Як демократичні країни можуть протистояти гібридній агресії Росії, яка завдяки маніпуляціям з інформацією, фінансуванню груп інтересів, що вносять політичний розкол у суспільство, та використанню політичної корупції підриває їхню внутрішню стабільність? Україна має настільки великий досвід у цьому питанні, позитивний і негативний, що може організовувати мобільні експертні групи, щоб поділитися ним з європейськими країнами, вважає експертка з питань інформаційної політики Катерина Крук. Нещодавно вона переїхала до Праги, де працюватиме в недержавному дослідницькому центрі «Європейські цінності». На її думку, співпраця з Україною в цьому питанні зекономить ЄС і окремим країнам багато часу і втрат від помилок.
– Складність роботи в інтернеті та захисту інтернет-простору полягає в тому, що кожен може зайти і кожен може викласти якусь новину. Дуже легко зареєструвати блог, писати пости у Facebook, і потім ця інформація розходиться. Питання лише в тому, наскільки ти можеш «розганяти» її. Саме тому з’явилися «ферми ботів та тролів», які часто працювали на те, щоб поширювати інформацію багатьма каналами.
Ми теж дуже часто це бачили, працюючи в українському уряді, коли в нас з’являлися негативні замовні хвилі з фейковими інформаціями, з перекручуванням реальності. Можна було прослідкувати в момент, коли вмикається насправді хвиля негативу, і коли в 100, в 200, в 300 разів збільшується кількість поширень саме конкретної новини або інформації. Тоді ти чітко розумієш, що проти тебе працюють спецслужби, а не, дійсно, громадяни, які мають запитання, мають сумніви або хочуть, власне, зрозуміти, що відбувається в державі.
Велика відповідальність журналістів – це перевіряти інформацію, джерела інформації
Велика відповідальність журналістів – це перевіряти інформацію, джерела інформації, звідки вони її беруть перед тим, як подати для своєї аудиторії.
В інтернеті це практично нереально зробити, якщо ви звичайний користувач. Мало хто з нас починає йти до першоджерела два, три, чотири лінки, щоб подивитися, це дійсно відбувалося чи ні. Зазвичай ми працюємо на принципі заголовків або картинок. Перші кілька слів, одна фраза, яка потрапила нам в голову, вона в нас і залишається. Тому дуже небезпечно, що в нас така кількість пропагандистського або маніпулятивного характеру, хоча не лише у нас, а так само й на Заході. Тобто, це – загальносвітовий, на жаль, тренд. Тому що люди не дуже люблять перевіряти інформацію.
Інтернет сприймається як вільне поле для висловлення своїх думок, і тому в нас автоматично більше довіри до того, що відбувається в інтернеті, і це, на жаль, проти нас використовується
Хтось побачив заголовок, якусь новину, і воно десь якось відкладається. І саме це росіяни використовують. Вони використовують те, що дуже часто, коли ми дивимося новини, в нас є більш-менш розуміння – а хто власник, яка редакційна політика цього каналу. І автоматично у нас в голові з’являються бар’єри: «Ой, вони за такого політика, вони дають мені інформацію в певному ключі, можливо, це не є правда». Інтернет сприймається як вільне поле для висловлення своїх думок, і тому в нас автоматично більше довіри до того, що відбувається в інтернеті, і це, на жаль, проти нас використовується.
– Можливо, українським журналістам треба активніше висвітлювати російські події, ситуацію всередині самої Росії, про слабкості, про корупцію в Росії, про ці всі проблеми, регіони. Є в цьому певна проблема?
– Мені здається, в нас занадто мало розповідей про Європу, про світ. Ми говоримо, що Україна – це Європа, ми – європейці, при цьому ми мало дуже знаємо, чим живе Європа. Дуже важливо знати більше про те, куди ми хочемо йти. Бо фактично Росія і пострадянський простір – це місце, з якого ми хотіли б вирватися.
Росія використовує дуже хитрі тактики, тому що вона не стільки створює образ свій за кордоном, скільки розмиває і створює внутрішні конфлікти в кожній державі
А щодо інформації стосовно Росії, Росія використовує дуже хитрі тактики, тому що вона не стільки створює образ свій за кордоном, скільки розмиває і створює внутрішні конфлікти в кожній державі. Тому фактично це завжди більше використання слабкостей, які існують в країні, використання спірних моментів, дискусійних питань для того, щоб всередині люди почали між собою сваритися. І це дестабілізація країни зсередини.
І зараз, коли ми працюємо з європейськими колегами, які займаються питаннями дезінформації, а зараз ми вже на етапі, коли ми не говоримо лише з журналістами чи з експертами, а ми вже почали говорити з представниками Міністерства внутрішніх справ, Генеральних штабів, також відповідників нашого СБУ в різних країнах. Вони розуміють, що насправді питання російської пропаганди та дезінформації – це питання внутрішньої безпеки країни.
– Чи може ЄС перейняти український досвід протистояння російській пропаганді?
Україна, на жаль, є таким тривожним дзвіночком, який всіх повертає до реальності, який каже, що ця проблема реальна, і ми це можемо вам показати на конкретних цифрах і конкретних прикладах
– Не лише можуть, але й мусять. Тому що Україна, на жаль, є тестовим майданчиком для механізмів російської пропаганди та дезінформації, а також кібернетичних атак. Україна, на жаль, є таким тривожним дзвіночком, який всіх повертає до реальності, який каже, що ця проблема реальна, і ми це можемо вам показати на конкретних цифрах і конкретних прикладах.
Я почала працювати в суто інформаційному полі, і в соціальних медіа, і на закордон 4 роки тому, з початку Майдану. Я помітила, що вплив Росії поширюється, як концентричні кола на воді, а в центрі є Україна. Якщо кілька років тому до нас підключилися Балтійські країни, Польща, Чехія зараз дуже активно працює в цьому полі, Румунія, але більше в плані співпраці між службами безпеки і, власне, обміну такої класифікованої інформації. То, наприклад, Німеччина включилася лише після так званого Liza Case, тобто випадку, коли дуже груба і дуже грубими нитками зшита брехня…
– Класичний фейк …
– Так, класичний фейк, який ми бачили дуже багато разів в Україні, але для європейців, коли це нарешті трапилося на їхній території, це було шоком. Українці тоді сказали: «А ми ж вам говорили!». Ми ухвалювали різні рішення, одні з них були доволі успішними, інші – доволі дискусійними, тому що досі навіть серед наших західних партнерів немає чіткого розуміння, чи хвалити Україну за заборону «ВКонтакте» та «Одноклассники», чи сварити, чи брати з неї приклад.
Зараз в більшості країн лише доходять до моменту, коли треба усвідомити, що так, дійсно, їх атакують
Зараз в більшості країн лише доходять до моменту, коли треба усвідомити, що так, дійсно, їх атакують. Що те, що відбувається в інтернеті, те, що відбувається з громадськими організаціями, які фінансує Росія, з партіями, які фінансує Росія, так званими Opinion Makers, тобто лідерами думок, які оголошують позиції дуже близькі або дуже приємні Кремлю, наприклад, стосовно скасування санкцій, – що це не просто так, що це спрямована кампанія, спланована, і ми точно знаємо, хто її замовив. Вони сидять в Кремлі. Вони зараз на етапі розмислювання, а що ж можна зробити.
Європейцям треба просто подивитися на те, що робила Україна, і вибрати певні моделі для відповіді в своїй країні
І тут Україна насправді є неоціненим партнером, бо вона на певному етапі вже всі ці речі пройшла. Вони, на жаль, на нас вже були тестовані, на нас перевірялися. І європейцям загалом не потрібно винаходити велосипед, їм треба просто подивитися на те, що робила Україна, і вибрати певні моделі для відповіді в своїй країні.
– Тобто, фактично українська євроінтеграція може посилити, як це не парадоксально, стійкість Європи проти російської пропаганди?
Україна насправді могла б сформувати такий самий Task Force, таку саму групу, яка могла б їздити у різні країни і розповідати, ділитися досвідом
– Абсолютно, і ви знаєте, дуже добре, що в нас в Києві є місія радників, експертів, які приїжджають з ЄС, щоб пояснювати, як певні речі працюють в їхніх країнах, і як цей європейський досвід можна використовувати в Україні. Так ось, я жартую з дуже багатьма українськими колегами і так само з європейськими колегами, які дуже добре розуміються на питанні, що Україна насправді могла б сформувати такий самий Task Force, таку саму групу, яка могла б їздити у різні країни і розповідати, ділитися досвідом.
І європейцям, чим швидше вони зрозуміють, що їм не треба поодинці вигадувати механізми, як протидіяти, а можна взяти цей досвід, і українські колеги можуть дуже багато розповісти, насправді, це перед усім йде на зближення між країнами, між ЄС і Україною.
Взяти «Доктрину інформаційної безпеки». В Європі ніхто такого не робив
Фактично у нас є коло, в якому ми можемо працювати як партнери. А це дуже важливо, коли на Україну не дивляться як на країну третього світу десь поза ЄС, яка потребує тільки наших грошей чи якоїсь політичної підтримки, але коли ти розумієш, що ця країна важлива стратегічно. Не лише на словах, а на конкретних діях, в щоденному житті.
Взяти, наприклад, «Доктрину інформаційної безпеки». Коли в Україні (а я зараз займаюся аналізом доктрини) виникає дуже багато запитань і багато бажань допрацювати, трішки змінити, але навіть сам прецедент створення доктрини, потуг створення координації між різними органами, є неоціненим, в Європі ніхто такого не робив. Працюючи в цьому полі, ми дійсно можемо більше зблизитися з ЄС.
