Що таке панічні атаки і як їх долати?

Ксенія Кіт

Нещодавно в соцмережах пройшов флешмоб #Faceofdepression. Під цим хештегом люди ділилися своїми історіями про боротьбу з депресією. Головною метою акції було змінити ставлення до депресії – щоб людям не доводилося її приховувати і було легше звернутися по допомогу. Так ми дізналися, що багато українців страждають від панічних атак.

Причини у цього явища різні, та все частіше люди із зони бойових дій стикаються з неконтрольованими нападами паніки, кажуть фахівці. Якщо військових зазвичай направляють до психотерапевтів, то люди, які живуть під обстрілами, не завжди розуміють, що з ними відбувається і до кого звертатися по допомогу.

«Панічні атаки – неоднозначне явище. Це може бути одним із проявів постстресового розладу. Їх відносять до відстрочених психічних феноменів – таких, які проявляються після пережитого стресу і не дають повернутися до нормального життя», – розповідає Юрій Гершат, лікар-психіатр і психотерапевт.

Тобто напад може трапитися не безпосередньо під час вибухів, а в атмосфері очікування небезпеки – в замкненому приміщенні, громадському транспорті, великому скупченні людей. Також причиною можуть стати різкі запахи, гучні звуки чи інші подразники, додає фахівець.

Дар'я розповідає, що з початком панічних атак її мама схудла на 15 кілограмів, боялася виходити з дому, перестала слухати музику чи дивитися телевізор. Батьки дівчини живуть у Макіївці, а сама вона навчається у Києві. У 2014 році почалися перші прояви панічних атак у її мами – Марини. Коли приходили гості, Марина зачинялася в інший кімнаті, ставала нервовою. Життя зробили нестерпним не самі напади, а постійне їх очікування. Жінка відмовилась від маленьких радощів життя – нікуди не могла вийти сама, перестала працювати, ходити за покупками. Навіть поїздка до обласного центру здавалась неможливою.

«Коли я поверталася додому, мене зустрічала зовсім інша людина. Це була не моя мама», – розповідає Дар'я.

Багато хто досі не вірить в існування панічних атак. Лікар Марини подумав, що вона вигадує. Навіть її донька не сприйняла одразу панічні атаки як реальну проблему.

У знайомих Дар'ї, які залишилися в Макіївці чи переїхали до Києва, часто траплялися напади паніки. Однак офіційної статистики немає – до лікарів звертаються одиниці.

Як виглядає панічна атака

Незважаючи на те, що це – проблема психічного характеру, симптоми панічних атак проявляються фізично. Лікар-психіатр розповідає, що серед перших симптомів – тривожність, постійне очікування загрози, страх за себе і рідних, порушення сну, депресія. Згодом долучаються соматичні симптоми – підвищення тиску чи цукру. Досить поширеними є і флешбеки – нав’язливі спогади, які з’являються спонтанно і сприймаються як реальність. Також вони можуть приходити уві сні.

Зазвичай під час панічної атаки з’являються дискомфорт, тремтіння, запаморочення, прискорене серцебиття, брак повітря чи напади задухи, нудота (іноді блювота), дискомфорт в області шлунку. В організмі стається викид адреналіну, як при фізичній небезпеці. При тривалій відсутності лікування стан загострюється – і напади можуть ставати нестерпними.

Перший серйозний напад панічної атаки застав Марину вдома. Вона лежала, раптом її почало трусити, кинуло в холодний піт: «Усе життя промайнуло перед очима. Я не знала, що зі мною відбувається». «Швидка», каже, не хотіла приїжджати, а коли медики все ж приїхали, то не змогли пояснити стан жінки – лише вкололи заспокійливе.

Згодом в супермаркеті на касі в Марини почався незрозумілий «мандраж» – вона залишила усі покупки і вибігла з магазину. Відчуття – ніби ти пропустив сходинку, тільки набагато сильніше. Воно приходить просто нізвідки і контролювати його неможливо. «На вулиці я заспокоїлась, згадала, що треба забрати продукти. А після того, як заплатила, просто побігла додому».

Марина довго ходила по лікарях, шукаючи причину хвороби. Поставили діагноз «грижа шлунка», який виявився неправильним. Лікарі ніяк не пов’язували її фізичний стан з психічним. Коли Марина розповідала про свою тривожність, це пояснювали бажанням привернути до себе увагу.

«Люди зазвичай звертаються до терапевтів. За симптомами панічні атаки можуть нагадувати вегето-судинну дистонію, гіпертонію чи гастрит. Насправді це – психосоматичні симптоми, і не одразу стає зрозумілим, що слід звернутися до іншого спеціаліста», – коментує Юрій Гершат.

До кого звертатися по допомогу

Першими вказати на корінь проблеми можуть лікарі, які стикалися з подібними випадками, рідше – людина сама приходить до думки, що слід звернутися до психотерапевта чи психіатра. Комусь вистачає психотерапії, хтось додає медикаментозне лікування. Саме психіатр пояснив Марині, що вона не божеволіє.

«Панічні атаки лікуються медикаментозно: спочатку антидепресантами, а вже потім психотерапією. Корекція психічного стану може тривати один-два роки», – розповідає Юрій Гершат.

Терапія Марини тривала дев’ять місяців. Зараз їй значно краще: вона починає їздити в громадському транспорті, дивитися розважальні програми, повноцінно харчуватися і займатися дихальною гімнастикою. Зовсім зникають симптоми, коли Марина відволікається – грається з племінником, читає чи перемикає увагу на щось інше.

Навіть звуки салюту чи петард досі можуть спровокувати напад. Найчастіше людина хоче залишитися сама, прилягти чи подихати свіжим повітрям. Якщо вона дозволяє, щоби хтось був поруч, можна просто тримати людину за руку або поговорити на іншу тему – дати їй відчуття спокою та безпеки.

Багато значить і підтримка рідних – чоловік став для Марини «рятувальним кругом». Однозначно, що і для нього це було нелегке випробування, але зараз жінка намагається знову бути самостійною і соціалізуватися.

Спеціалісти просять звернути увагу, що панічні атаки – не вигадки, а справжня проблема, яка піддається лікуванню. Похід до психотерапевта не дорівнює божевіллю. І чим раніше почати терапію, тим вищі шанси на швидке одужання.