Рим – Вона змогла досягти успіху там, де мало кому вдається: підкорила Італію у питомо італійській царині – дизайні жіночих сумок. Уродженка Києва Аліна Залевська 7 років тому створила власний бренд жіночих сумок із романтичною назвою «Роза Лу» (Rosa Lou). Нині вироби молодої дизайнерки із Мілана продаються в 15 країнах світу і в рідній Україні також. З нового року стартує лінія чоловічих шкіряних сумок, та назва цього бренду ще в таємниці. Яким був шлях до успішного бізнесу? Про це розповідає Радіо Свобода 33-річна бізнесвумен Аліна Залевська.
Я з дитинства знала, що хочу стати бізнесвумен. Щоправда, що саме мені хотілося виробляти, я не знала
– Я з дитинства знала, що хочу стати бізнесвумен. Моя мама була підприємницею, і мені дуже хотілося стати такою, як вона. Я змалечку була зачарована виробництвом. Бачити, як на твоїх очах з маленьких частинок народжується доконаний витвір, це захоплююче! Щоправда, що саме мені хотілося виробляти, я не знала. І до переїзду на навчання до Італії я про моду не думала. А потім, закінчивши київський виш за спеціальністю «менеджер зовнішньоекономічної діяльності», я поїхала ще вчитися до Рима. Буквально отримала диплом і вже за три дні поїхала здобувати другий, італійський. А Вічне місто – це ж концентрована краса довкола: природа, мистецтво, архітектура, стиль, мода. Неможливо не проникнутися цим!
– Чому саме виробництво сумок?
Поки я вчилася в університеті, то працювала по вихідних в одного мого знайомого, який має невелику мережу крамниць із сумками. Відкрила у Києві невелику компанію та два магазини. Я хотіла не просто продавати, а виробляти щось своє
– Поки я вчилася в університеті, то працювала по вихідних в одного мого знайомого, який має невелику мережу крамниць із сумками. Допомагала йому вибирати моделі, і він помітив, що я добре вмію вибирати й продавати, вгадую моделі, що найкраще продаються. І тоді він почав брати мене з собою на фабрики до постачальників. Так я познайомилася з роботою фабрик, потім купувала сама сумки й відкрила у Києві невелику компанію та два магазини, які займалися продажем італійських сумок в Україні. Це було добре і давало задоволення, але мрія про виробництво мене не відпускала. Я хотіла не просто продавати, а виробляти щось своє.
– Скільки часу пішло на створення перших виробів?
У мене навіть лекал не було! Я просто на фабриці намалювала й пояснила, які моделі я хочу бачити
– Моя перша колекція народилася практично за три дні. Я поїхала до Флоренції, обійшла всі фабрики, які шиють сумки, знайшла ту, яка мені підходила. Потім об’їхала всі шкіряні фабрики, знайшла сировину. І на третій день привезла вибрану шкіру на фабрику сумок, і мені зшили перші зразки. Тоді у мене навіть лекал не було! Я просто на фабриці намалювала й пояснила, які моделі я хочу бачити, вони зрозуміли, самі зробили лекала й пошили сумки.
– А коли саме народився бренд Rosa Lou?
Відкрию секрет: Роза Лу – це ім’я дочки моєї знайомої. Мені це ім’я дуже подобалося, і так воно стало іменем бренду
– Тоді ж, у машині, коли я їхала з Флоренції. Мені хотілося дати жіноче ім’я новонародженій колекції. Так от, відкрию секрет: Роза Лу – це ім’я дочки моєї знайомої. Мені це ім’я дуже подобалося, і так воно стало іменем бренду.
– Невже усе було так гладко? Для відкриття власної справи Ви вже мали стартовий капітал?
У мене була хороша теоретична база, я уявляла роботу фабрик, але виробництво як постійний процес, доведення колекції до високих стандартів – цьому треба було вчитися
– У мене були власні заощадження від продажу сумок, а поїхати на навчання до Італії мені допомогла моя родина. Насправді це було зовсім непросто. Перший рік був надскладний. Треба було як слід навчитися виробництву. І працювати, не шкодуючи себе. У той рік я хіба що не ночувала на фабриках.
Вступила до Інституту моди Sgrigna, закінчила там інтенсивний курс «Дизайн сумок»
Потім я ще вдосконалювала свої знання – поступила в Інституту моди «Sgrigna», закінчила там інтенсивний курс «Дизайн сумок», навчилася як слід малювати лекала, знайшла там моделіста, який робить викройки. Відтак знайшла керівника виробництва, кілька лабораторій. Їздила презентувати бренд на різні виставки до Німеччини, Австрії, Нідерландів, скандинавських країн – до речі, дуже добре Північна Європа відгукнулася, від них і зараз багато замовлень.
– Чи були моменти сумніву, мовляв, іноземці не варто конкурувати з італійцями у їхній традиційній галузі?
– Ні, такого не було. Були інші моменти: певної втоми, зневіри. Коли працюєш навіть не по 24, а по 48 годин на добу... І впевненість, що справа піде, часом зникає... Приміром, липень, спека, всі твої друзі відпочивають на Ібіці, а ти сидиш на фабриці. Звичайно, коли працюєш на себе, то мотивація інша, природно, що працюєш подвійно. Але складність у тому, що всі ризики, вся відповідальність – на тобі. Були моменти, коли хотілося все кинути. Але тоді мене дуже підтримували, а коли треба, й підштовхували близькі люди, за що я їм дуже вдячна.
– Як народжуються Ваші моделі сумок?
Всюди шукаю натхнення. Приміром, якось в Австрії я замилувалася особливо гарним заходом сонця. Потім хотіла відтворити у шкірі такий самий рідкісний рожево-бузковий колір. Нам це вдалося, і сумки цього кольору дуже припали до смаку клієнтам
– Я відстежую тренди, ходжу на покази, вивчаю колекції відомих домів моди, читаю спеціальну літературу про тренди наступних сезонів, особливо щодо кольорів. А от щодо форми сумок та типу шкіри орієнтуюся більше не на тренди, а на попит покупців. А на знаходження оригінальної форми сумок може надихнути, приміром, якась цікава будівля. Я багато подорожую, і під час подорожей уважно роздивляюся місцеву моду, архітектуру, заходжу в магазинчики, бутіки. Приміром, у Данії мені дуже подобаються оригінальні дизайнерські аксесуари.
– Ви маєте і зворотній зв’язок із покупцями?
Найкраще продаються прості та лаконічні сумки, моделі з «блискавкою», зручні та практичні. А от більш оригінальні йдуть не одразу
– Про попит споживачів дізнаюся від байєрів, двічі на рік обов’язково роблю серед них опитування. Вони мені пишуть, які моделі найкраще продаються і добре було б зробити щось схоже, кажуть, що б вони вдосконалили. Загалом – треба, щоб люди звикли. Насправді щось принципово нове вигадати важко – майже всі форми й дизайни сумок уже використовувались. Але навіть якщо форма не нова, то завжди можна зробити акцент на деталях, які нададуть сумці унікальності – аксесуари, застібки, вставки, шов.
– Що б Ви порадили підприємцям, які перебувають на початку шляху?
Якщо у людини є підприємницька жилка, тo вона все одно буде пробувати, та жилка її у спокої не залишить. Я б сказала так, боятися не слід, а от прораховувати треба дуже уважно
– Якщо у людини є підприємницька жилка, тo вона все одно буде пробувати, та жилка її у спокої не залишить. Я б сказала так, боятися не слід, а от прораховувати треба дуже уважно. Я прорахувала не все, і мені ці помилки коштували досить дорого. І ще – контролювати все особисто від «А» до «Я»: кожний євро, кожне замовлення, кожну людину, яка з вами працює...Часто є спокуса «відпустити» роботу, хай сама робиться. Але не варто так чинити, принаймні перші рік-два.
