Публікація так званої «Кремлівській доповіді» – без перебільшення – тема тижня. Преса пише, що опубліковано зовсім не той текст, який мав бути. Вистачає й інших гучних слів. Так, екс-посол США в Росії Майкл Макфол розкритикував документ, написавши – мовляв, його секретарка протягом години могла зробити цю роботу. Відомий економіст Андерс Ослунд сказав навіть більше – повідомив журналістам, що документ взагалі підмінили. Чи так це насправді? І що міститься у секретній частині «Кремлівського списку», який також передали до Конгресу, але його змісту ніхто, окрім декількох конгресменів, не бачив? «Радіо Свобода» з’ясувала це у Андрія Ілларіонова: чоловіка, який у двохтисячних був радником президента Росії Володимира Путіна, відкрито виступив проти режиму та працює зараз у Вашингтонському Інституті Катона (Cato Institute).
– За Вашою інформацією, «Кремлівська доповідь» дійсно не та, яку мали оприлюднити?
– Така доповідь півроку готувалася міжвідомчою групою: адміністрацією, співробітниками американського казначейства, Державного департаменту США і Національної розвідки... Документ був підготовлений, його мали оприлюднити 29-го січня. Але в цей день він не був оприлюднений ані вранці, ані вдень, ані ввечері. Потрапив до рук журналістів лише за 12 хвилин до півночі – граничного терміну, який встановлено законом щодо публікації цих матеріалів.
В той момент, коли цю доповідь мали опублікувати, хтось із високопосадовців адміністрації США наклав вето. І співробітники, які готували документ, опинилися в ситуації, коли були змушені гарячково хоч щось підготувати, хоч щось опублікувати. Те, що вони зробили, – компіляція телефонного довідника адміністрації президента Росії, телефонного довідника уряду Росії, списку «96 осіб, які на думку «Форбс» володіють статками у мільярд доларів і більше» (2017 року) та переліку агентства «РБК» «Керівники державних корпорацій», який оприлюднили ще у серпні минулого року. (До речі, цей список неповний – не всі керівники державних корпорацій в нього потрапили). Отже, список, який з'явився за 12 хвилин до півночі в ніч з 29-го на 30-те січня, є компіляцією цих чотирьох списків.
Оскільки готували його буквально на коліні, у такій собі «терміновій манері», в ньому з'явилося дуже багато абсолютно очевидних помилок. Зокрема, там згаданий такий собі пан Бударгін, які станом на серпень 2017-го року був керівником ПАТ «Російські мережі». Але у вересні він вже був звільнений і зараз навіть не зрозуміло – чи він десь працює, чи пішов на пенсію. Проте, 29 січня 2018 року, тобто через п’ять місяців після звільнення, в американській доповіді його ім'я згадують як одного із тих, хто є близьким до російського режиму та особисто Володимира Путіна.
Перелік безглуздостей можна продовжувати. Наприклад, там згаданий директор російського федерального архівного агентства. Доктор історичних наук, відомий тим, що публікував, зокрема, й матеріали про репресії сталінських часів. Я, чесно кажучи, не впевнений, чи зустрічався він хоч коли-небудь персонально із паном Путіним. Також є такі співробітники державного апарату, як, наприклад, керівник фельд’єгерської служби...
У частині так званих олігархів – 96 осіб у межах цих списків – теж багато безглуздого, адже там є кілька людей, які вже кілька років живуть за кордоном, до того ж втекли від путінського режиму. У декого із них бізнес частково або повністю відібрало путінське оточення, тому їхнє ставлення до російського президента є абсолютно очевидним. Включати їх до переліку людей, що причетні до путінського політичного режиму й безпосередньо до Путіна – абсолютно безглуздо.
Люди, які змушені були підготувати цей документ швидко, звісно ж усвідомлювали що він таке й вирішили не дискредитувати самих себе й свою якісну роботу
Треба ще й додати: цей документ не був опублікований на жодному із сайтів американських державних органів. Його немає ані на сайті казначейства, ані Державного департаменту, ані Національної розвідки, ані Білого дому... Іншими словами, люди, які змушені були підготувати цей документ швидко, звісно ж усвідомлювали, що він таке й вирішили не дискредитувати самих себе й свою якісну роботу, яку вони робили попередні шість місяців, цим... я навіть не знаю як сказати... невдалим жартом. А його вони змушені були передати ЗМІ, які вже й розмістили документ на власних сайтах – Associated Press, CNN, Bloomberg, Financial Times.
– Виходить, що опублікований варіант доповіді й аналізувати не варто?
– Так, всі розмови – «хто потрапив в цей список», «хто не потрапив», «які критерії були використані» – це треба просто забути. Забути, тому що цей список не має жодного стосунку до тієї роботи, яку адміністрація робила шість місяців і яку повинна була на вимогу статті 241 закону 3364, ухваленого Конгресом США.
– Але є ще і закрита, секретна частина цієї доповіді…
– В ніч з 29-го на 30-е січня адміністрація передала в комітети Конгресу так звану закриту доповідь, яка, за словами Міністерства фінансів Сполучених штатів (того ж Стівена Мнучина) є, цитую: «підсумком екстраординарної роботи», «детальним аналізом» ... Й остання цитата: «цей документ має сотні сторінок». З цього опису, які дав Мнучин, папери, які передали Конгресу у закритому режимі, дуже схожі на той документ, над яким Адміністрація працювала протягом шести місяців. Але остаточно сказати – так це чи ні – можна буде тільки тоді, коли цей документ або хоча б його частину оприлюднять.
– Ви вважаєте, що вся ця плутанина – на руку Кремлю?
Це є дуже цінним подарунком Володимиру Путіну, який одразу отримав можливість виставити американську владу русофобською
– Колізія із публікацією відкритої частини цієї доповіді, звичайно ж, завдала великої шкоди безпосередньо самій американській адміністрації. Ну і взагалі зашкодила американській політиці проти агресивних дій Росії і в цілому всім людям, які з повагою й увагою ставилися до тієї роботі, яку робить виконавча влада США. І звичайно, що це є дуже цінним подарунком Володимиру Путіну, який одразу отримав можливість (і він нею скористався) представити цей документ як можливість виставити американську владу русофобською, яка не розуміє, хто є хто і ставиться однаково негативно до всіх російських громадян – незалежно від того, хто вони, чим займаються, на якому вони боці політичних баталій. Отже, звичайно це великий подарунок Володимиру Путіну й путінському режиму – маю на увазі відкриту частину опублікованої доповіді.
– А чому так сталося? Москва почала торгуватися, чи американська адміністрація в останній момент не наважилася на надто жорсткі заходи?
– Варто взяти до уваги, що окрім уже згаданої статті 241 цього закону, є ще ціла низка – близько десяти – розділів, які вимагають від Адміністрації введення санкцій проти російського оборонного сектору, проти конкретних осіб, що причетні до кібератак проти Сполучених штатів Америки, до агресії проти України та інших. Закон не дає вибору – застосовувати ці санкції чи не застосовувати, вводити чи не вводити. Він однозначно каже: «запровадити санкції». У адміністрації є лише вибір проти кого їх запроваджувати, як багато, наскільки детально… Але варіанту «не вводити» немає! Утім, ані 29 січня, ані пізніше адміністрація жодних санкцій не запровадила – й тим самим відверто порушила Закон 3364.
Фактично, адміністрація не тільки порушила статтю 241, не опублікувавши доповідь… (А те, що є у відкритій частині документу – не є доповіддю. Особи, які там перелічені, не відповідають жодному з критеріїв, що згадані у статті 241). Але, крім цього, не запроваджено жодних санкцій, які просто зобов’язані ввести згідно із законом, ухваленим американським Конгресом. То ж ми стикаємося із очевидним та – прямо кажучи – кричущим порушенням законодавства з боку виконавчої влади.
Ще варто додати, що 30 січня президент США виступив зі зверненням до Конгресу США (State of The Union Address). У цій доповіді – в частині, яка присвячена санкційній політиці США, Дональд Трамп говорив, й досить детально, про санкції, які він та його адміністрація запроваджують щодо Ірану, Північної Кореї, Куби та Венесуели. Але він жодним словом не згадав Росію. Це особливо показово, адже сам Закон 3364 присвячений запровадженню санкцій проти трьох держав – КНДР, Ірану та Росії. І Росія має центральне місце, вона (за кількістю згадувань – ред.) лідирує. Отже, Трамп говорив про дві країни, які включені до цього закону – Північну Корею та Іран – повністю оминув Росію, й до того ж говорив про Кубу та Венесуелу, які узагалі не згадані.
Таким чином, оскільки відомо, що самому Трампу цей закон надзвичайно не подобався (президент ніколи й не приховував, що йому не подобається) та він змушений був його підписати тільки тому, що закон був ухвалений та проголосований практично одностайно й Палатою представників, й Сенатом США. В Сенаті 98 на 2 проголосували за нього, в «Хаусі», здається, 2 або 3 людини не проголосували або утримались…
І зрозуміло, що деякі спостерігачі пов’язали все це й висловили припущення – мовляв, таке ставлення до відкритої частини доповіді (а може й до всієї доповіді) – принципова позиція безпосередньо пана Трампа. А, можливо, ще когось зі співробітників його адміністрації. І таким чином підміна документу – досить продуманий крок з боку адміністрації, щоб формально виконати закон щодо публікації, але з точки зору змісту – це було б насмішкою та знущанням.
– Про несподіваний приїзд до Вашингтону російських силовиків саме в цьому контексті багато говорять….
Ніколи за всю історію двосторонніх відносин такого не було, щоб керівники всіх трьох спецслужб одночасно були у Вашингтоні
– Так, напередодні публікації відкритої частини доповіді у Вашингтоні були одразу три керівники російських спецслужб: ФСБ, СВР та ГРУ. Ніколи за всю історію двосторонніх відносин такого не було, щоб керівники всіх трьох спецслужб одночасно були у Вашингтоні. Чесно кажучи, складного собі уявити, що ж це за причина, щоб вони тут перебували. Офіційна версія, яку запропонував директор ЦРУ Помпео, – мовляв, він обговорював зі своїми колегами питання щодо якихось бойовиків у Сирії – не витримує жодної критики. У той час коли сирійська війна розгоралася і там дійсно були серйозні проблеми – таких зустрічей не бачили. А зараз, коли Сирію практично повністю очистили від бойовиків ІДІЛ (про що той самий Трамп сказав у своєму зверненні до Конгресу), обговорювати такі питання на рівні перших осіб спецслужб немає жодної необхідності. Максимально високий рівень – це один із заступників керівника однієї із цих служб у крайньому випадку міг би прилетіти для обговорення. Існує чимало інших каналів, через які ці питання вирішуються. Але знайти привід, через який всі три особи мали знаходитися у Вашингтоні у цей момент та проводити перемовини зі своїми американськими колегами – просто неможливо.
– Чи означає це, що процес посилення санкцій зупинений? Чи та закрита частина доповіді, про яку Ви згадали, може спрацювати?
– Поки сказати це неможливо. Сама по собі доповідь не означає запровадження санкцій – на її підставі лише можуть їх вводити. А по-друге, ми ж точно не знаємо, що саме у ній міститься. Лише тоді, коли побачимо зміст цієї закритої частини, можна буде робити оцінки та судити – чи матиме це продовження та яке саме.
Цей матеріал підготовлено спеціально для програми «Завтра» – спільного проекту Радіо Свобода та телеканалу «112 Україна». Дивіться її щонеділі о 18:00 на телеканалі «112 Україна».
