«Стрімголов»: українська кінострічка виходить у прокат

Українська стрічка «Стрімголов» із 9 жовтня виходить у широкий прокат. Це повнометражний режисерський дебют Марини Степанської. Світова прем’єра фільму вже відбулася на кінофестивалі в Карлових Варах у липні. Психологічна драма розповідає про складний вибір «негероїв» у героїчний час. Продюсери кажуть: цей фільм не можливо зняти ніде, окрім як в Україні. І додають: хоч фільм тяжіє до арт-хаузу (авторського кіно), все ж він розрахований на широкого глядача, бо розповідає про кожного з нас.

​«Стрімголов» – психологічна драма Марини Степанської. У стрічці немає героїв, це історія, в якій головні – «негерої», каже режисер. Цей фільм про те, як персонажі фільму стрімко рухаються назустріч долі, а обставини беруть гору над життям.

Талановитий музикант Антон, у якого не вийшло за кордоном, повертається до України, лікується від алкогольної залежності під Києвом. Дід вирішує вивезти хлопця в село, подалі від мегаполісу і спокус. Тим часом Катя, яка знімає квартиру на Троєщині, також намагається знайти себе. Вона сподівається почати нове життя у Берліні. Долі героїв перевертає випадкова зустріч.

Попри те, що над сценарієм режисерка почала працювати ще у 2010 році – у фільмі з’являється і Майдан, і АТО.

«Фільм виріс із внутрішнього почуття загубленості після 2013 року, коли серед друзів постало питання: виїжджати чи лишитися в Україні. Коли отримую повістку і всі 30 років професійного життя йдуть коту під хвіст, тому що треба все покинути і йти в армію. А отримати повістку в 2014-му і сьогодні – різні речі. Однак історія виявилася актуальною не лише серед українців. Мені приходять повідомлення від іноземних глядачів – «ця історія про мене». І універсальним є оце «так багато вибору, що я не роблю жодного». Я ніби завмираю, як муха в желе, і не рухаюся», – каже Степанська.

Аби створити необхідний настрій, актори місяць відвідували репетиції. А зйомки проходили в майже повній тиші, розповідає Степанська. Одна з родзинок фільму – «промовисті» паузи: «Коли у мене запитують, про що фільм, я кажу про життя. А точніше? Про життя в паузах. Мені здається, що якісь важливі речі відбуваються з нами в паузах і їх не можливо вербалізувати», – каже режисер.

Виконавиця головної ролі Дар’я Плахтій, яка в Марокко на Міжнародному фестивалі авторського кіно отримала нагороду за найкращу жіночу роль, каже: історія стрічки є зрозумілою глядачам, оскільки фільм є чесним і простим.

«Ми були у Чехії, до нас підійшов італієць і каже: «Я так дякую вам за цей фільм», мовляв, ми так втомилися чути в новинах про те, що Україна страждає, у вас війна і таке інше. Ми співчуваємо, але про це говорять постійно. А тут так тонко і не нав’язливо зображено простих людей на тлі складної ситуації», – каже Плахтій.

Продюсер стрічки Володимир Філіппов, який раніше працював над «Гніздом горлиці» і «Червоним», зауважує: кіно хоч і арт-хаузне, однак про кожного з нас. За його словами, стрічка – про українську молодь, яка застала останній подих «совка» і завдяки нинішнім подіям змушена його в собі ламати.

«Мені дуже подобається фраза героїні Даші, яку питають: «Чому ти в Берлін не поїхала», а вона відповідає: «Не моє». Заради цієї фрази варто було б робити цей фільм. Бо якщо хоч кілька глядачів скажуть собі «не моє» і почнуть творити власну країну тут і зараз, то «Стрімголов» знятий не дарма», – каже Філіппов.

Натомість проблемою для українського кіно лишається його прокат в Україні. Не всі мережі кінотеатрів готові показувати українські фільми. «Стрімголов» хоч не масова стрічка, однак важливо дати глядачу доступ до неї, наголошує продюсер. За його словами, зараз тривають перемовини щодо прокату фільму за кордоном.

Стрічку повністю профінансувала держава. Її бюджет склав 10 мільйонів гривень. Фільм покажуть у 26 кінотеатрах країни: зокрема, у Львові, Тернополі, Одесі.

Із серпня по грудень цього року на великі екрани вийде 12 українських фільмів.