​Посол не може вплинути, якщо Білорусь не визнає Росію окупантом – Гопко

Дипломати не можуть стовідсотково запобігти скандалам у відносинах із тими країнами, де працюють, проте здатні дещо зменшити ризики, вважає колишній посол України в Білорусі Ігор Ліховий. Проте українські дипломати, на його думку, для цього недостатньо сильні. Народна депутатка Ганна Гопко із цим погоджується, проте покладає надії на новий законопроект «Про дипломатичну службу», який президент вніс на розгляд Верховної Ради. На думку Гопко, Україна має насамперед налагоджувати дипломатичні відносини із найближчими сусідами.

Надзвичайний та повноважний посол України в Білорусі у 2007-2010 роках Ігор Ліховий вважає, що українська дипломатія недостатньо потужна для тих викликів, яка ставить перед нею російська агресія.

«Українська дипломатична служба надзвичайно слабка щодо засобів інформаційної присутності в світі. Не тільки в порівнянні з Росією – в порівнянні з будь-якою іншою державою, навіть із маленькими балтійськими державами ми не маємо тих засобів», – визнає він в ефірі «Ранкової Свободи».

Коментуючи ситуацію з «українською шпигунською мережею», про яку заявили у Мінську і яку посол України у Мінську назвав «нісенітницею», Ліховий прогнозує, що подібні провокації будуть відбуватись і надалі, а інструментів повністю їм запобігти українське посольство не має.

«Чи можна вберегтись від таких подій, які сталися в Мінську останнього тижня? Очевидно, стовідсотково це неможливо. Але зменшити їх – так, це можливо», – впевнений він.

Позафракційна народна депутатка та голова комітету Верховної Ради у закордонних справа Ганна Гопко також зазначає, що дипломати не можуть впливати на політику країн, де працюють.

«Посол не може вплинути, якщо Білорусь не голосує або голосує проти, як це відбувається вже два роки в ООН щодо резолюції України, яка стосується деокупації Криму, визнання Росії державою-окупантом», – каже вона.

Така поведінка білоруської делегації, на думку депутатки, свідчить про залежність Білорусі від Кремля, але це не значить, що український посол там не потрібен.

«Відповідаючи на запитання щодо Білорусі: добре, що там є український посол, що є можливість наболілі питання в оперативному порядку також вирішувати, представляти українські інтереси, моніторити ситуацію», – вважає депутатка.

Окрім Білорусі, останнім часом стала жорсткішою й риторика в українсько-польських відносинах. Ганна Гопко впевнена, що польська влада вдається до спекуляцій на контраверсійних моментах спільної історії з Україною, аби здобути симпатію поляків перед наступними виборами у 2019 році. Водночас вона вказує на те, що спільних інтересів у Варшави та Києва більше, ніж підстав для суперечок.

«Серед стратегічних пріоритетів двосторонніх відносин між Україною та Польщею – питання безпеки, питання енергетики, блокування «Північного потоку-2», питання розвитку Карпатського регіону, підприємництва, транскордонних ініціатив, – каже депутатка, проте вказує на брак кадрів в українському МЗС. – Якщо ми подивимось на структуру нашого МЗС, то там уже півроку лише два заступники, що є критично мало, зважаючи на умови зовнішньої агресії, в яких знаходиться Україна. Хотілося б бачити якогось заступника, який би відповідав за співпрацю з нашими сусідами», – міркує депутатка.

Гопко вважає прорахунком української влади те, що вона приділяє недостатньо уваги налагодженню зв’язків із найближчими сусідами, концентруючись на рівні транснаціональних організацій на кшталт Євросоюзу та НАТО.

«У нас майже півтора року не було посла в Угорщині, потім з'явився, в Румунії. Наприклад, в Молдові 2018 року парламентські вибори. Нам дуже важливо спілкуватись, оскільки після Росії з Молдовою в нас найбільший спільний кордон, більше ніж 1022 кілометрів, де кожен шостий громадянин Молдови має українське коріння», – нагадує парламентарка.

Саме тому, на її думку, є важливим законопроект «Про державну службу», який Петро Порошенко вніс на розгляд Верховної Ради. Як пояснює Гопко, в проекті закону прописані основні завдання дипломатів, категорії їхніх посад, процедури ротації, призначення та звільнення службовців, а також їхнє соціальне забезпечення.

За словами депутатки, хоча в 2017 році МЗС отримало майже мільярд гривень додаткового фінансування, дипломатична структура все що потребує вдосконалення.

«Зараз в Казахстані Україна не має посла, в Данії, де готується велика конференція наступного року з підтримки реформ, яка була цього літа в Лондоні – Ukraine Reform Conference, в нас немає в Данії посла, немає посла в Швейцарії», – перераховує вона.

Гопко сподівається, що закон про дипломатичну службу буде ухвалений до 100-річчя заснування української дипломатичної служби – 22 грудня – вже наступного пленарного тижня, за її словами, комітет у закордонних справах планує внести документ на розгляд парламенту.

Директор Центру дослідження міжнародних відносин Микола Капітоненко відзначає, що дипломатичну службу варто реформувати і проект, запропонований президентом, частково піднімає нагальні питання, але не допоможе розв’язати проблеми.

На думку Капітоненка, Міністерство закордонних справ потребує реформування на всіх рівнях: від розробки стратегії до відбору кадрів.

«Я бачу прагнення МЗС, який здебільшого займався цим законопроектом, покращити дипслужбу організаційно, тобто реформування системи рангів, різних категорій дипломатів і тому подібного. Але, на жаль, це не допоможе розв’язати принципові питання, які не дають нашій дипслужбі стати більш ефективною», – вважає експерт.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі