У кінопрокат в Україні вийшов документальний фільм «Одесити на Донбасі» – стрічка присвячена долям семи жителів південного міста, які пішли на фронт захищати Україну. У вересні минулого року фільм виграв конкурс на фінансування Держкіно. Режисер фільму каже, що хотів дати людям можливість розповісти про проблеми після повернення з війни. Один із героїв з війни не повернувся, ще один втратив там ногу.
Український прокат документального фільму «Одесити на Донбасі» починається з рідного для героїв фільму міста Одеси. 9 листопада розпочався широкий прокат фільму – спочатку в Одесі, потім у Києві, Харкові та Сумах. А напередодні картину показали ветеранам, курсантам військових училищ, волонтерам і близьким.
Бюджет фільму становить близько 2 мільйонів гривень, 90% цієї суми перекриває державна підтримка.
Документальна стрічка режисера Олександра Авшарова розповідає про життя сімох людей – військових і волонтера – Дмитра Олеговича, Євгена Титаренка, Романа Колдомасова, Євгена Лати, Андрія Скорохода, Дмитра Васильєва і Віктора Погодіна. Герої розповідають, як вирішили піти на фронт, як змінила їх війна, що досі точиться на сході України, і як сприймали їх вдома, в рідній Одесі.
«Це звичайні люди, які воювали чи допомагали українській армії»
Авшаров каже, що спеціально шукали звичайних людей, які б не боялися розповісти про себе, свої проблеми і дозволили зробити з цього фільм. Багато хто відмовився зніматися, каже Авшаров.
Цезвичайні одесити, ми не шукали якихось героїв, тому що не хотіли робити чергового плакатного фільмуОлександр Авшаров
«Це звичайні одесити, ми не шукали якихось героїв, тому що не хотіли робити чергового плакатного фільму. Це звичайні люди, які воювали чи допомагали українській армії. Один із наших героїв працює на СТО, 12 років був байкером і, щоб піти в армію, він продав свій улюблений мотоцикл», – розповідає режисер. Герої у цьому фільмі відкрито розповідають про свої проблеми, вони нічого не приховують, тому їхні розповіді не завжди дуже приємні, зазначає він.
Більша частина зйомок проходила в Одесі, дещо знімали в Києві і Дніпрі, а дещо – в зоні АТО. Також у фільмі використали багато відеозаписів з передової, що робили деякі з героїв. Музику надав відомий український гурт «АтмАсфера».
«Я люблю Одесу, але я б хотів робити щось, щоб її змінити. Одеса – дуже «ватне» місто», – з цих слів добровольця Євгена Лати починається документальний фільм. Ще один герой після демобілізації навіть переїхав з рідного міста до Києва і досі не підтримує стосунків із родичами.
Ветерани війни на сході України відверто розповідають, із якими проблемами стикнулися після повернення з війни, як отриманий на війні досвід змінив їхні життя. Один із них, Роман Колдомасов, який служив спочатку в батальйоні «Донбас», а потім у 93-й бригаді, після показу фільму розповів, як знайшов у центрі Києва бойову гранату.
«Спочатку я хотів її просто підірвати, але потім подумав, що вже награвся такими іграшками. Я ж присягу давав, обіцяв дотримуватися закону. Тому вирішив офіційно віддати її поліції, не сховав її в кишеню. А міг би піти її продати, як «нормальний одесит», – жартує він.
Один із героїв не повернувся з війни
Одним із героїв фільму став загиблий капітан 28-ї бригади Дмитро Васильєв із позивним «Рубін». Разом зі своїми бійцями він потрапив у засідку в травні 2015 року. На розповіді про «Рубіна», який посмертно отримав звання майора, наполягав ще один герой фільму, командир окремої розвідувальної роти 28-ї бригади Андрій Скороход. На війні він втратив ногу.
У мене були до творчої групи дві вимоги: по-перше, щоб була певна критика, а по-друге, щоб згадали мого загиблого побратимаАндрій Скороход
«У мене були до творчої групи дві вимоги: по-перше, щоб була певна критика, а по-друге, щоб згадали мого загиблого побратима. Критику майже всю передали, а про мого бойового товариша зняли цілий сюжет. Тому я дуже задоволений фільмом і вдячний їм», – сказав він після прем’єри фільму.
Із організацією зйомок допомагало ще багато військових, чиї історії не увійшли до фільму. Серед таких – офіцер Державної прикордонної служби України Андрій Білобородченко. Влітку 2014 року його підрозділ направили на захист східного кордону, і 22 червня вранці їх обстріляли «Градами» з території Росії. Пізніше прикордонники з цього загону опинилися в оточенні поблизу КПП «Должанський», їм довелося самотужки прориватися «до своїх».
Дуже несподіваний фільм. Я побачив реальні історії людей, вони показали ставлення цивільного населенняАндрій Білобородченко
«Дуже несподіваний фільм. Дуже нсподіваний підхід до фільму. Коли казали «Одесити на Донбасі», я думав, що покажуть бойові дії, тим більше, знімальна група взяла дуже багато матеріалу в нас, у безпосередніх учасників цих подій. Я побачив реальні історії людей, вони показали ставлення цивільного населення», – говорить офіцер. На його думку, творчий колектив показав, що різні верстви населення можуть об’єднатися заради спільної мети – майбутнього України. Такі стрічки потрібні, вважає Білобородченко. Сам він намагається уникати радикальних суджень і каже: люди бувають різні, і це треба сприйняти.
Фільм «Одесити на Донбасі» зняв міжнародний продюсерський центр «Фор-Пост», керівника якого, Олександра Дріза, знають також за іншими фільмами на військову тематику: «Перехрестя Балу» і «Заміновані вірністю».
