(Рубрика «Точка зору»)
Після того, як Канада запровадила санкції проти російських чиновників, відповідно до свого власного «закону Магнітського», Російська Федерація буквально через кілька годин оголосила про запровадження власних санкцій проти канадських «русофобів». У Кремлі можуть вважати, що цим показовим покаранням відстояли статус «великої держави», яким так пишається російське керівництво. З однією лише різницею – канадські чиновники не прагнуть до Москви, канадські бізнесмени не тримають грошей на рахунках в російських банках, канадські батьки не навчають дітей в російських університетах. Канада стає ще однією країною, яка починає закриватися від російського «нового класу» – корумпованих чиновників і бандитів, які живуть за рахунок крадіжки бюджетних грошей і особливих відносин з владою.
І це не просто покарання групи людей, причетних до корупції і знущань у російських в'язницях. Це ще і тенденція, на яку не варто заплющувати очі. Коли 2014 року запроваджувалися перші санкції, які були пов’язані з анексією Криму, окупацією Донбасу і знищенням малайзійського лайнера, в Москві намагалися довести, що ці санкції – проблема самого Заходу. Але насправді – це проблема Росії.
Це вже проблема тих, хто краде величезні гроші
Країна, яка захищає своє право на корупцію і агресію, потроху зникає з карти цивілізованого світу. Ніхто за останні роки і не подумав скасовувати санкції проти Росії. Більш того, ці санкції розширюються, до них приєднуються все нові і нові країни, які не хочуть погоджуватися зі зневагою до права. А наступного року на Росію чекає справжнісінький «фестиваль санкцій» – цього разу американських.
І ця проблема стає вже не тільки проблемою пересічних росіян. Це ще й проблема тих, хто сьогодні при владі, хто заробляє – вірніше, краде – величезні гроші. Гроші є, але витратити їх можна хіба що в Ялті або Сухумі. Не найкращий варіант для тих, хто збирався придбати за ці гроші весь світ.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
