В Україні з’являється п’ята влада – це волонтери – працівник фонду «Повернись живим»

Волонтерський рух в Україні був завжди, але зміг на повну проявити себе під час подій Євромайдану та війни на сході, вважає військовий капелан Сергій Дмитрієв. На думку волонтерки Діани Макарової, військових волонтерів можна виокремити в окрему категорію як таких, що повністю присвячують себе цій справі. А представник громадської організації «Повернись живим» Андрій Римарук зазначає: волонтери поступово формують силу, здатну впливати на політичні процеси в державі.

Волонтерка Діана Макарова стверджує, що волонтерство – це не професія, однак військових волонтерів виносить за дужки.

«Прийнято вважати, що волонтерство – це те, що людина може робити у вільний від роботи час, але ж ми вже давно поклали себе абсолютно і повністю на цю роботу. Бо інакше не можна, принаймні поки йде війна. І раптом ми виявили, що ми маємо вже певний професіоналізм у професії, яка не є професією», – пожартувала вона в студії «Ранкової Свободи».

При цьому Макарова зізнається, що була проти, коли її товариші з волонтерського середовища виявляли бажання співпрацювати зі владою в рамках держструктур.

«Я вважала, що система зжує, перемеле і викине цих недосвідчених, можливо, наївних ( хтось таким був ) пасіонаріїв. Так, власне, і вийшло. Оці перші, хто йшов, це були камікадзе. Зрозуміло було, що вони наб’ють усі шишки, які можна набити», – згадує вона.

Із нею не згоден представник громадської організації «Повернись живим» Андрій Римарук. Він наводить приклади успішної співпраці волонтерів та влади.

«Це Давид Арахамія, відомий на всю Україну Давид Браун, який створив офіс реформ в Міністерстві оборони. Так, він на сьогоднішній день діє. Інша волонтерська група, яка створювала нову форму для військовослужбовців – вони все ж таки побороли всі бюрократичні паркани й стіни, і, нарешті, ми вже маємо майже ідеальну форму для військовослужбовців. Так, є низка проектів, волонтерів, які на початку війни прийшли до Верховної Ради, в апарат президента, не хочу називати їхні прізвища, ви їх чудово знаєте, які на своєму місці просто спаскудились. Але є люди, які дійсно зараз працюють», – впевнений він.

Священик Української православної церкви Київського патріархату, військовий капелан Сергій Дмитрієв каже, що волонтерський рух в Україні був потужним і до подій на Майдані, просто тоді був не таким помітним.

«Є фраза зі Святого письма: «Коли ти наповнюєш руку – наповнюєш серце». Це прояв любові до ближнього, ми ж любов якось проявляємо. Я не маю на увазі волонтерство зараз тільки для військових. Це будь-яке волонтерство: в госпіталі, з бездомними тваринами, за хворими людьми. Волонтерський рух в Україні був і до Майдану в дуже потужному стані, Майдан просто виявив цей волонтерський рух», – переконаний капелан.

На думку Андрія Римарука, громадський сектор зміг реалізувати свій потенціал у зв’язку з подіями Революції гідності та російської агресії.

«З моєї точки зору, волонтерство – це один із видів «бізнесу». Я так в лапках кажу слово «бізнес», тому що бізнес завжди знаходить якісь нові напрямки збуту. Якраз волонтерство під час Майдану і війни – це чергова ніша, де дуже велика кількість людей могли себе реалізувати», – пояснює він.

Римарук наводить приклад громадської організації «Повернись живим», де сам займається аудитом та розподілом волонтерської допомоги. Там, за його словами, працюють і кваліфіковані фахівці.

«У нашому волонтерському фонді вже є інструктори зі снайпінгу, з мінної безпеки, саперної справи, практики стрільби, коригування та наведення стрільби – тобто це такий великий організм, який набрав велику кількість спеціалістів», – розповідає він. Втім, організація досі багато в чому покладається і на волонтерську працю.

Діана Макарова категорично не згодна з тим, що волонтерський сектор може приносити дохід.

«Не можна, щоб люди займались волонтерством заради власного збагачення, а бізнес – це завжди на збагачення.Ми тоді нівелюємо цю чисту сутність волонтерства: волонтерство дорівнює добровольці. А як же оті хлопці й дівчата, які стоять добровольцями на сході? Вони такі ж, як ми, але в сто разів більше ризикують і не вважають це бізнесом».

За словами Макарової, в її організації «Фонд Діани Макарової» жоден волонтер не отримує заробітної платні, в тому числі й вона сама.

«Волонтери влаштовуються по-різному: хтось живе за рахунок зарплатні, хтось просить допомоги в людей суто на власне життя: люди, я не працюю, бо працюю (волонтером – ред.) 24/7, non stop. Якщо ви вважаєте мою працю задовільною, то ось, прошу, окремий рахунок, допоможіть», – пояснює волонтерка.

Волонтери розповідають, що залучати кошти для допомоги армії з часом стає важче, однак і її потреби змінилися. Якщо в 2014 році військові потребували найелементарніших речей на кшталт шкарпеток, то тепер їм потрібне високотехнологічне оснащення, каже Макарова.

«Потрібні відеокамери, до них же монітори, сильні процесори. Дуже серйозна ніша – це автомобілі. Ті автомобілі, які свого часу дарували волонтери, які свого часу купували бійці, навіть штатні автомобілі – вони страшенно сиплються».

Андрій Римарук зазначає, що волонтери вчаться більш ощадливо розподіляти допомогу, аби задовольнити потреби армії, і досі користуються високою довірою українців.

«В принципі, з’являється п’ята влада під назвою «волонтери», які мають важелі впливу на деякі державні органи завдяки тому рівню довіри, який у них є. Я волонтерів на сьогоднішній день, у 2017-му, поступово переходячи в 2018 рік, можу назвати п’ятим елементом влади, який впливає на реформи, впливає на деякі процеси в державі», – стверджує він.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі