Тетяна Попова
(Рубрика «Точка зору»)
Багато політиків та експертів вважають, що у війні між Україною і Росією на Донбасі сьогодні спостерігається своєрідна «нічия». Але для російського керівництва Донбас ніколи не був самоціллю і використовувався переважно, як інструмент впливу. Тому в Кремлі активно шукають вихід із ситуації, а це означає, що війна проти України може перейти в нову стадію.
Уточнення порядку денного
Логічно вважати, що керівництво Росії на сьогодні перебуває в досить «незручній ситуації» через тривалу агресію проти України. Негатив від таких дій все більше перевищує кількість «бонусів», як для Володимира Путіна і його команди, так і для Росії в цілому.
Відповідно, Росія зацікавлена якнайшвидше «покінчити» з «українським питанням» у сприятливому для себе форматі. Затягування веде до нових зовнішніх санкцій, дипломатичних та економічних втрат, росту невдоволення серед російських еліт, також всередині самої Росії. Власне події на Донбасі для них вже не грають принципової ролі. Ситуація в регіоні більш-менш стабілізована (у порівнянні з 2014 роком) і для Росії є два варіанти виходу з ситуації: 1) подальший «заморожений конфлікт» за прикладом Абхазії, Південної Осетії чи Придністров’я; 2) інтеграція в Україну на умовах вигідних Росії. У всьому іншому на порядку денному – перезавантаження і необхідність зміщення геополітичних акцентів.
Але якщо з загальною метою дій Росії все більш-менш зрозуміло, то питання їхніх подальших кроків залишається дискусійним. Кремль чітко розуміє, що просте повторення інформаційних або військових сценаріїв минулих років є «нерентабельним». Доцільний варіант для РФ – це коли Україна в результаті «правильних» виборів, чергового «майдану», нарешті перевороту «сама визначиться» щодо наступної влади та свого майбутнього. Форма такого «визначення» для РФ ролі не грає, головне отримати шляхи впливу на Україну та офіційний перегляд відносин Росії із західними країнами.
Яким чином?
Завдання для Росії непросте. Спостерігається певна «криза жанру» в пропагандистській діяльності Кремля. США та країни ЄС досить успішно навчилися виявляти та стримувати негативний інфовплив. Незважаючи на значну кількість ТБ-пропаганди, спроби подальшого нарощування впливу Sputnik або Russia Today, має місце тенденція до зменшення кількості «грубого» антиукраїнського та іншого пропагандистського матеріалу на ТБ і його одночасне зростання в соцмережах. А для «просунутих» користувачів проблеми подолання обмежень в соцмережах в інтернеті не існує.
Від класичних заходів впливу Росія не відмовиться, але буде одночасно шукати нові, асиметричні підходи. Ми розуміємо, що Росія прагне реваншу в Україні через дестабілізацію всіх аспектів діяльності держави і суспільства, яка супроводжується повним «арсеналом» впливу, включаючи теракти, гучні політичні вбивства, замахи тощо. Головна ідея «чергового» сценарію – це система заходів дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні до рівня керованого ззовні хаосу. Її основна складова «centеr of gravity» – комплексна інфооперація по дискредитації патріотів, політиків, органів державної влади, та в цілому керівництва держави. Прогноз її розвитку – посилення до майбутніх президентських та парламентських виборів.
На жаль, деякі наші політики досить активно сприяють цим спробам дискредитації, як припускаючи помилок від створення проблем із журналістами до потрапляння в корупційні скандали. І зовнішня агресія та вплив не виправдовує такі дії наших політиків. Скоріше навпаки – неадекватність у співпраці з журналістами, міжнародними партнерами, корупція та протидія незалежним антикорупційним органам працюють на користь Росії.
Ймовірно, принциповою відмінністю подальшого інфовпливу буле видимість, що все це – «внутрішній український конфлікт», новий етап «громадянської війни». До якого, відповідно, РФ «не має жодного стосунку», але при цьому зробить все «для захисту етнічних росіян та російськомовного населення» тощо.
До речі, слід пам’ятати, всі попередні кібератаки російського походження слід розглядати переважно як тестування нашого кіберпростору і рівня його захищеності. Думаю, під час найбільшого загострення суспільно-політичної ситуації в державі у РФ виникне бажання його підсилити через масовий кібервплив. Наше інфосуспільство ще не досягло такого рівня кіберрозвитку та, відповідно уразливості. Але непрацюючі платіжні системи або метро, перебої з електропостачанням, інфовакуум лише буде сприяти деструктивним силам для досягнення своїх цілей.
Висновки: невідкладна необхідність системних контрдій
У сфері державного управління рішення ухвалюють з огляду на найгірші сценарії розвитку безпекової ситуації. Сьогодні нам слід бути готовим до продовження та перезавантаження масштабного інфонаступу з боку Росії. РФ також вивчає уроки і робить висновки. Очевидно, що російська сторона готує нам продовження не тільки попередніх сценаріїв.
Гарною новиною є те, що ми вже сьогодні можемо прогнозувати зміст, спрямованість та характер інфодій агресора. В свою чергу, ніщо не заважає нам відпрацювати випереджувальні сценарії своїх дій, які здатні зірвати наміри противника та мінімізувати його вплив. СБУ та силові органи в цілому мають активізуватися і тісно співпрацювати з іноземними колегами, де вже відпрацьовані непогані методики стримування Росії.
Серед інших рекомендацій варто посилити: проведення моніторингу негативного інфовпливу, забезпечення прозорості в роботі реклами та соцмереж, підтримку громадських мас-медіа та місцевих інфоресурсів, організації тренінгів та інших форм освіти з медіа-грамотності та інфо/кібербезпеки, запровадження етичних стандартів у засобах масової інформації, співпраця на міжнародному рівні, сприяння побудові сучасного інфорсуспільства та впровадження інфотехнологій тощо.
Остаточне «перезавантаження» РФ інфовпливу та їхні «оновлені» інфооперації ще попереду. Тому у нас є певний час для широкої дискусії щодо шляхів протидії і проведення адекватних заходів на випередження. А головне – час переходити від стратегії стримування та парирування російської інфоагресії до активної протидії. Треба дати активну відсіч як російським, так і нашим внутрішнім проросійським силам, що просувають примирення з агресором на його, або інших неприйнятних для України умовах. Позаяк «стратегічне партнерство» з Росією вмерло з початком торгових війн Путіна–Глазьєва 2012-2013 років. Зараз таке партнерство взагалі не надасть Україні жодних стратегічних чи тактичних переваг, як в економіці, так і в інших сферах. Зважаючи на те, що економіка РФ залишається економікою сировинної колонії при феодальному по суті політичному устрою, та відсутності до доступу новітніх технологій, Росія надалі буде відставати від цивілізованих країн, незважаючи на будь-які заяви Кремля. Потрібно пояснювати нашим громадянам, що запрошення до дружби з агресором – це спроба зробити Україну колонією. Кремль не вміє будувати взаємовідносин з країнами колишнього СРСР інакше, ніж «сюзерн – васал», та вважає ці країни сферою свого впливу. Буде дуже прикро, якщо Україна упустить свій шанс назавжди вийти з цієї феодальної залежності.
Тетяна Попова – експерт зі стратегічних комунікацій ГО «Інформаційна безпека», колишній заступник міністра інформаційної політики України
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
