Чи був саміт «Східного партнерства» причиною для розчарування з обох боків? Чи може Європа нині пропонувати Україні більше? Чим Україна може похвалитися і на що розраховувати? Про це говоримо з речником представництва Євросоюзу в Україні Давідом Стуліком.
Вже той факт, що декларація є, це вже є певним досягненням
– Щоб зрозуміти саміт, треба спочатку зрозуміти його формат. Формат тут багаторівневий: залучено 28 країн самого Європейського союзу і 6 країн «Східного партнерства». Кожна зі сторін має якісь свої власні інтереси, свої власні уявлення. І тому не можна до цього підходити як до формату двостороннього, коли, скажімо, Україна і Європейський союз обговорюють спільні речі.
Ми можемо давати оцінку успішності саміту, наприклад, на прикладі цієї декларації. Уже той факт, що декларація є, це вже є певним досягненням, бо тоді європейські країни погоджуються на те, що там написано. І там є багато цікавого. І, звичайно, багато чого нема. Бо не можна це було просунути, бо інші країни мали, скажімо, інші інтереси.
– Щодо цієї декларації, то Україна, звісно, хотіла б, щоб там були зафіксовані і її європейські амбіції, і ще окремо, звичайно, засуджені дії Росії на території України, в Криму й на Донбасі. За це зі своїх причин не могла проголосувати Білорусь, за це із зовсім інших причин не могли з боку Європейського союзу проголосувати Нідерланди, де політики пообіцяли своїм виборцям, що нічого подібного в документах Європейського союзу, підписаних з Україною, не буде. Чи це не розмило самої підсумкової декларації?
Учасники саміту визнають європейські прагнення України, Молдови і Грузії. В преамбулі Угоди про асоціацію з Україною написано, що ЄС визнає європейські прагнення України
– Треба подивитися, що там прописано. Там написано, що учасники саміту визнають європейські прагнення цих країн, які цього хочуть, тобто України, Молдови і Грузії, і що це є повторення тих записів, які є в Угодах про асоціацію. В преамбулі Угоди про асоціацію з Україною написано, що ЄС визнає європейські прагнення України. І, я думаю, це дуже важливий такий посил, що тут позиція Європейського союзу не змінилася. І, звичайно, є в спільній заяві також посилання на рішення Ради міністрів ЄС з грудня 2016 року, яке дозволило закінчити ратифікацію в Нідерландах.
Якщо навіть почитати це рішення Європейської ради ЄС, то воно не закриває двері перед Україною. Тут багато залежить від самої України. І основний інструмент – це Угода про асоціацію
Але знову, якщо навіть почитати це рішення Європейської ради ЄС, то воно не зачиняє двері перед Україною. Звичайно, роз’яснює для нідерландських виборців, що цей референдум, який відбувся, не надає автоматично права Україні на членство. Але така ситуація була і до цього референдуму. Тут багато залежить від самої України, як вона сама користується тими інструментами, які в неї є. І основний інструмент – це Угода про асоціацію. Втілювати в життя цю угоду – це найкращий шлях до того, щоб перед Європейським союзом показати ці свої європейські прагнення. І тут ця спільна заява нічого не змінила.
– Якщо говорити про грошову допомогу, яку Україна сподівається отримати від Європейського союзу. Напередодні саміту йшлося про те, що Україна втрачає 600 мільйонів євро макрофінансової підтримки Європейського союзу. Пізніше говорилося про те, що Європейський союз не готовий говорити про «План Маршалла», а про якийсь інший європейський план підтримки України. Як на майбутні роки буде виглядати ця фінансова підтримка України?
– Тут неважливо, як такі програми будуть називатися, чи це «План Маршалла», чи, наприклад, якийсь «Зовнішній план інвестицій для України». Тут важливо те, що Європейський союз уже робить і буде далі робити. Ми продовжуємо надавати цю фінансову допомогу, як ми і обіцяли.
На саміті обговорювалася нова програма «Зовнішній план інвестування», який буде поширений також на країни «Східного партнерства»
І також, наприклад, на саміті обговорювалася нова програма «Зовнішній план інвестування», який буде поширений також на країни «Східного партнерства». Це такий новий інструмент, який буде запущений, і він буде допомагати залучати приватні інвестиції, масштабні, великих компаній міжнародних у країнах-членах «Східного партнерства», в тому числі й України. Це не називається «План Маршалла», а називається по-іншому, але тут важливо, що це буде додаткова така фінансова допомога для України.
– Якби Ви підбили підсумок цього саміту. Як би Ви його охарактеризували?
«Східне партнерство» показало, що має життєздатність
– «Східне партнерство» показало, що має життєздатність, що варто мати такий формат, де можуть і країни-члени «Східного партнерства» обмінюватися взаємним досвідом, один одного штовхають уперед. Тут на прикладі України ми бачили, що Україна отримала безвізовий режим, так як раніше Молдова чи Грузія. І ті країни мають теж багато спільного, можуть разом працювати, наприклад, транспортні, енергетичні мережі, міжлюдські контакти. Завдяки багатосторонньому формату ми можемо попрацювати як ЄС з цілим регіоном загалом. І такий формат існував у час розширення Європейського союзу в 2000-х роках, коли теж був такий формат з країнами з Центральної Європи. Тож попередній досвід з цими країнами показує, що цей регіональний вимір має сенс.
