Я ще у 2007 році говорив про неминучість війни з Україною – режисер Сокуров

Російський режисер Олександр Сокуров, чиє ім’я включене до числа ста найкращих режисерів світового кіно, відомий не тільки своїми фільмами, які здобули безліч нагород на престижних міжнародних фестивалях. У Росії Сокурова знають як людину твердої громадянської позиції, яку він не боїться висловлювати публічно, в обличчя можновладцям, ризикуючи викликати їхнє незадоволення.

Так, відразу ж після початку бойових дій на Донбасі Сокуров різко висловився проти застосування військової сили в Україні, закликав поважати бажання українців мати незалежну державу. У лютому 2017 року він суворо засудив російських телевізійних коментаторів, висловивши припущення, що рано чи пізно вони постануть перед Гаазьким трибуналом як провокатори, що розпалюють ненависть. У березні 2017-го на врученні премії «Ніка» режисер говорив на захист школярів і студентів, які вийшли на акції протесту 26 березня, про необхідність діалогу з ними; він також неодноразово виступав на захист засудженого в Росії за звинуваченнями в тероризмі українського режисера Олега Сенцова.

​– Я ще у 2007 році говорив про неминучість війни з Україною, мені було все зрозуміло як історику і людині. А службам безпеки країни, напевно, це було незрозуміло, у будь-якому разі, парламент, інфікований глобальними проблемами, про це точно не думав.

Насправді нічого складного в становищі Росії немає, у мене давно немає питань до наших політиків, я розумію, в який бік все рухається. Я дав собі слово більше не давати прогнозів, на які все одно ніхто не звертає уваги. Але я сам, як людина і як художній автор, повинен приготуватися до того, що очікує мою батьківщину.

Якщо знайдеться енергія, розум і терпіння для подолання, то в Росії може бути прекрасне майбутнє, у неї величезний потенціал. Тільки їй потрібна радикальна зміна образу країни, державного устрою… Мені здається, моїй батьківщині, моїй Росії не вистачає пророчих, мудрих, не силових рішень.

– А хіба не потрібно для того, щоб рухатися вперед, усвідомити той страшний досвід, який був у Росії в ХХ столітті? Чому в нас навіть про століття революції нічого не чути на державному рівні, окрім чудової виставки в Ермітажі?

– Мені здається, не настав час. Ця подія настільки проста й лінійна, що про неї можна говорити і набагато пізніше. Адже мало що змінилося від 1917 року, хоча вся країна була перевернута. Я свого часу говорив Борису Єльцину, що я впевнений: все ще повернеться, що зміни перебудови поверхові, і зрозуміло, чому: стільки гріхів, стільки злочинів скоєно, а прогресу в здатності до осмислення в народу не з'явилося. Може, навіть є деградація. Певною мірою практика комуністів, без сумніву, випереджає практику сьогоднішніх російських політиків.

Ми поки ще йдемо назад, можливо, дійдемо років через три-чотири, і що далі? А далі треба зрозуміти, куди йти – знову будувати соціалізм чи ту нову систему, яка сьогодні сформувалася? Спочатку ми експериментували у 1917 році – пішли в соціалізм, куди ніхто не ходив, крім нас. Ми зробили страшний експеримент над собою і програли. Довелося повзти назад, – а там уже нікого немає, більшість убито – разом з їхнім життєвим досвідом і господарським умінням. Там тільки трупи валяються.

Я з тривогою думаю, що буде, якщо до влади прийдуть ті, хто її сьогодні критикує – і що? Навколо них будуть ті ж люди, не буде жодного некорумпованого співробітника МВС – спробуй зроби щось, коли все пронизано цією інфекцією. Ті, хто критикує Путіна за Сирію, отримають ту ж величезну країну з величезними межами і величезною армією, яку треба не тільки тренувати, але й періодично садити на гарячу сковорідку, інакше вона не зможе захистити цю країну. І в них буде великий військовий бюджет і все те саме, що відбувається зараз. Без серйозних змін державного будівництва, структури держави, відносин між регіонами проблему не вирішити. А без цих змін, на мій погляд, Росії не бути.

Демократія не стала і довго ще не стане улюбленою дитиною російського народу, якщо взагалі не відбудеться переходу до дуже жорстких сталінських чи монархічних принципів і якщо до влади не прийде православна церква, яка взагалі може зруйнувати Росію. Адже потужна мусульманська громада, яка живе в Росії, може зажадати таких же дивідендів.

– Сьогодні одні кажуть, що на Росію чекає якийсь соціальний вибух, перехід до диктатури, інші – що, навпаки, застій. А як Ви вважаєте, що найімовірніше і що гірше?

– Застій кращий: це пауза, збирання сил, збережені життя, плекання людей, які глибше розуміють соціальні процеси і економіку. Взагалі нам під силу великі рішення і результати. Для мене феноменальна історія – це евакуація промисловості під час війни. Зрозуміло, що це криваві способи, але який масштаб створення нової промисловості на початку війни! І про це немає жодного фільму або дослідження!

Сталінсько-ленінська модель держави давно себе вижила. Повинні прийти люди, які здатні придумати нову модель держави. Мені здається, у нас немає людей, які про це думають, я дуже боюся, що скоро почнеться робота з переписування Конституції, посиляться репресивні мотивації, наші агресивні дами з парламенту остаточно перерубають всім голови. Але нам потрібно не це – нам потрібна сильна, мирна, розумна держава, яку поважають, іноді бояться, але яка ніколи не демонструє свою силу. Потрібно, щоб наша зовнішня політика не була настільки марнотратною і дорогою, щоб наша столиця не коштувала так дорого нашому народові. Це очевидно, але нічого в цьому напрямку не робиться, біда якась ...

Посилення будуть обов'язково, але застій – це єдине, на що варто сподіватися. Люди вже забули, як довго ми чекали Горбачова. Ні в кого і в думках не було руйнування країни, нам потрібні були розумні зміни, щоб політична партія, що стоїть при владі, порозумнішала, визнала помилки сталінського періоду, тупість своїх дій щодо культури. Нам потрібна країна – не загроза миру, не якась непередбачувана система. Хто зараз проклинає Горбачова – згадайте, як довго ми чекали його приходу! Але, мабуть, відсутність державницького таланту призвела до того, до чого призвела.

Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода