(Рубрика «Точка зору»)
У той час як в Україні створюють нові антикорупційні структури і вимагають від них доказового і прозорого слідства, в Росії питання боротьби з корупцією вирішується просто. Ще недавно російський президент Володимир Путін демонстрував успішну боротьбу з «олігархічною економікою». Головні результати цієї боротьби – вигнання з Росії бізнесменів Володимира Гусинського і Бориса Березовського і багаторічне ув’язнення найбагатшої людини країни Михайла Ходорковського. Відібрана у Ходорковського компанія ЮКОС стала основою для процвітання державної корпорації «Роснефть», головою якої став найближчий соратник Путіна Ігор Сєчин.
Тепер Путін і Сєчин із борців з олігархами перекваліфікувалися на антикорупціонерів. Сєчин особисто брав участь у провокації хабара міністру економічного розвитку Олексію Улюкаєву. Вчора суд засудив Улюкаєва до восьми років в’язниці. І це при тому, що сам Сєчин – головний і єдиний свідок звинувачення – навіть не став з’являтися до суду. Однак російська пропаганда може дозволити собі говорити про успіхи в боротьбі з корупцією. А російська еліта, якщо проаналізувати перші коментарі, змушена задуматися – хто взагалі перебуває в Росії в безпеці, окрім Путіна і Сєчина.
Напередодні президентських виборів 2018 року Путін може з упевненістю сказати, що здійснив політичну програму, яка так популярна сьогодні не тільки в Росії, але і в Україні. Олігархи більше не впливають на державні справи, будь-який корумпований чиновник може піти під суд і отримати реальний термін ув’язнення.
Саме ця програма, яка супроводжувалася фактичним відстороненням населення від участі у політичному житті, дозволила Путіну створити авторитарну державу і встановити контроль за всіма сферами життя суспільства. Сєчин й інші особисті друзі президента заробляють на цьому мільярди. Громадяни при цьому вважають – і не без підстав – що Росія наскрізь корумпована. Але будь-який арешт високопоставленого чиновника переконує їх, що глава держави протистоїть корупції та суворо карає злодіїв-«бояр». Люмпен всюди жадає крові – на те він і люмпен.
Російський люмпен знайшов в особі Путіна свого героя. І «герой» час від часу кидає натовпу не найважливіших представників влади. Це і є те, що в Росії вкладається в поняття «народний президент». Це і є доказ того, як можна перекрутити саму суть боротьби з олігархією і корупцією. Тому що головний результат такої боротьби – це побудова демократичної держави, в якій під контролем суспільства будуть перебувати всі гілки влади. І звичайно, суди або антикорупційні структури – не виняток. Підконтрольність їх іншим гілкам влади – або їхня повна безконтрольність – пряма дорога до появи нового Путіна.
Цього разу – українського.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Влада України і корупція. Міжнародна реакція зупинила наступ на НАБУ
Хронологія боротьби з корупцією в Україні та гучні справи НАБУ
