Тільки глибоко наївна людина могла повірити, що дружба між Петром Порошенком і Міхеїлом Саакашвілі триватиме довго, їхній конфлікт був питанням часу, переконує «Дзеркало тижня». Тижневик стверджує, що матеріали, які є в розпорядженні ГПУ (справжні чи сфабриковані), потрапили до рук українських правоохоронців або з таємного схвалення Москви, або безпосередньо з ФСБ. Кремль підсунув Києву наживку. І Київ цю наживку заковтнув. Риболовля обіцяла гарантований улов: хоч би як розпорядилася отриманими матеріалами Банкова, хоч би як поводився в цій ситуації Саакашвілі, хоч би як відреагували на події його прибічники, – привід для чергового розхитування ситуації був забезпечений. Сталося навіть яскравіше, ніж очікувалося. Путіну залишається тільки спостерігати, як два його вороги відчайдушно намагаються зіштовхнути один одного з поїденого корозією корупції політичного даху. Про це йдеться в статті «Двоє на дірявому даху».
«Український тиждень» переконує, що «міхомайдан» і його викриття є лише початком чогось дуже грандіозного та неприємного. Таких витівок ще буде й буде, і на Саакашвілі не закінчиться. Найстрашніше, що відмотати події назад уже неможливо, зазначає тижневик. Лавина божевілля лише наростатиме, і вся вона просякнута такою дозою брехні, яку перетравити не зможе жоден здоровий організм. Що ближче вибори 2019-го (спочатку президентські, а потім і парламентські), то більше ставатиме охочих «розгойдати човен», і багатшими будуть пропозиції від тих, хто готовий забезпечити необхідну замовникові картинку, і видовищність цих вистав не поступатиметься гонитві на даху, свідком якої (навряд чи випадково) стала вся країна. Стаття називається «Фактор дестабілізації».
«Український тиждень» пише, що низка авантюрних казусів, як-от знімання з даху «рятівника демократії» або засвічування агентеси під прикриттям, створює інформаційний хаос, витісняючи із суспільної свідомості два найголовніших, найістотніших питання: як перемогти у війні й що робити потім із Донбасом? Перше хай радше обговорюють люди зі зброєю, а от стосовно другого кожен громадянин України мусив би мати власну думку. На цьому тижневик наголошує в матеріалі «Криза як шанс».
А в матеріалі «Актор однієї ролі» «Український тиждень» аналізує – у чому істинні суть і мета лідера сучасних радикалів. Видання стверджує, що фракція Радикальної партії в Україні у парламенті – це група випадкових людей, яких навряд чи об’єднує якась ідеологія. Без Олега Ляшка цієї фракції не було б, як і не було б однойменної партії. Все тримається на ньому, на його здатності домовлятися, прораховувати та вигравати бонуси. Ключовий момент у поведінці Ляшка – реакція на запити електорату. Це його фішка. Він лише йде за цим попитом. Не веде сам, а ретранслює те, що той каже або хоче почути. Це набагато легше, ніж бути провідником, безпечніше і, як виявляється, прибутковіше, зазначає видання.
Напередодні передвиборного року влада посилює тиск на опонентів і неугодних, наголошує в тижневику «Новое время» парламентарій Сергій Лещенко. Вів вважає, що Україна входить в період великої смути. Навесні 2018-го виборча кампанія помчить на всіх парах, а значить – владі потрібно терміново вирішити кілька питань. Перше – нейтралізувати НАБУ. Друге питання – перемолоти всіх, хто заважає правлячій верхівці зберегти статус-кво. Третє завдання – дискредитація політичних опонентів Петра Порошенка, зазначає Лещенко. Докладніше йдеться в його статті «Велика жнива».
Сьогодні Україна втрачає сотні мільйонів євро технічної допомоги від ЄС і МВФ, вважаючи за краще позичати гроші в 10 разів дорожче. Чому так відбувається, аналізує тижневик «Фокус» у статті «Мимо каси».
