Дійсно, є підстави стверджувати, що адміністрація Трампа фактично виявилася серед найбільш проукраїнських у сучасній історії США.
Коли Дональд Трамп складав присягу на посаду президента в січні 2017 року, у Києві панувало відчуття паніки. Більшість аналітиків висловлювала надзвичайно похмурі перспективи щодо американсько-українських відносин, багато хто з них передбачав, що Україна стане головною жертвою амбітної зовнішньої політики адміністрації Трампа. У той час ці невтішні прогнози здавалися цілком доречними.
Є підстави стверджувати, що адміністрація Трампа фактично виявилася серед найбільш проукраїнських у сучасній історії США
Новий президент США не приховував свого бажання полагодити відносини з президентом Росії Володимиром Путіним, погіршення яких почалося з війною в Україні. Також були поширені побоювання відплати за гадану підтримку Україною суперниці Трампа Гілларі Клінтон. На рік пізніше ці побоювання, як тепер видається, були перебільшеними. Дійсно, є підстави стверджувати, що адміністрація Трампа фактично виявилася серед найбільш проукраїнських у сучасній історії США. Про це пише співробітник Atlantic Council Пітер Дікінсон у статті для видання цього аналітичного центру.
Ігноруючи занепокоєння Москви і надаючи Україні зброю, Білий дім підкреслив свою рішучість такою мовою, яку, найімовірніше, розуміють у Кремлі
Білий дім зберіг свою найвиразнішу демонстрацію підтримки України до останніх тижнів 2017 року. Повідомлення про рішення у грудні адміністрації Трампа надати оборонне озброєння Києву надійшло в Україну як ранній різдвяний подарунок. Воно надіслало потужний сигнал Кремлю, адже роками адміністрація попереднього президента США Барака Обами відмовлялася піти на такий крок. Москва довго й настирливо лобіювала Вашингтон, щоб відохотити його від озброєння України, висвітлюючи це питання як червону лінію, переступання якої неминуче призведе до ескалації конфлікту. Ігноруючи занепокоєння Москви і надаючи Україні зброю, Білий дім підкреслив свою рішучість такою мовою, яку, найімовірніше, розуміють у Кремлі, пише автор статті.
Дружня до України позиція адміністрації Трампа була найбільш помітною в кадрових змінах, зроблених протягом минулого року. Вибір Курта Волкера як спеціального представника в справах України був, мабуть, найважливішим. Волкер приніс освіжливу відвертість у діалог щодо війни в Україні, часто відмовляючись від дипломатичних тонкощів, щоб підкреслити безпосередню відповідальність Кремля за конфлікт, вказуючи при цьому на «стовідсоткове російське командування і контроль» над так званими сепаратистськими республіками (угрупованнями «ДНР» і «ЛНР» – ред.).
Серед інших позитивних змін автор називає призначення на посаду радника президента з національної безпеки генерала-лейтенанта Герберта Реймонда МакМастера, який написав книжку про російську гібридну війну, та Джима Маттіса на посаду міністра оборони. Маттіс відверто давно вже підтримує Україну в її протистоянні з Кремлем. Крім цього, державний секретар Рекс Тіллерсон також дав виразно зрозуміти, що шлях до покращення американсько-російських відносин проходить прямо через Україну, мовиться у статті.
Тим часом чимало проросійських членів табору Трампа випали з ласки. Найвідомішою жертвою став екс-радник з нацбезпеки генерал-лейтенант Майкл Флінн, який у лютому 2017 пішов у відставку через його зв’язки з кремлівськими чиновниками. Він залишається центральною фігурою в розслідуванні ймовірного втручання Росії в американські президентські вибори.
Як пише Пітер Дікінсон, Білий дім Дональда Трампа не залишив Україну напризволяще, а натомість протягом більшої частини 2017 року будував команду, що наголошує на підтримці США територіальної цілісності України, яка не може бути предметом ніяких переговорів.
За цей час не було і прогресу у широко передбачуваному потеплінні у відносинах між Вашингтоном та Москвою. Російські політики вітали перемогу Трампа з шампанським і відкрито говорили про те, що помістили в Білому домі «свою людину». Але ознаки нової ери у двосторонніх відносинах немає. Навпаки, стосунки значно погіршилися під час першого року президентства Трампа. Були хвилі додаткових санкцій проти Росії, конфіскація її дипломатичних комплексів та публікація нової «Стратегії національної безпеки США», яка визначає Росію як суперника, який прагне знищити безпеку та процвітання Америки. Початкове захоплення Росією перемогою Трампа тепер має вигляд наївного, а величезна кількість сувенірів Трампа, які поспіхом з’явилися на московських полицях магазинів наприкінці 2016 року, зараховуються до категорії химерних історичних цікавинок.
Нинішні політичні можливості в Америці явно стоять на боці активної підтримки України в рамках ширшої опозиції Вашингтона до гібридної агресії Росії. У цьому плані Київ має значно більше причин для оптимізму в 2018 році, ніж Москва
За словами автора, «слон у кімнаті» – це поточне розслідування ймовірної змови між командою Трампа та Кремлем. Протягом останніх дванадцяти місяців розслідування «російської справи» непохитно закорінене в заголовках міжнародних ЗМІ, залучаючи додаткові шари до кожного окремого коментаря Трампа та політичного рішення, що стосується Росії. Скептики, без сумніву, стверджуватимуть, що у світлі звинувачень проти нього у президента США мало вибору, крім того, щоб проводити явно тверду політику щодо Кремля, незалежно від того, що він, можливо, воліє віддати перевагу досягненню певної геополітичної угоди з Путіним. Може, так воно і є, але це має мало значення, коли йдеться про Україну, мовиться у статті.
«Як свого часу зауважив Бісмарк, політика є мистецтвом можливого, а нинішні політичні можливості в Америці явно стоять на боці активної підтримки України в рамках ширшої опозиції Вашингтона до гібридної агресії Росії. У цьому плані Київ має значно більше причин для оптимізму в 2018 році, ніж Москва», – констатує Пітер Дікінсон у статті для видання аналітичного центру Atlantic Council.
