходить у світ зусиллями однієї людини. Грубо кажучи, це нічим не відрізняється від персонального блогу чи акаунта у соціальних мережах», – зауважив В’ячеслав Ліхачов у коментарі Радіо Свобода.

На це варто звернути увагу, адже багато хто не розібрався у ситуації і висловлював обурення на адресу міської ради Чорткова, вважаючи, що цей орган влади досі володіє газетою.

Важливим, з точки зору голови Групи моніторингу прав національних меншин В’ячеслава Ліхачова, є і те, що публічна оцінка антисемітської публікації не обмежилася обуренням у соціальних мережах – Мар’яну Полянську виключили з Незалежної медіа-профспілки України.

Окрім цього, у мережі звернули увагу на те, де зберігаються архіви «Чортківського вісника».

Задекларований «патріотизм» радактора видання не завадив використовувати безкоштовні можливості, надані російськими ресурсами.