Артем Лаптієв
За останнє десятиліття рівень тату-майстерності в Криму значно зріс. Якщо до недавнього часу професійних майстрів можна було перерахувати на пальцях однієї руки, то тепер на півострові таких десятки. Зросли вимоги й у клієнтів ‒ все більше людей віддають перевагу складним малюнкам і вибирають їх ретельніше. «Набити» татуювання й боятися осуду також не варто ‒ стереотипи відходять у минуле.
Тату-революція по-кримськи
Різниця між сьогоднішнім підходом до татуювань і тим, що був на півострові ще кілька років тому, ‒ колосальна, каже тату-майстер з Сімферополя Максим Акімов. За його словами, раніше рівень місцевих татуювальників можна було порівняти з 90-ми роками минулого століття: вони не замислювалися про такі речі, як елементарні правила дезінфекції та стерилізації, а клієнт «набивав» стандартні ієрогліфи й написи. Три-чотири роки тому, каже Акімов, ставлення до тату почало змінюватися.
Вони не замислювалися про такі речі, як елементарні правила дезінфекції та стерилізаціїМаксим Акімов
«У людей з'явилося бажання вивчати, що вони роблять, які бувають стилі. Люди почали більше просуватися до більш кольорових, яскравих і красивих татуювань. Вони стали розуміти, що можна робити щось більш якісне», ‒ каже Акімов.
За словами ще одного практикуючого майстра з Криму Павла (прізвище не назване на прохання співрозмовника ‒ КР), ще п'ять років тому на півострові працювало всього півдесятка справжніх професіоналів, а зараз, «Хоч куди плюнеш ‒ майстер». Його клієнти, каже Павло, стали обирати більш складні стилі.
«Останнім часом ‒ це realism, dotwork, old school. В принципі, все. Дуже часто зустрічається анімалістика ‒ зображують на собі тварин. Портрети теж в моді», ‒ розповідає Павло.
Про популярність стилю realism говорить також Акімов, додаючи до свого списку ще й neo traditional. А ось old school, на його думку, «вже в Криму практично ніхто не робить».
Перемога над стереотипами
«Якщо у нього татуювання ‒ значить, він зек». Від такого мислення на півострові позбавляються, каже Максим Акімов. За його словами, зараз малюнки на тілі сприймаються куди спокійніше, ніж раніше. Як приклад він наводить своїх клієнтів старшого віку, які були виховані в Радянському Союзі. Акімов каже, що в молодості вони не наважувалися зробити татуювання через низьку якість робіт і громадський осуд.
Тату для держслужбовця або працівника банку тепер теж не проблема, продовжує Акімов. Він зазначає: до його вибору просто потрібно підходити з розумом. Зовсім недавно сімферопольський майстер робив татуювання російському поліцейському, який не боявся, що його звільнять за таке рішення.
«Якщо у нього татуювання ‒ значить, він зек»Максим Акімов
«Я тим же хлопцям з поліції робив (татуювання ‒ КР) на відкритих місцях. Може, на комісіях їх і запитують, але вже коли працюють, то до них лояльно ставляться. Очевидно, що вони забиватися щільно не будуть. Якщо татуювання виглядає, то виглядає. Тут нічого страшного вже немає», ‒ говорить він.
На думку Павла, в Криму з'являється низка професій, де татуювання не тільки не засуджуються, але навіть вітаються, наприклад, у сфері обслуговування. Держслужбовці серед його клієнтів теж є. Однак у більшості випадків вони бажають, щоб тату не було видно.
«Нещодавно «набив» клієнту, який в авіації працює. Йому треба було «під сорочку», щоб цього всього не було видно. Залежить від роботи. Якщо хтось на державу [працює], то таким небажано робити тату», ‒ вважає Павло.
У свою чергу, керівник кримського рекрутингового агентства «Ольф» Олена Неугоднікова вважає, що роботодавці не завжди з розумінням ставляться до татуювань.
«Забитися можна хоч до носа, все одно ніхто не побачить»Олена Неугоднікова
«Стереотипи пов'язані тільки з тими професіями, які мають близький контакт з людьми. Якщо це серйозні, елітні заклади, а у офіціанта всі руки в татуюваннях, а в вухах висить щось, то, звичайно, навряд чи хтось наважиться вас узяти. Але якщо це скромне татуювання, то навряд чи воно буде когось бентежити», ‒ говорить рекрутер.
За словами Неугоднікової, існує низка професій, де роботодавців зовсім не цікавить наявність татуювань. У приклад вона наводить IT-сферу, де «забитися можна хоч до носа, все одно ніхто не побачить».
Патріотичні тату
Підкреслити свою ідентичність, незважаючи на політичні події, на півострові намагалися завжди, розповідає Акімов. В основному популярністю користувалася слов'янська тематика. Винятком стали події Революції Гідності, коли спостерігався сплеск патріотизму.
Деякі досі «б'ють» собі українські герби, а деякі валять собі матрьошок, ведмедів і прапор РосіїПавло
«Були люди, які робили українську тематику, ‒ жовто-сині татуювання. Були ті, які робили, відповідно, російську тематику. Під час цих подій (на Майдані ‒ КР) був емоційний сплеск, який відобразився в тату. Але через півроку він затих», ‒ каже майстер.
За словами Павла, патріотичні тату на півострові роблять і зараз. Серед його клієнтів зустрічаються як проукраїнські, так і проросійські кримчани.
«Деякі досі «б'ють» собі українські герби, а деякі валять собі матрьошок, ведмедів і прапор Росії. На тлі останніх подій люди намагаються підкреслити ту чи іншу прихильність до країни», ‒ каже Павло.
