Прага – Семінар під назвою «Україна – країна між ЄС та Росією?» відбувся невдовзі після саміту «Східного партнерства» у Брюсселі і на тлі чергового загострення ситуації в зоні збройного конфлікту на Донбасі. Чеські експерти проаналізували, яких помилок припустився ЄС щодо України протягом понад чверть століття її незалежності і як на відносини ЄС та Києва впливає Росія.
На думку чеського журналіста Ондржея Соукупа, питання – чи зможуть ЄС та Росія знайти спільну мову щодо України і врегулювати конфлікт на Донбасі, є з дуже нелегких.
«Україна – молода держава, яка протягом 25 років стикається із боротьбою різних ідентичностей. Західноукраїнська, що зародилася перед першою світовою війною під крилом Австро-Угорщини, мала зовсім інший розвиток, ніж регіони України, що були частиною царської Російської імперії», – каже Соукуп.
Далі, за його словами, була радянська ідентичність, яка з Україною ніяк не ідентифікувалась. У 1990-х роках починає будуватися ідентичність людей, які живуть у межах однієї країни, однак мають різні етнічно-національні самовизначення, через що ця ідентичність часто мала особливі прояви. «І 2014 рік це наочно показав», – зауважує чеський оглядач.
Ставлення ЄС до становлення України
Після розпаду Радянського Союзу у 1991 році, Захід Україну практично весь час ігнорував, вважає Соукуп.
«Про неї знали, з нею були контакти, але всі зусилля з боку ЄС були спрямовані на Росію, оскільки саме вона сприймалася як більш важлива країна», – зауважує чеський коментатор.
За період 90-х років в Україні виникла своя система правління – олігархічний капіталізм, яка ставила Україну в доволі невигідну ситуацію на європейській політичній арені. На відміну від Росії, українська олігархічна модель мала кілька центрів: київський, донецький, дніпропетровський та інші. Це, з одного боку, допомогло зберегти демократичний режим, а з іншого – це «призвело до деградації демократії та країни загалом», – зауважує Соукуп.
Олігархи розуміли, що перебуваючи при владі зараз, через рік ситуація може змінитись. Тому метою не було інвестування у виробництво… Простіше було все розграбуватиОндржей Соукуп
«Олігархи розуміли, що перебуваючи при владі зараз, через рік ситуація може змінитись. Тому метою не було інвестування у виробництво… Простіше було все розграбувати», – зазначив чеський журналіст.
Істотною причиною, чому Брюссель та загалом європейські політики «дивились на Україну крізь пальці», було нерозуміння та незнання, з ким з української влади вести діалог, як каже Соукуп. Ситуація там швидко змінювалась, а київська влада використовувала своє геополітичне становище для постійної маніпуляції, передусім, у своєму прагненні отримати якісь гроші, тому виникали ситуації, коли Україна ставала на бік Росії і отримувала знижку на газ, навів приклад Соукуп.
Щодо розвитку України після розпаду СРСР, свою думку висловив також колишній посол Чехії в Україні Ярослав Башта.
Українці вважали їхні стартові можливості в певному сенсі кращі, ніж у польських сусідівЯрослав Башта
«Певна частина українського суспільства тепер усвідомлює, що державі було б варто обрати польську модель розвитку, однак для України на той час такий шлях не вважався оптимальним, оскільки українці вважали їхні стартові можливості в певному сенсі кращі, ніж у польських сусідів», – зазначив екс-дипломат.
Не дивлячись на це, Україна залишається єдиною державою на пострадянському просторі та єдиною країною-сусідом ЄС, чия економіка від 1991 року постійно падає, додав Башта.
Він вважає, що цей факт був обумовлений і наявністю олігархічних кланів в Україні, до виникнення яких великі зусилля доклала і Росія. Вона підкуповувала та корумпувала український політикум за допомогою сумнівних операцій з торгівлі дешевим газом.
Одна з найбільших проблем, за словами Башти, про яку мало говорять, але яка має стосунок до проблематики «Східного партнерства» – є проблема еміграції. За період 1991 –2016 років чисельність населення України зменшилася на 9,5 мільйонів. Це світовий рекорд у депопуляції однієї країни, каже він.
Україна після революцій
Більше про Україну у світі заговорили після Пормаранчевої революції 2004 року, вважають чеські експерти. Москва тоді не залишилася осторонь, зробивши ставку на Віктора Януковича.
З’являтися дивні персонажі – як от відверто проросійська Наталія Вітренко… Це продовжується і сьогодні, у вигляді ставки на МедведчукаОндржей Соукуп
«Почали з’являтися дивні персонажі – як от відверто проросійська Наталія Вітренко… Це продовжується і сьогодні, у вигляді ставки на Віктора Медведчука», – каже Соукуп.
Згадана Помаранчева революція, на думку Башти, була доволі логічною спробою українського громадянського суспільства вийти з під контролю пострадянської традиції та приблизитися до ЄС.
Однак, всі ці внутрішні змагання призвели до виникнення в Росії різних конспірологічних теорій, що, мовляв, Захід намагається в неї «відібрати Україну».
Через це, на думку експертів, керівництво Росії було знепокоєне страхом, що на Кримському півострові з’явиться база НАТО – і Кремль вдався до анексії Криму.
«Часто забувають, що це був великий план, який мав об’єднати частини України від Харкова через Донбас, Крим і аж до Одеси», – наголошує колишній чеський посол.
За словами спікерів, Росія від самого початку була готова до реалізації такого плану, і ставилася до цього як до величезної геополітичної битви, яку Москва не може програти.
Кремль був певен у своїх позиціях у цих регіонах і в тому, що люди чекають на якийсь імпульс, «аби піти та радісно повалити нову київську владу».
Насправді ж, настрої в Україні були інші. Тоді Москва взяла курс на створення угруповань «ДНР» та «ЛНР», «що обернулося трагедією, яку ми бачимо сьогодні», каже Соукуп.
Ми постійно себе запитуємо: чи можливо було зробити щось, щоб уникнути такого трагічного розвитку подій в Україні?Ондржей Соукуп
«Ми постійно себе запитуємо: чи можливо було зробити щось, щоб уникнути такого трагічного розвитку подій в Україні? На сході загинуло 10 тисяч людей, понад 2 мільйони переселилися. Якщо бути чесним, я не знаю... Звичайно, є ключові помилки, яких припустився ЄС», – зауважує Ондржей Соукуп.
Серед таких помилок, які навів у приклад чеський журналіст, була нездатність ЄС відстояти власні принципи у 2014 році.
«Замість наполягання на проведенні реформ… було просто сказано, що вистачить звільнити Юлію Тимошенко із в’язниці», – сказав Соукуп, додавши, що з боку ЄС концентрація на окремих особистостях була великою помилкою.
На його думку, це стосується і питання вступу України до НАТО, коли всі розуміли, що ні Україна, ні тим більш сам альянс до цього не готові.
«Східне партнерство» як наближення до ЄС
«Східне партнерство» виникло у 2009 році, воно передбачало створення умов, які б наблизили шість пострадянських країн до ЄС.
«Я пам’ятаю, як з боку українських еліт було велике розчарування, коли вони з’ясували, скільки ЄС готовий виділити коштів для цієї програми, і скільки отримають країни-учасниці, коли розділити між Грузією, Молдовою, Вірменією та іншими країнами», – каже екс-посол Башта.
На його думку, складна політична та економічна ситуація в Україні потриває ще доволі довгий час. А вирішення конфлікту на сході України – щонайменше до закінчення російських президентських виборів. Він також припускає, що конфлікт на Донбасі може стати «замороженим».
«Можливо, те, що усунули (Ігоря) Плотницького в «ЛНР» і є підготовкою до змін, які правдоподібно відбудуться вже після президентських виборів в Росії», – зробив свій прогноз колишній чеський посол у Києві та Москві Ярослав Башта.
