Неофіційно звільнення полонених відбуваються щомісячно – Котенко

Учасники програми «Ваша Свобода»: Олег Котенко, координатор волонтерської групи зі звільнення полонених «Патріот»; Олег Хороших, переговорник зі звільнення полонених (телефоном); Павло Фельгенгауер, російський військовий і політичний експерт (телефоном).

Україна готова обміняти 306 бойовиків угруповань «ЛНР» та «ДНР» для звільнення 74-х українських заручників. Повідомив в ефірі телеканалу «112 Україна» радник голови СБУ Юрій Тандіт. Він підкреслив, що до списків не вносили людей «зі сторони». Усі ті, чиї імена є у списках, скоїли злочини проти територіальної цілісності України. Раніше у мережі з'явилося відео від бойовиків ОРДЛО, на якому стверджується, що українські військовополонені спілкуються з членами своїх родин. Також раніше президент Росії Путін закликав бойовиків на Донбасі активізувати процес звільнення заручників.

Олександр Лащенко: Пане Хороших, на Вашу думку, може бути активізація процесу обміну чи все закінчиться тільки гучними заявами?

​Олег Хороших: Надія завжди є. Рано чи пізно наші бранці, які знаходяться на окупованих територіях, будуть звільнені. Раніше було набагато легше звільняти заручників – ми вели перемовини з так званими «польовими командирами», могли деколи через дві години, деколи через добу звільнити наших полонених. Як показав останній бій, коли наш військовий потрапив у полон і три бійці було «двохсотих», коли передивилися всі відео, побачили, що по ту сторону перебувають вже не так звані «шахтарі» , а по мові, яку чули, по відео – там російські військові, найманці, які приїхали з Росія і деяка частка місцевих жителів. Тому наразі нам трошки складніше розмовляти з ними. Боєць, який потрапив нещодавно, ми спробували його забрати, але немає зараз з ким розмовляти, щоб можна було б так швидко звільнити ту чи іншу людину.

Також маємо дуже велику проблему по кількості людей, тобто що у Мінську на перемовинах було сказано. Не забуваємо про тих людей, які в «МГБ» знаходяться, в інших катівнях на окупованій території, а це місцеві жителі, які їздять на окуповану територію і потрапляють у полон. Деяких та сторона підтверджує, а деяких – ні. Наразі маємо набагато більшу кількість бранців.

– Пане Хороших, наскільки можна судити зі зведень з зони АТО, ніби інтенсивність обстрілів в останні дні дещо скоротилася. Які Ваші спостереження? Ви ж на лінії розмежування наразі перебуваєте.

Олег Хороших: За останні дні дещо скоротилася (кількість обстрілів бойовиків – ред.). Але обстріли як були, так і є і, я знаю, обстріли будуть. Обстріли різні – чи то з крупнокаліберного озброєння, чи то з малокаліберного.

– Пане Котенко, невже цей прорив може відбутися – 306 бойовиків «ЛНР» і «ДНР», а замість них 74 українських заручники, як сказав Тандіт?

​Олег Котенко (переклад): Тепер ми вже думаємо, що так. Вже більше від року масового обміну і звільнення немає. На офіційному рівні, напевне, трьох вдалося звільнити. А неофіційно звільнення є. Один-два, буває, що й три за місяць – вони все-таки повертаються в Україну. (На підконтрольній «ЛНР» і «ДНР» території заручників – ред.) набагато більше, ніж озвучено офіційною статистикою. Це не тому, що Україна не хоче займатися обміном цих людей чи їхнім звільненням, а тому, що просто немає звернень до офіційних органів. І тоді неофіційна робота лягає на волонтерські організації. Люди звертаються до нас, боячись, що якщо звернуться до СБУ, СБУ включить їх до «мінського списку», то це буде набагато довше, ніж можна неофіційно забрати людину.

Ні Захарченко, ні Плотницький, ні тим більше цей Пасічник не вирішують питання глобального масштабу, принаймні обміну. Це відчули ще у 2015-у, коли так звані «польові командири» підпорядкувалися безпосередньо ФСБ чи кураторам з Москви – переговорний процес відразу уповільнився. Якщо Путін сказав, так воно і буде. Принаймні, на це покладаємо сподівання.

Щодо обміну військовополонених, то об’єднання («ЛНР» і «ДНР» – ред.) давним-давно відбулося. Донецьк більше вирішував, ніж Луганськ в обміні. Хоч й була присутня Копцева, нібито «омбудсмен» такий же ж, як і Дар’я Морозова у Донецьку, але всі питання вирішувала Морозова. За Копцевою залишалася тільки технічна частина – прізвище, ім’я, по-батькові, де знаходиться, хто може передати людину для обміну.

– Переклад. Пане Фельгенгауер, які мотиви не були б у Путіна, дійсно може таке відбутися – масштабний безпрецедентний для більш ніж року цього процесу обмін?

​Павло Фельгенгауер (переклад): З обміном може щось відбутися. Але навряд чи щось буде глобальне. Тим більше, тривають бойові дії, весь час додатково люди виявляються затриманими, захопленими. Це процес безкінечний, поки тривають бойові дії. А кінця бойовим діям щось не видно. Хоча я сподіваюся, що зимової серйозної кампанії не буде. Стовідсотково не можна гарантувати. На Донбасі вже достатньо зимно – можна воювати. Землю приморозило – можна вводити техніку. В принципі до цього всі певною мірою технічно готові. Але маю сумніви, що перед великими виборами у березні якась буде аж занадто серйозна «заварушка» на Донбасі і взагалі в Україні.

– Пане Фельгенгауер, а що це відбулося у Луганську, на Вашу думку? Місцеві так наважилися ослухатися Москву чи насправді Москва спочатку всім керувала і хоче об’єднати так звані «ДНР» і «ЛНР»?

​Павло Фельгенгауер: Чи об’єднані вони, чи ні – це вирішуватиметься у Москві, звісно. Але що вигідніше, тобто так чи так, напевне, до кінця не вирішили. Вирішили б – їх давно вже об’єднали би. Що насправді там було цікавим і здивувало – це те, наскільки там мало виявилося активних сепаратистів. У всьому цьому процесі небагато людей було задіяно. Навіть луганський 2-ий корпус фактично не був задіяний серйозно. І, зрозуміло, Плотницький ним взагалі не командував жодної хвилини. Це були якісь слідчі, прокурори, МВСники, ще якийсь нечисельний «спецназ», ще кілька якихось найманців. І населення теж не брало у цьому всьому участі. Виявляється, весь сепаратистський рух у Луганську – тисяча, кілька тисяч людей активних учасників. А решті байдуже. Сепаратистський рух як такий весь втратив силу – ні демонстрацій, нічого не було. Це виключно справа верхівки...

Путіна Донбас не дуже хвилює. У нього більш глобальні інтереси... Оскільки доля України важливіша, ніж Донбас. Пускати (Україну – ред.) на Захід ні Путін, ні взагалі російське керівництво не збирається. Шукають шляхів повернути Україну назад. Тут може бути і батіг, і пряник – військовий батіг на Донбасі і пряник, якщо правильно підійдете і визнаєте. Не бачу жодної можливості для «заморожування» (конфлікту на Донбасі – ред.).

​Олег Котенко: Ми думали, що війна закінчиться вже до вересня 2014 року. Багато хто про це говорив... Обмін 306 на 74 – те, про що вже є певні домовленості. Треба цей етап однозначно проводити. На превеликий жаль, точного визначених людей, які потраплять серед цих 74-х, ще ніхто не знає. Бойовики можуть це змінити за добу до обміну. Це вже було не раз і не два. Особливо там, де Медведчук проводив обмін – наприкінці грудня 2014-го і наприкінці лютого 2015-го. Але це нічого не означає. Україна боротиметься за кожну людину, яка знаходиться там. Перший етап – однозначно 74 заберемо. Думаю, до нового року. Другий етап – я не думаю, що він надовго затягнеться. Тому що мова про «всіх на всіх».