На волосині від блекаута. Чи зможе Росія забезпечити окупований Крим електрикою?

Павло Новиков

В окупованому Росією українському Криму триває вимкнення світла. Електроенергії не вистачає навіть після запуску третьої нитки енергомосту з Кубані.

З материкової України на окупований півострів електрика не надходить уже два роки ‒ він забезпечується за рахунок власної генерації, генераторних установок із Росії та російського енергомосту. Для того, щоб вирішити проблему з електропостачанням, до Криму завезли газові турбіни Siemens, що викликало міжнародний скандал. Німецький концерн відмовився обслуговувати своє обладнання на анексованому півострові й спробував через суд домогтися вивезення турбін із Криму. Але тяганина триває досі.

На головні питання про нинішні проблеми енергопостачання Криму відповідають голова «Бюро комплексного аналізу та прогнозів»​ Сергій Дяченко, керівник аналітичного управління російського Фонду національної енергетичної безпеки Олександр Пасічник, експерт із питань енергетики, президент центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар і провідний експерт російського Фонду національної енергетичної безпеки Станіслав Мітрахович.

‒ Чи вирішить Росія проблему енергопостачання Криму, Сергію?

​Дяченко: Це можливо, але дуже складно. Потрібно збудувати достатньо маневрових потужностей ‒ до 20% від загального обсягу, оскільки та генерація, що є в Криму, нестабільна. У разі аварії або пікових навантажень замінити нестачу практично нічим ‒ і знову починаються віялові вимкнення. Якщо не збудувати дві теплові електростанції, це завдання вирішити не вдасться, а санкції роблять такий результат малоймовірним. Сонце та вітер не можуть дати саме маневрові потужності. Ось російська «влада» Криму й публікує графіки вимкнень і повідомляє про плановий ремонт, який ніхто не проводить взимку. Вони знають, що електроенергії не вистачає, незважаючи на публічні заяви місцевих «керівників».

‒ Чому б не дати більше електрики через енергоміст?

Дяченко: Тому що змінився не тільки обсяг потужностей, але й топологія постачання. Крим весь час отримував електроенергію з материкової частини України ‒ і його мережі були збудовані саме для цього. Коли ми кидаємо кабель із Кубані, то це тільки частина вирішення проблеми, потрібно ще всю мережу перебудувати під таку топологію.

‒ Тобто в України виникнуть такі ж проблеми після деокупації?

Дяченко: Я б так не сказав. З огляду на те, що росіяни не збираються зносити всю енергосистему Криму, а просто її модифікують, великих проблем з приєднанням електрики з материкової частини України виникнути не повинно.

​‒ Так може Росія вирішити проблему з енергопостачанням Криму чи ні, Олександре?

Пасічник: А що, ще є якась проблема? У Криму залишилися всі резервні газотурбінні модулі, й коли відбуваються якісь регламентні роботи, приєднують мобільні комплекси. Таким чином є навіть профіцит електроенергії. Питання є тільки до її якості, але переважно все добре. Якщо в когось вимикають світло, то це означає, що відбувається плановий ремонт. Про це ж попереджають.

‒ А як же скандал із Siemens? Він не завадить збудувати нові електростанції?

Пасічник: Співпраця Росії з німецьким концерном Siemens триває, а шум підняли брюссельські бюрократи. Насправді ті газові турбіни пройшли глибоку модернізацію на російських підприємствах, отримали нові техпаспорти. Виходить, що Siemens не має до них стосунку й, по суті, Росії навіть не потрібні німецькі фахівці, щоб запустити це обладнання.

‒ Як Ви прокоментуєте такий оптимістичний погляд на речі, Сергію?

​Дяченко: Коли говорять про резервні установки для Криму, якось забувають згадати, що собівартість такої енергії вдвічі вища, ніж у звичайної, і це проблема. Я згоден із тим, що кількісно в Росії вистачає електрики для півострова, а основна проблема ‒ якість постачання. Тобто в наявних умовах безперебійно забезпечувати Крим електроенергією не є можливим. Тому на місці кримчан я би встановлював сонячні панелі ‒ таке вкладення окупиться за кілька років.

‒ Дві електростанції в Криму за планом мають добудувати в травні 2018 року. Це можливо, Михайле?

​Гончар: Першу чергу планували завершити в травні, другу ‒ в червні. Напевно, електростанції запустять, хоча й не факт, що саме в ці терміни. Головне питання: як будуть працювати ці ТЕС? Налаштувати й запустити можна будь-яку техніку. А ось як вона функціонуватиме ‒ незрозуміло. Siemens, при всій лояльності до Росії, змушений влаштовувати шоу в судах і не зможе надати сервіс своїм турбінам у Криму. Техніка в німців хороша, але примхлива й делікатна, так що я прогнозую безліч збоїв на ТЕС, де вона буде стояти. Проте я вважаю, що концерн Siemens, який не хоче втрачати російські замовлення, в результаті нарветься якщо не на європейські, то на американські санкції. Запитайте у Deutsche Bank, покараного за незаконні транзакції з Росії.

‒ А Ви як думаєте, Станіславе?

Мітрахович: Запуск ТЕС у Криму відбудеться не раніше від середини 2018 року. Однак перерізати червону стрічку ‒ зовсім не означає запустити по-справжньому. Коли газові турбіни запрацюють безперебійно й на повну потужність без сервісу Siemens ‒ питання дискусійне. Російська влада в ЗМІ, безумовно, буде розповідати, що все добре, але як насправді, може залишитися до кінця не зрозумілим. Кремлю важливіше за все не втратити обличчя, а робота самих турбін ‒ питання десяте. Я згодний, що німецький концерн, швидше за все, вступив у змову з росіянами й зараз лише зображує спротив.

‒ Який Ваш прогноз на 2018 рік, Михайле?

​Гончар: Одразу після президентських виборів у березні в Росії серйозно подорожчають нафтопродукти й слідом за ними ‒ електроенергія. Крим виявиться найбільш уразливим до цього подорожчання, тарифи там зрівняються з Чукотськими ‒ найвищими в Росії. Паралельно буде зростати роздратування Москви кримськими чиновниками-крадіями, так що потурання чекати не варто, а струмочок федеральних вливань обміліє ще більше. Загалом 2018 рік ‒ швидше темна смуга для Криму, ніж світла.

(Текстову версію матеріалу підготував Владислав Ленцев)

Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії