До посольства Російської Федерації в Парижі у понеділок передали звернення із закликом звільнити українського режисера Олега Сенцова. У серпні 2015 року Північнокавказький окружний військовий суд Росії визнав Сенцова винним в організації терористичного співтовариства і засудив до 20 років колонії суворого режиму. Восени 2017 року Олега Сенцова етапували з Якутії в селище Лабитнангі на Ямалі до колонії №8. Наприкінці січня стало відомо, що український режисер нагороджений орденом «За мужність» імені Андрія Сахарова. Премію вручили його сестрі Наталі Каплан.
Про початок збору підписів під петицією на підтримку Олега Сенцова французькі письменники, філософи і діячі культури оголосили ще наприкінці листопада 2017 року. І ось тепер остаточний варіант петиції, під якою стоять вже понад 3500 підписів (не тільки французьких діячів культури), передали російському керівництву.
Про те, як і чому з'явилася ідея нового звернення звільнити Олега Сенцова, Радіо Свобода розповів ініціатор цієї кампанії, письменник і філософ Мішель Єльчанінофф:
– Наприкінці листопада в Парижі відбувався фестиваль «Один уїк-енд на Сході», присвячений місту Києву. Був великий вечір, де обговорювалася тема свободи слова в Росії, і був проект, присвячений Сенцову. Не так давно я створив асоціацію «Нові дисиденти» – йдеться про дисидентів нашого часу в Росії, Україні і в Східній Європі. І в цій якості мене запросили на цей вечір. Оскільки ми збиралися говорити про Олега Сенцова, я зателефонував Зої Свєтовій, щоб дізнатися новини. Тоді говорили, що він утримується в поганих умовах і що у нього проблеми зі здоров'ям. І тоді я написав цього листа – звернення до російської влади звільнити Олега Сенцова до Чемпіонату світу з футболу.
– Це не перший лист на підтримку Олега Сенцова. І заклик звільнити його звучить теж не вперше. Ми бачили акції на підтримку Сенцова, в яких брали участь найвідоміші режисери та актори світу. Але, на жаль, результату немає...
– Ви маєте рацію, кінематографісти справді дуже активно борються за звільнення колеги. Ми вирішили розширити це коло і відправили цього листа не тільки режисерам і акторам. Наприклад, його підписали філософи, дуже відомі у Франції письменники, польський театральний режисер, європейський політичний діяч, відомий як один з лідерів студентських заворушень 1968 року теж підписав. Серед колег Олега Сенцова – кінематографістів, які поставили підписи під нашим листом, – оскарівський лауреат Мішель Хазанавічус і класик французького кіно Бертран Таверньє. Лист був опублікований спочатку в газеті Libération, потім на сайтах російської «Новой газеты» і польської «Газети Виборчоъ». Нас підтримав міжнародний ПЕН-клуб.
– Наскільки я розумію, лист підписали діячі культури не тільки Франції.
– Так, звичайно. Наприклад, американський письменник Рассел Бенкс теж поставив свій підпис... Ми вирішили, що не тільки кіно і не тільки французи повинні підтримувати Сенцова, а й німці, словенці, американці... Ми передали цього листа до МЗС Франції. І вони пообіцяли, що під час зустрічей з російськими колегами будуть говорити про Сенцова.
Президент Макрон знає про нашу петицію
Незабаром будуть президентські вибори в Росії, а потім з 14 червня до 15 липня – Чемпіонат світу з футболу. Ми розраховуємо на те, що між виборами і чемпіонатом президент Росії може зробити благородний жест, щоб ніщо не затьмарило спортивне свято. Ми не закликаємо до бойкоту Чемпіонату світу з футболу, тому що люди люблять футбол і поїдуть до Росії, щоб побачити його. Але ми говоримо обережно: «Ви їдете в країну, де є кілька десятків політичних в'язнів». Цей момент перед Чемпіонатом світу – так зване «вікно можливостей», на кшталт того, що ми бачили перед Олімпіадою в Сочі, коли Путін звільнив Ходорковського і Pussy Riot. Так ось на цей момент ми і розраховуємо. Плюс наші надії пов'язані з візитом Емманюеля Макрона до Росії, він повинен відбутися вже після президентських виборів. Я точно знаю, що президент Макрон знає про нашу петицію.
Для неї політв'язні набагато небезпечніші, ніж ті, хто сидить за інші, можливо, більш серйозні злочини. Політв'язні небезпечні, тому що вони говорять про суспільство, про державу те, про що більшість людей мовчить
– У мене до Вас запитання як до людини, яка добре знайома з темою дисидентів в СРСР і в сучасній Росії. Чому тоді радянська, а сьогодні так само російська влада з великим небажанням амністує політв'язнів?
– Тому що для неї політв'язні набагато небезпечніші, ніж ті, хто сидить за інші, можливо, більш серйозні злочини. Політв'язні небезпечні, тому що вони говорять про суспільство, про державу те, про що більшість людей мовчить. Вони – символ голосу, який не хочуть чути. І ось тут наше завдання – не припинити говорити про політв'язнів, щоб було незручно їх не звільнити. І в цьому сенсі потрібен, звичайно, тиск громадськості, щоб і Сенцова, і Кольченка, який проходить разом з ним у цій справі, звільнили.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
