(Рубрика «Точка зору»)
«Сьогоднішній підліток – це наш потенційний клієнт завтра. Переважна більшість курців вперше починають курити ще підлітками. Стереотипи куріння серед молоді особливо важливі для «Філіп Морріс».
(March 31, 1981 market research report on young smokers titled "Young Smokers Prevalence, Trends, Implications, and Related Demographic Trends", Philip Morris)
Відтоді як Україна заборонила рекламу тютюну та куріння в кафе й ресторанах, обсяги поширення цієї шкідливої залежності впала на 10%. Заборона реклами і куріння в громадських місцях, звісно, не була єдиним чинником, завдяки якому вдалося досягти такого результату, але – вагомим.
Втім, індустрія відшукала лазівки і використовує їх для того, щоб обходити законодавчу заборону.
Одна із них – це мараторій на проведення перевірок бізнесу, накладений Мінекономрозвитку після Євромайдану. Полегшуючи ведення бізнес-справ, українців натомість позбавили інструменту захисту своїх прав на чисте повітря – організувати перевірку недобросовісного бару вкрай складно. Відтак ми досі зустрічаємо численні кальянні або «літні тераси», котрі насправді є частиною закритих приміщень.
Але є добра новина – перебування у Грузії нагадало, що творилося в наших громадських місцях до ухвалення законодавчої заборони на куріння. З відрядження я привезла додому торбу смердючих димом речей. В Україні цього вже немає давно.
Дим кальяну не є таким їдким, але, насправді – він не менш, а навіть більш шкідливий за цигарки. Тим більше, що вдихають його значно глибше. Тому, якщо ви опиняєтеся в становищі пасивного курця – пам’ятайте про ваше здоров’я і ваші права.
Друга лазівка, яка потребує негайного виправлення – це чітка заборона реклами сигарет на касах супермаркетів і у вітринах кіосків. Попри вимогу закону, індустрія називає рекламну викладку сигарет не рекламою, а інформацією для споживача і вправно використовує площу вітрини для просування свого товару.
Помічали, що часто сигарети розміщують на рівні дитячих очей та ще й поруч із цукерками? І що ці сигарети теж мають солодкий смак – завдяки ароматизованим додаткам. Врешті вибір дитини замість «АВК» може впасти на «Філіп Моріс», коли льодяник з ментолом виявиться не таким модним в уяві підлітка, як цигарка. Результативно, правда?
Відтак 80% людей, які почали курити у підлітковму віці, першою спробували ароматизовану сигарету. Смачно ж, не таке гірке. Можна бути «крутим» і пахнути ваніллю. Очевидний вибір тягне за собою постійні доходи для тютюнових корпорацій, а для людини – втрати в коштах, і що найгірше – у здоров’ї.
Щогодини (!) 9 українців помирає від хвороб, спричинених курінням. Але ми все ще не готові захистити від цієї загрози наших дітей. Відтак законопроект №2820 «загубився» у сховищах Верховної Ради вже третій рік. Не без допомоги, гадаю, тих із нас, хто зацікавлені в продовженні такого стану справ.
Активно, як тютюнові лобісти, пасивно, як численні парламентарі, і байдуже – як суспільство. Адже реклама заборонена, а про такі дрібниці немає часу замислитися.
Щоб нагадати про це, відомі громадські активісти, небайдужі політики і відомі люди об’єдналися в Коаліцію за вільну від тютюнового диму Україну.
Відтак у листопаді за підтримки міста Києва на вулицях столиці з’явилася соціальна реклама за участі телеведучої «1+1» Марічки Падалко, лідера рок-гурту «Гайдамаки» Олександра Ярмоли, чемпіонки України з гімнастики серед юніорів Христини Пограничної та переможця талант-шоу «Голос. Діти» Романа Сасанчина.
Але навіть попри таку акцію, громадськість програє у рекламній присутності елементарному – вітринам кіосків. Понад три тисячі київських кіосків (активісти виявили, зокрема, 376 поруч із 102 школами) корпорації перетворили в яскраво освітлені рекламні щити. А попередження, розміщені на пачках, «сумлінні» продавці старанно заклеюють цінниками. Врешті 23 гривні звучить не так страшно як «рак легень».
І це – працює.
Дослідження свідчать – візуальна доступність сигарет дітям збільшує ризик почати курити на 64%. В багатьох цивілізованих країнах ця загроза давно усунута із громадського простору – цигарки продаються у спеціальних магазинах чи навіть, якщо й у звичайних, – за дверцями нейтрально оформлених шаф. Саме таку пропозицію містить ще один розроблений за участі громадськості законопроект – №4030а.
Названі невеликі кроки, здавалося, справляють незначний вплив. Це те, що ви почуєте від індустрії. Крім, звісно, волання, що торгівля отрутою – єдиний спосіб заробити на шматок хліба численним продавцям в кіосках Києва. Добра половина яких (за оцінками Київської школи економіки) – працюють неофіційно, а отже не лише не сплачують податок, а й втрачають шанси на отримання пенсії.
Втім, оформляючи чергову вітрину кіоску по дорозі до школи, корпорації не думають ані про це, ані про здоров’я українських підлітків. Їхня поведінка – зрозуміла.
Але чи зрозуміємо ми, як виборці, мовчанку парламентарів?
Ярина Ясиневич – керівник програм Центру досліджень визвольного руху
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
