Тетяна Попова
(Рубрика «Точка зору»)
Вдруге з часів завершення Другової світової війни Європа змушена реагувати на безпекову ситуацію, яка наближається до рівня викликів і загроз Холодної війни. Головною особливістю нинішніх реалій є необхідність об’єднання зусиль європейської спільноти щодо протидії російській інформаційній агресії
Російська «гібридна війна» призвела до поступового реформування архітектури європейської безпеки. В той же час нашим партнерам знадобився певний час на розуміння нового характеру російського деструктивного впливу в регіоні.
Голова Європейської Ради Дональд Туск вважає, що кіберзагрози і гібридна війна в даний час є одними з найбільших викликів: «Сьогодні ми бачимо наслідки втручання, спрямованого фактично на європейські цінності, тому що одна з найбільших проблем сьогодні – це кібернапади, фейкові новини, гібридна війна». Наведену позицію підтверджує керівник Institute for the Study of War (США) Джек Кін: «…європейські лідери тільки зараз починають розуміти російську агресію і якою є основна амбіція Путіна».
Сьогодні вже можна стверджувати, що час роздумів і коливань залишився позаду і Європа чітко визначила два основні шляхи протидії російському інформаційному впливу. Перший – це колективні зусилля західних країн, які реалізуються через наявні міжнародні організації, в першу чергу НАТО, ЄС, ОБСЄ тощо. Друга складова – це численні національні програми та проекти, які запроваджує кожна окремо взята країна як свій внесок до колективних зусиль.
Якщо виразити зміст поточних трансформацій НАТО одним реченням, то це комплексна інформаційна протидія через переосмислення місця і ролі інформаційної складової в діяльності Північноатлантичного альянсу та під час застосування угруповань (контингентів) збройних сил, розвиток колективного потенціалу інформаційного впливу, створення нових організаційних структур та пошук нових форм і методів роботи.
Дивно, але саме події на теренах України спонукали Альянс фактично інституалізувати новий домен протиборства – інформаційний та кіберпростір. Одна з його особливостей полягає в тому, що інформаційний потенціал впливу створюється та часто використовується без застосування воєнної сили та поза межами класичного протиборства. У наших партерів поступово формується бачення щодо інтеграції дій в інформаційному просторі шляхом розвитку сфери стратегічних комунікацій. З цього приводу в котрий раз хочеться звернути увагу українських чиновників – стратегічні комунікації в сучасному розумінні НАТО – це не лише діяльність прес-служб... Досить читати та цитувати керівні документи НАТО десятирічної давності або діяти як радянські політруки. Сьогодні в Альянсі триває переосмислення сутності стратегічних комунікацій в сторону спільного узгодженого використання можливостей всіх «інформаційних гравців». Важливою для врахування відмінністю НАТО є те, що нові завдання дій в інформаційному просторі не визначають у вигляді додаткового «громадського навантаження» на існуючі організаційні структури. Нові завдання породжують появу нових органів управління та виконавчих механізмів.
Зокрема, в структурах які підпорядковані Стратегічному командуванню НАТО з операцій (англ. NATO Strategic Command for Operations) триває централізація керівництва всіма силами та засобами, які здатні виконувати завдання в інформаційному просторі. Відповідно, розвиваються «бойові компоненти». Наприклад, наприкінці 2017 року керівництвом Альянсу було оголошено про наміри створення Центру кібероперацій НАТО.
У свою чергу, в структурах Стратегічного командування НАТО з трансформації – акцент зроблено на розвиток та діяльність «мозкових» та навчальних центрів, які вивчають передовий досвід, проводять дослідження, готують фахівців та розробляють методики протидії російській інформаційній агресії в усіх її проявах. Серед найбільш відомих організацій слід назвати Центр передового досвіду НАТО з стратегічних комунікацій (Рига) та Центр передового досвіду НАТО з кібербезпеки (Таллінн). Цікаво, що російська пропаганда навіть не розібралася з завданнями та специфікою діяльності наведених центрів, бо наполегливо продовжує поширювати «фейки» про нібито надсекретні бойові лабораторії, які «загрожують інформаційному простору Росії та всьому цивілізованому світу». Насправді вони не є бойовими частинами, а виконують функції інтегратора наукових досліджень, підготовки персоналу, дискусійної трибуни з обміну досвідом, розробки концепцій та доктрин в інтересах Альянсу.
До речі, існує важлива особливість в діяльності НАТО щодо протидії інформаційній агресії Кремля. Альянс активно підтримує інші країни (у тому числі значною мірою Україну), як держструктури, так і громадські організації щодо реалізації відповідних інформаційних проектів. Проекти можуть бути різноманітними: освітні, дослідницькі, моніторингу інформаційного простору, проведення активних заходів протидії тощо. Незважаючи на їхню відмінність та різноманіття, всі вони спрямовані на досягнення єдиної цілі – формування спільного фронту захисту європейської спільноти від деструктивного інформаційного впливу. Як приклад зазначеного, у Фінляндії нещодавно відкрито спільний центр НАТО і ЄС з вивчення гібридних загроз «від твітів до танків» – «Центр досконалості щодо протидії гібридним загрозам». Новий центр буде займатися аналізом гібридних атак і розробкою стратегій щодо протидії їм. Як пише видання Deutsche Welle, акцент роботи нового центру буде зосереджено на формуванні адаптивної стійкості щодо загроз, починаючи від «зелених чоловічків» і до протидії гуманітарним катастрофам. Цікаво, що до ініціативи приєдналося 11 європейських країн і США. Даний центр стане першою подібною установою за участю ЄС, який сформований разом із НАТО, незважаючи на те, що Північноатлантичний альянс вже має низку подібних центрів. Я декілька разів зустрічалася з представниками цього центру і можу сказати, що Фінляндія йде іншим шляхом з протидії російській гібридній загрозі.
Участь у колективній системі безпеки дає низку переваг, в першу чергу для невеликих країн, бо дозволяє зміцнити власну захищеність через колективні зусилля, які завжди перевищують національний потенціал. Ця теза є додатковим аргументом доцільності інтеграції України в європейську архітектуру безпеки. Для нас самостійно протистояти російському потенціалу інформаційного впливу набагато важче. З іншого боку, та з урахуванням інтересів Альянсу, ми маємо реальний шанс поступово перетворитися зі споживача допомоги західних партнерів у повноправного контрибутора спільної безпеки.
Тетяна Попова – експерт зі стратегічних комунікацій ГО «Інформаційна безпека», колишній заступник міністра інформаційної політики України
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
