Джорджтаунський інститут з питань жіноцтва, миру та безпеки (GIWPS, Georgetown Institute for Women, Peace and Security) у новому дослідженні вивчає роль і стратегії жінок у зміцненні миру в Україні. Автори аналізу звертають увагу на те, що жіноча активність під час Євромайдану змінила розуміння їхньої ролі в суспільстві, вони сьогодні є лідерами громадянського суспільства в державі.
Статус жінок в Україні
У звіті під назвою «Стратегії жінок у зміцненні миру під час конфлікту: уроки з М’янми та України» («Women’s Peacebuilding Strategies Amidst Conflict: Lessons from Myanmar and Ukraine») йдеться про те, що, «незважаючи на патріархальну природу українського суспільства, Україна зробила значний прогрес у питаннях гендерної рівності – наприклад, понад 90 відсотків жінок мають середню освіту, країна посідає 55-е місце серед 159 країн у Глобальному індексі нерівності». Однак усе ще залишається багато нерівності між чоловіками та жінками: наприклад, лише половина жінок, порівняно з двома третинами чоловіків, бере участь на ринку праці.
Нове бачення ролі українських жінок
Жінки відігравали ключову роль в управлінні багатьма процесами під час Революції гідності, мовиться в згаданій роботі. За деякими даними, близько 45 відсотків учасників Євромайдану були саме жінки – вони допомагали в організації на всіх рівнях: від координації самих протестів до надання їжі, а також медичної та юридичної допомоги.
Автори праці цитують східноєвропейську дослідницю Сару Філіпс: «Майдан був продуктивним простором для українських феміністок» і започаткував соціальні зміни. Євромайдан сприяв новому баченню ролі жінки в українському суспільстві – у ролі лідерів.
Внаслідок цього більше жінок потрапили до Верховної Ради в 2014 році. Більше того, жіноча активність також переросла в інституційні зміни і в Збройних силах України: в 2016 році українська армія зняла обмеження на службу жінок і дозволила жінкам служити на бойових посадах і отримувати платню й пенсії за службу.
У лютому 2016 року Україна ухвалила Національний план дій, який має на меті підвищити рівень залучення жінок у процесах, пов’язаних із конфліктом, а також вирішувати потреби жінок під час конфлікту.
Та попри суттєві досягнення, жінки все ще наражаються на численні виклики, зауважують автори дослідження. Вони становлять більшість внутрішньо переміщених осіб в Україні і «особливим чином страждають у зонах конфлікту: в Криму та східних областях зростає кількість повідомлень про сексуальне насильство».
Внесок жінок у мир
Жінки України працюють у силових структурах, діють в армії, поліції, як волонтери. «Понад 16000 жінок служать в армії, і вони беруть участь у бойових діях на лінії фронту як снайпери, водії танків чи розвідники», а згідно з офіційними даними, жінки також складають 21 відсоток українських поліцейських і 15 відсотків від складу патрульних підрозділів поліції, мовиться в аналізі.
«Залучення жінок є частиною ширших зусиль з метою створити довіру до поліцейських сил», – зазначають дослідники.
«Жінки – лідери українського громадянського суспільства»
Жінки фактично вилучені з процесу сприяння миру. Наприклад, лише дві з них беруть безпосередню участь у Мінському процесі на високому рівні: Ірина Геращенко та Ольга Айвазовська. Та Мінському процесу бракує саме офіційного механізму для залучення громадянського суспільства, і саме це перешкоджає активній участі жінок у миротворчому процесі.
«Жінки – лідери українського громадянського суспільства», – зауважує звіт. Дуже часто в партнерстві з міжнародними організаціями та урядом українські жінки сприяють організації діалогу й посередництва на різних рівнях.
«Багато жінок у владі, включно з тими, які посідають високі позиції, докладають зусилля для сприяння миру в своїх офіційних законодавчих або військових ролях. Ці жінки, особливо в парламенті, відкривають можливості для більшого залучення неурядових організацій та збільшення можливостей для жінок донести свій голос до тих, хто ухвалює рішення», – мовиться в аналізі.
Автори також звертають увагу на те, що в Україні досить активним є сектор громадянського суспільства, включно з великою кількістю жіночих організацій, багато з яких мають на меті залучити більшу кількість жінок до участі в офіційних механізмах безпеки.
Більш того, жінки становлять більшість серед тих, хто постачає гуманітарну допомогу й послуги в Україні. Багато жертв сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, перш за все звертаються саме до неурядових організацій по гуманітарну, юридичну та медичну допомогу і саме жінок бачать ініціаторами такої допомоги.
Національний план дій
Національний план дій є досить дієвим інструментом для співпраці між громадянським суспільством та державою, він є основою і структурою для залучення жінок у процес зміцнення миру, зазначає звіт. Національний план дій відносно новий, і його імплементацію суттєво ускладнює конфлікт, який триває вже не один рік.
«Конфлікт забирає фінансові й людські ресурси і відволікає їх на військові операції», – йдеться в дослідженні.
Автори зазначають: «Попри повсякденні виклики та військовий конфлікт, жінки шукають шляхи зміцнення миру й створення справедливішого суспільства. Їхні стратегії виявляють важливі уроки того, як підтримувати й сприяти правам жінок».
