Громадянку Узбекистану з дитиною не пропускали в Україну через відсутність біометричного паспорта

Львів – Дедалі більше громадян із Афганістану, Сирії, Росії, а також Узбекистану і Таджикистану шукають притулку в Україні. Громадянку Узбекистану з дворічним сином українські прикордонники не пропускали в Україну у Львівському аеропорту через те, що вона не мала біометричного паспорта. Жінку мали відправити назад в країну, з якої вона прибула, але вона потрапила в лікарню, де вже й попросила про притулок в Україні.

28 січня громадянка Узбекистану Медіна (прізвище відмовилась назвати) з дворічним сином прибула у Львівський аеропорт із Туреччини. На прикордонному контролі вона пред’явила закордонний паспорт Узбекистану, але за цим документом її в Україну не пропустили.

«Громадянка Узбекистану на паспортний контроль подала паспорт, який недійсний для перетину державного кордону України. Відповідно їй про це повідомили і сказали, що наступним рейсом вона повернеться в Туреччину. Вона нічого не заявила про те, що бажає отримати статус біженця. Громадяни Узбекистану при перетині українського кордону мають пред’явити біометричні паспорти, таке правило запроваджено у 2015 році. Україна з Узбекистаном має безвізовий режим, але вимога – пред’явлення біометричного паспорта. Коли людина їхала в іншу країну, тим паче з маленькою дитиною, то мала дізнатись про правила в’їзду», – пояснила речник Львівського прикордонного загону Ярослава Мельник.

29 січня Медіна з сином мала повернутись у державу, звідки прибула, тобто в Туреччину. На летовищі її з дитиною поселили в кімнату «матері й дитини». Перед вильотом у Туреччину їй стало погано і персонал аеропорту викликав швидку допомогу.

«У неї була кровотеча, її діагностували, виявилось, що вона – на другому місяці вагітності, плід був мертвий. Було проведено операцію. Стан пацієнтки, коли її привезла швидка допомога, був задовільний», – повідомили Радіо Свобода медики в гінекологічному відділенні Львівської лікарні швидкої допомоги.

Із 29 до 31 січня жінка перебувала у лікарні, в окремій палаті зі своїм сином і родичкою, яка представилась дружиною її брата. Від коментарів для Радіо Свобода Медіна відмовилась після телефонної розмови зі своїм чоловіком. Радіо Свобода попросило жінку відповісти на кілька запитань навіть не на мікрофон. Як жінка себе почуває? Чому одразу при зустрічі з прикордонником не попросила надати їй притулок? Яка небезпека для її життя в Узбекистані? Чому виїхала з Узбекистану? Чому отримала статус біженки в Росії? Як почувалась перед вильотом зі Стамбулу? Чому спершу повідомила прикордонників, що їде з туристичною метою до подруги, а не у пошуку притулку? Але громадянка Узбекистану відмовилась категорично розповідати свою історію, мовляв, її «справа вже в роботі».

У лікарні жінка у присутності адвоката, з яким уклала угоду про послуги, представника прикордонної служби і Львівського аеропорту написала заяву про надання їй статусу біженця, заявила Олена Мельник, начальник відділу по роботі з іноземцями Львівського прикордонного загону.

«Вона пояснила, що коли прилетіла зі Стамбулу у Львів, то вже мала проблеми зі здоров’ям у плані гінекології, навіть відчувала біль у животі, але сама себе заспокоїла, що все буде добре. На летовищі вона відмовилась підписатись під документом про те, що їй відмовлено в’їжджати в Україну, мотивуючи тим, що хоче в Україну і приїхала до подруги з туристичною метою. А вже 30 січня у присутності адвоката заявила, що їй небезпечно повертатись в Узбекистан чи Туреччину. Стало відомо, що вона чотири роки тому мала статус біженця у Росії, але там не з’являлась, і цей термін вже пройшов. Лише у лікарні вона написала заяву з проханням про статус біженця. Бо ми б не могли її пропустити в Україну», – говорить Олена Мельник.

Жінка звернулась по статус біженця

31 січня жінку виписали зі шпиталю і прикордонники привезли її у міграційну службу у Львові, де вона подала відповідні документи у сектор у справах біженців із проханням про надання статусу біженця в Україні. Її супроводжували двоє родичів. Чоловік сказав, що він – її брат.

«Її чоловік – у Туреччині. Вона прилетіла 28 січня, не просила одразу надати їй статус біженця, хотіла так проскочити, а потім прийти і попросити. Їй не дали пройти, і вона вже потім, десь через 4 години, сказала, що хоче отримати статус біженця, але на це вже не звернули увагу в аеропорту», – розповів Муродалі Халімов із Таджикистану, який прибув в Україну зі своєю сім’єю, за його словами, у 2016 році, проживає в Києві і очікує на отримання статусу біженця в Україні понад рік.

Муродалі Халімов розповів, що родичка виїхала 4 чи 5 років тому з Узбекистану і їй було небезпечно повертатись туди, щоб виготовити біометричний паспорт. Спершу вона жила у Росії, де й отримала статус біженки, звідти виїхала у Туреччину, де жила останні 3 чи 4 роки, за словами Муродалі Халімова.

«Ми подумали, що в Україні буде найкраще. Ми не знали, що потрібен біометричний паспорт. Я теж в’їжджав за старим паспортом, не біометричним і одразу в аеропорту попросив про статус біженця. Ми відчуваємо, що нам неспокійно в Узбекистані, де молоді люди сидять по тюрмах, небезпечно в Таджикистані. Моїх рідних братів посадили у в’язницю. Нам неспокійно жити в Росії, тепер і в Туреччині така ж небезпечна ситуація, бо нас, мусульман, вважають «терористами». У нас немає виходу», – говорить Хамілов Муродалі.

За словами родича Медіни, вони разом поїдуть у Київ, а невдовзі, мабуть, приїде її чоловік. Вони очікуватимуть на отримання статусу біженців.

Найчастіше притулок в Україні просять громадяни Афганістану, Сирії, останнім часом Росії, а також громадяни Узбекистану і Таджикистану, бо у цих країнах почуваються небезпечно. Про це зазначив експерт із питань біженців Остап Тимчій. За його словами, реально оцінити ситуацію щодо громадянки Узбекистану досить непросто, бо вона відмовилась від коментаря.

«Міграційна служба займається її справою і все з’ясує. Звісно, що законодавством України передбачено, що людина має якомога швидше повідомити першій людині у формі, що шукає притулок в Україні, бо їй загрожує небезпека на батьківщині. Коли недійсні подає документи, людину повертають назад у країну прибуття, а звідти можуть скерувати на батьківщину, звідки вона втекла. Тобто, спрацьовує ланцюгове видворення», – каже Остап Тимчій.

За словами експерта, оскільки люди знають, що Україна не вельми охоче надає статус біженця, тому досить часто вигадують різні історії, щоб перетнути кордон, цим самі собі часто шкодять.