Денієл Браун у виданні Business Insider розповідає історії дітей, які після більш ніж трьох років війни на сході України вже не бояться куль та бомб. Член українського парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу Наталія Кацер-Бучковська у виданні Financial Times пояснює, як Україна крокує назустріч енергетичній незалежності. Аналітик «Інтерньюз Україна» Віталій Рибак в статті для аналітичного центру Atlantic Council звертає увагу на підконтрольність українських ЗМІ впливовим олігархам.
Денієл Браун у виданні Business Insider розповідає історії дітей, які після більш ніж трьох років війни на сході України вже не бояться куль та бомб. Автор цитує слова директорки школи в Мар’їнці (Донецька область) Міли, яка зазначає, що «безпека вже не хвилює дітей, вони просто звикли».
Стрільба стала звичайним фоновим шумом, особливо в Мар’їнці та Авдіївці, зауважує автор. Населення Мар’їнки вдвічі скоротилося від початку війни, яка забрала життя більш ніж 10000 людей, і сьогодні там багато обстріляних будинків, мовиться у статті.
В школі, де побував журналіст, в березні не було опалення і було дуже холодно. Там навчається близько 160 дітей, а з початку війни вже четверо загинули, зазначає автор.
«Одна дитина загинула разом з бабусею, коли їхній будинок потрапив під обстріл. Ще одна загинула у пожежі, а двоє померли від раку, що жителі Мар’їнки пов’язують зі стресом, спричиненим війною», – мовиться у статті.
Директорка розповіла, що один з учнів відмовився проінформувати своїх батьків про обстріл школи задля того, щоб вони забрали його, тому що не хотів, щоб їх вбили, повідомляє автор.
Обстріли часто змушують дітей ховатися у підвальному приміщенні школи, і таких випадків за останні два роки було близько 20, зазначає Браун. Жителі постійно відчувають тривожність, а деякі діти інколи навіть не лякаються – вони звикли до цієї тривожності, зауважує автор.
Серед історій дітей – 12-річна Ліза, яка живе на одній з найнебезпечніших вулиць Мар’їнки зі своєю матір’ю, дідусем та дядечком, обидва з яких мають інвалідність. В перший рік війни біля будинку спалахнула бомба, і осколками дуже поранило матір Лізи, всюди була кров, йдеться у статті. Дівчинка змушена була їхати на велосипеді вулицею для того, щоб покликати на допомогу, зазначає Браун.
Дітям складно зрозуміти, чому йде війна, мовиться у статті.
Член українського парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу Наталія Кацер-Бучковська у виданні Financial Times пояснює, як Україна крокує назустріч енергетичній незалежності. Автор статті зазначає, що Україна відкриває потенціал для того, щоб стати частиною Європейської газової сиситеми та навіть експортером газу після ухвалення нових положень для видобутку національного газу.
Кацер-Бучковська звертає увагу на те, що інвестори чекали на реформи ще із 2014 року, сподіваючись на зміну енергетичного ландшафту та зміцнення енергетичної безпеки в Україні. Нові поправки до Податкового кодексу України значно сприятимуть цьому, йдеться у статті.
Автор переконана, що нові податкові правила роблять Україну «найпривабливішою країною в регіоні для інвестицій у видобутку газу».
«Україна має найпотужнішу систему газового транзиту у світі та 12 підземних сховищ ємністю в 31 мільярд кубічних метрів», і вже не одна компанія продемонструвала інтерес до інвестування в транзитну систему України, мовиться у статті.
Сьогодні Україна активно співпрацює з Польщею та Литвою в будівництві транскордонних сполучень та покращує інвестиційне законодавство, що передбачає відсутність дискримінації щодо іноземних інвестицій, зауважує автор.
Позитивний розвиток інвестиційного клімату в Україні вказує на те, що, попри ситуацію із безпекою в країні, її ринки розвиватимуться, вважає Кацер-Бучковська. При цьому Україна продовжує важко працювати над покращенням іміджу надійного та багатообіцяючого партнера для інвесторів, зауважує автор.
Тим не менше, попереду країну очікує ще багато роботи, не тільки у підвищенні видобування газу, але й в забезпеченні енергетичної безпеки в умовах чинних геополітичних викликів, мовиться у статті.
Аналітик «Інтерньюз Україна» Віталій Рибак в статті для аналітичного центру Atlantic Council звертає увагу на підконтрольність українських ЗМІ впливовим олігархам. Автор зауважує, що десять з одинадцяти національних каналів прямо чи посередньо належать заможнім політикам та олігархам, серед яких – Віктор Пінчук, Рінат Ахметов, Дмитро Фірташ та Ігор Коломойський. Досить легко здогадатися, чому Україна потребує створення незалежного суспільного телебачення, йдеться у статті.
Вже є перші спроби реалізувати цю ідею, але хоч уряд і ухвалив створення такої організації, виникають проблеми фінансування та незалежності, пояснює автор. Історично державні ЗМІ України були повністю залежними від державного фінансування, і дебати про створення громадського телерадіомовлення тривають ще з 1997 року, але ситуація почала змінюватися лише після 2014 року, зауважує Рибак.
Після ухвалення закону «Про суспільне телебачення і радіомовлення України» «Перший національний» перетворився на суспільне телебачення «UA: Перший» і незабаром «всі регіональні державні телеканали об’єдналися з «UA:Перший», щоб сформувати всеукраїнське суспільне телебачення». Інші також стали частиною «Суспільного».
«Цей факт є дуже важливим – всі державні компанії, що випускають медіа-контент, об’єдналися я в єдину систему з прозорим фінансуванням та єдиною командою управління», – зауважує автор.
Член наглядової ради «Суспільного» Євген Глібовицький вважає, що суспільне телебачення впливатиме на інші ЗМІ, в тому числі й комерційні, мовиться у статті. Але дуже важливим є збереження його незалежності, зауважує Рибак.
Сьогодні «Суспільне» не має достатнього фінансування, а уряд хоче ще більше його скоротити у 2018 році, мовиться у статті. «Найбільшою проблемою є те, що звичайні люди можуть втратити довіру до першого суспільного телеканалу країни ще навіть до початку його повного запуску», – зауважує автор. Українці почнуть всерйоз сприймати «UA: Перший», якщо він дійсно зможе стати альтернативою іншим гравцям, але, схоже, уряд перешкоджатиме такій можливості, зауважує Рибак.
