В Італії буде другий пам’ятник жертвам Голодомору

Рим – В Італії навесні наступного року з’явиться другий монумент жертвам Голодомору. Про це ексклюзивно для Радіо Свобода розповів сам автор, італійський скульптор Армандо Лекка. Перший такий пам’ятник в країні відкрили торік на Сардинії. Нову кам’яну скульптуру встановлять у курортному містечку К’янчано Терме (регіон Тоскана), де у вересні започаткували мандрівну виставку цього митця, присвячену пам’яті трагічних подій в Україні 1932-1933 років. Власне, про експозицію, а точніше її сприйняття серед відвідувачів ми і почали розмову з Армандо Лекка.

– Виставку дуже позитивно сприйняли у містах К’янчано та Перуджі, попереду Мілан (відкриття 24 листопада – ред.) і потім Падуя. Хочу наголосити, що серед відвідувачів багато авторитетних освічених людей, які раніше і слова не чули про трагедію українців. На екскурсії групами приводять школярів. Тож, провідна мета експозиції – поширювати і далі інформацію про забуту сторінку історії, точніше умисно замовчувану історію. Навіть керівники міст, де проходять виставки, незважаючи на політичну належність до правих чи лівих, беруть до серця нашу ініціативу. Це свідчить про те, що й місцеві громади зацікавлені поширювати і дізнаватися більше, про що досі писали у книжках з історії.

– Які особливості нового пам’ятника?

– Як і в попередньому монументі, у центрі нової скульптури будуть п’ятеро жіночих фігур. Я надаю великої уваги жіночій постаті у цій трагедії, бо жінка вистраждала горе по-особливому через зв’язок з дітьми. Ці фігури будуть кольоровими, нагадувати реальні людські постаті, а над ними – велика парасоля зеленого кольору. Це колір надії, щоб більше не повторилися подібні трагедії. В цілому композицію бачу дуже елегантною, бо я завжди повторюю: ти можеш зруйнувати людину фізично, зморити її голодом, але її душу і гідність зруйнувати не зможеш ніколи.

– Тобто, на відміну від попередньої скульптури, вирішили надати більше життя і надії?

– Фігури будуть виконані з простого каменю трахіту і покриті спеціальною глиняною сумішшю різних кольорів, щоб кожному персонажу надати окремий вигляд і характер, тобто виокремити, скажімо, довгу спідницю, сорочку і хустинку. Верхня частина монументу – сталева парасоля, пофарбована зеленою фарбою, бо зелений – колір радості і життя. Висота скульптури має вийти до 2,5 метрів. Я працюю з простими матеріалами, адже сама тематика й ідея проекту спонукають до цього.

– Ідея встановлення подібного монумента належить місцевому керівництву, а хто взяв на себе фінансові зобов’язання для реалізації проекту?

– Фінансову частину бере на себе повністю міська влада К’янчано Терме. Це вважається невеликий архітектурний проект, вартість якого має вийти до 4 тисяч євро, хоча насправді коштує він дорожче, до 10 тисяч євро. Та для мене головне – реалізувати цей задум, бо я сприймаю його близько до серця. Я не хочу спекулювати на смерті загиблих людей. Я намагаюся це робити, щоб пам’ятати, щоб люди пам’ятали, бо я віру в певні цінності.

– А чому саме курортне місто К’янчано Терме обране для встановлення пам’ятника?

– У цьому місті проявили великий інтерес до моєї виставки картин, світлин і скульптур «Забутий біль – Голодомор». Для експозиції там виділили велике приміщення у парку санаторію Терме-ді-К’янчано. Зареєстрували майже 6 тисяч відвідувачів. Під час інавгурації виставки міський голова запропонував встановити у місті монумент, присвячений пам’яті жертв цієї трагедії. Власне, побачивши мій ескіз монумента в мініатюрі, він погодився з концепцією втілили більше життя у фігури, так, було горе і страждання, але люди повертаються до нормального життя. У цьому місті – до 10 тисяч населення, але влітку там у кілька разів більше людей, адже це відоме місце відпочинку і лікувальних санаторіїв у регіоні Тоскана.