Політична реклама не інформує виборців, а задурює, стверджує «Комітету виборців України» Наталія Линник. Напередодні ця організація запропонувала заборонити політичну рекламу в Україні. Юрист «Центру демократії та верховенства права» Ігор Розкладай натомість пропонує спочатку обмежити рекламу, адже це суттєве джерело доходів для ринку. А директор аналітичного центру «Політика» Микола Давидюк побоюється, що заборона політичної реклами може збільшити кількість «джинси».
Директор з розвитку міжнародної громадської організації «Інтерньюз-Україна» Євген Радченко зазначає, що заборона політичної реклами суттєво здешевить виборчі кампанії. Втім, на думку експерта, пропозиції про заборону реклами наражатимуться на серйозний опір.
Реклама складає 70-80% так званих «білих» коштів, які використовуються на виборах. Це дуже дорогоЄвген Радченко
«Саме реклама складає 70–80% так званих «білих» коштів, які використовуються на виборах. Це дуже дорого. Це робить партії більш незалежними від впливу власників телеканалів. А оскільки в нас провідні телеканали достатньо залежні від позиції власника, то власне можливості цих каналів впливати на політику є занадто високими, як для України», – вважає Радченко.
Заступниця генерального директора «Комітету виборців України» Наталія Линник зауважує, що, перш ніж говорити про заборону політичної реклами, слід визначитись із самим поняттям, адже воно досі не має чіткого визначення.
Політична реклама – маніпулювати цим терміном можна досить широкоНаталія Линник
«Треба ухвалити зміни до законодавства, де б чітко регламентувалося, що є політична реклама, тому що маніпулювати цим терміном можна досить широко і казати, що це не є реклама, просто брендування даного партійного об’єднання», – міркує Линник.
Вона переконана, що слогани політичних партій на рекламних щитах або відеороликах не можуть належним чином проінформувати виборця про ідеологію та програму партії.
Крім того, за словами громадської діячки, лише 10% учасників соціологічних опитувань взагалі погоджуються з ідеєю бюджетного фінансування партій, зокрема й через те, як партії розпоряджаються грошима.
Люди бачать, що значна частина коштів іде на задурювання виборцівНаталія Линник
«Люди, навіть з наших моніторингів або моніторингів інших громадських організацій, бачать, що значна частина коштів іде на рекламу, грубо кажучи, на задурювання тих самих виборців через комерційні канали, які належать олігархам. Тобто ми знову за рахунок платників податків фінансуємо олігархічні структури, які знову ж таки по-тіньовому фінансують партії», – пояснює Линник у студії «Ранкової Свободи».
На думку представниці КВУ, проблема політичної системи України є комплексною, і заборона політичної реклами – лише частина її вирішення.
Юрист «Центру демократії та верховенства права» Ігор Розкладай каже, що його громадська організація виступає за заборону передусім аудіовізуальної політичної реклами, тобто такої, що транслюється на радіо та телеканалах.
Рішенням може бути встановлення квотності кількості роликів, які може замовити одна політична сила на телеканаліІгор Розкладай
«Враховуючи, що це великі кошти для медіа, проміжним рішенням може бути суттєве її обмеження, тобто встановлення квотності, кількості роликів, які може замовити одна політична сила на конкретному телеканалі, і вимога, що цей ролик може бути не менше, наприклад, ніж 2,5–3 хвилини. Як перехідний етап, щоб це не було болісно для ринку, таке рішення може бути ухвалене», – припускає Розкладай.
Однак загалом він стоїть на тому, що такий контент шкідливий для виборців, адже рекламує обличчя політиків замість інформувати про них.
На думку правника, саме аудіовізуальні медіа справляють найбільший емоційний вплив на глядачів та слухачів, хоча і преса може бути інструментом недобросовісної політичної реклами.
Преса може мати свої симпатії, тому що цей ринок дещо специфічнийІгор Розкладай
«Світова практика показує, що преса може мати свої симпатії і до преси не висуваються такі вимоги, тому що, власне, ринок преси є достатньо великим, і там є величезна конкуренція. В Україні цей ринок дещо специфічний, тому що ми знаємо про проекти, які є відверто демпінговими, коли на ринок заходили видання, які поширювались безкоштовно», – нагадує він.
Заборона політичної реклами не змінить світогляд українських політиків, вважає директор аналітичного центру «Політика» Микола Давидюк.
Коли українським партіям дали півмільярда гривень – вони ще більше стали залежними від олігархівМикола Давидюк
«Коли українським політикам і партіям дали півмільярда гривень, давши змогу звільнитись від олігархів, – вони ще більше стали залежними від цих олігархів, більш того, почали ще й їх фінансувати», – наводить приклад він.
Водночас Давидюк згоден із тим, що політичну рекламу варто регламентувати певними вимогами.
«Просто повторювати прізвище за гроші платників податків якось не зовсім правильно. Рекламу можна обмежувати, але потрібно все ж таки прописувати, які саме продукти можуть замовляти політики», – вважає аналітик.
Просто повторювати прізвище за гроші платників податків якось не зовсім правильноМикола Давидюк
Він покладає надії на оновлення політичного життя в Україні за рахунок новацій, прописаних в законі «Про політичні партії» – наприклад, фінансування всіх партій, що набрали принаймні 2% на парламентських виборах. Проте він наголошує: шукати простих шляхів реформування української політики не варто.
Знайдуть інші інструменти, запустять вечірні політичні шоу і туди будуть запрошувати за грошіМикола Давидюк
«Не вдаватися до легких популістських рішень – «заборонити рекламу, і все буде по-іншому». Не буде. Знайдуть інші інструменти, запустять вечірні політичні шоу. Кожен день буде по п’ять шоу, і туди будуть запрошувати за гроші. Запустять «джинсу», і в новинах ми будемо знаходити мільйон рядків неправдивої проплаченої інформації, запустять ще якісь нові інструменти. Тому що створення політичної культури від заборони чогось одного не буде відбуватися», – переконаний Давидюк.
На це Наталія Линник заперечує: рівень «джинси» не зросте, бо й так занадто високий.
90% на більшості топових теле- і радіоканалів складає «джинса»Микола Давидюк
«Відповідно до дослідження «Інтерньюз-Україна», вже є дані про те, що 90% на більшості топових телевізійних і певних радіоканалів складає «джинса». Тобто тим чи іншим шляхом всі повідомлення, крім, наприклад, зовсім вже розважальних або прогнозу погоди, так чи інакше десь політично заангажовані», – констатує вона. За таких умов, вважає громадська діячка, може зросте хіба що ціна на розміщення замовних матеріалів.
Натомість вона сподівається, що зменшення аудіовізуальної політичної реклами могло б сприяти росту частки адекватної інформації, що її отримуватиме споживач контенту.
Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі:
