Доступність посилання

ТОП новини

Казус Саакашвілі: як живуть в Україні особи без громадянства?


Міхеїл Саакашвілі перетинає український кордон, пункт пропуску «Шегині», 10 вересня 2017 року
Міхеїл Саакашвілі перетинає український кордон, пункт пропуску «Шегині», 10 вересня 2017 року

Київ – Під Верховною Радою 29 жовтня відбулося чергове віче «за велику політичну реформу», серед ініціаторів та учасників якого – Міхеїл Саакашвілі – лідер партії «Рух нових сил», екс-президент Грузії, колишній голова адміністрації Одещини та найвідоміша на цей момент особа без громадянства в Україні. За офіційними даними, таких людей близько 5 тисяч, однак, за приблизними підрахунками ООН, їх може бути ушестеро більше.

ЗАВАНТАЖИТИ

Посвідка замість внутрішнього паспорта, проїзний документ для виїзду за кордон – юридично статус особи без громадянства не сильно відрізняється від статусу громадянина або громадянки. Про це розповів Радіо Свобода Сергій Гунько, речник Міграційної служби, яка займається, серед іншого, обліком таких людей.

«Іноземці та особи без громадянства, які законно перебувають на території України, користуються тими самими правами і мають ті самі обов’язки, що й громадяни України, за винятком спеціальних прав, встановлених спеціальними законами: право обирати і бути обраними, право працювати на державній службі і так далі», – пояснює він.

Сергій Гунько
Сергій Гунько

В Україні сьогодні із такою посвідкою понад 5 тисяч осіб, зауважує Гунько. Причини втрати громадянства, за словами чиновника, індивідуальні: «У нас є особи без громадянства, які вже приїхали до України, будучи особами без громадянства. У нас є особи без громадянства, які стали особами без громадянства, тобто втратили громадянство, вже проживаючи в Україні. Як один з прикладів можу назвати: у зв’язку з тим, що ООН не визнає Палестину як окрему державу, всі особи походженням із Палестини, які проживають на законних підставах в Україні, визнаються Україною як особи без громадянства».

Втративши українське громадянство, Міхеїл Саакашвілі хотів отримати в Україні статус особи, що потребує додаткового захисту, але Державна міграційна служба йому відмовила. Відтак речниця Генерального прокурора Лариса Сарган заявила про відсутність підстав, що унеможливлюють видачу його Грузії.

«Державна міграційна служба України відмовила Міхеїлу Саакашвілі у статусі біженця. Відтак зараз він апатрид без жодних спеціальних обставин, які могли би унеможливити його депортацію або екстрадицію», – написала вона у Facebook.

Видворення може бути наслідком позбавлення громадянства, якщо українська влада вирішить, що підстав перебувати на території України немає, каже Ірина Алексєєва, менеджер проекту «Правова допомога особам без громадянства» благодійного фонду «Право на захист». Водночас, конкретно щодо справи Саакашвілі вона коментувати відмовилась, зазначивши, що не має достатньо інформації про причини втрати ним українського громадянства:

– Позбавлення громадянства – це передбачена законодавством процедура, яка відбувається не за ініціативою особи, у даному випадку – громадянина України, а за ініціативи контролюючого органу. І саме в такому випадку його було позбавлено громадянства. Це – один із факторів, який спричиняє настання статусу «без громадянства», але у більшості випадків особи, які звертались до нас, отримали такий статус у результаті інших обставин.

Ірина Алексєєва
Ірина Алексєєва

Найпоширенішими є такі фактичні обставини як розпад держав або якісь особливості у законодавстві, які спричинені культурою. Наприклад, законодавство країн, яке не передбачає передачу громадянства від матері до своїй дитині. Це зазвичай – країни Сходу.

В Україні є певна кількість людей, які досі не поміняли радянські паспорти на українські
Ірина Алексєєва

Окрім того, в Україні є певна кількість людей, які досі не поміняли радянські паспорти на українські. Вони могли це зробити у спрощеному порядку до 2002 року включно, але тепер вони можуть це зробити тільки в порядку закону України про громадянство, і відповідно – це складніше і довше.

Ще одна з причин – коли народження дитини не зареєстроване або з недбалості, або з неможливості це зробити. Наприклад, у країнах Африки такої можливості немає. Але трапляються випадки і в Україні, коли діти народжуються поза межами медичного закладу, не отримують свідоцтва про народження, і згодом це спричиняє у них «безгромадянство» і складнощі з отриманням паспорта.

І також до причин без громадянства я б додала перебування іноземців на території України, які втратили для цього законні підстави. Це також пов’язано із перебуванням в Україні ще з радянських часів, коли люди приїжджали з метою працевлаштування або створювали родини, і в них на той момент були дійсні паспорти. Але згодом вони, знову ж таки, не отримали паспорти України, зараз живуть або з паспортами старого зразка, а з паспортами, термін дії яких сплинув.

Не можна на 100% сказати, що все це – люди без громадянства, але це ті люди, що не мають дійсного документа про особу, а це є порушенням законодавства. І це ставить таких осіб під ризик затримання.

– Але хіба не будуть ці люди громадянами країн, з яких вони приїхали?

– Так, вони вважаються громадянами цих країн, якщо підтвердження цього надходить із посольства. Але бувають, наприклад, випадки, що якась країна позбавляє своїх людей громадянства, якщо понад 5 років особа не перебуває в країні, а в іншій країні вона не стала на консульський облік.

– А чи можна добровільно відмовитись від громадянства?

– Так, відмова від громадянства дійсно може відбуватися за рішенням особи. Тоді це буде саме відмова від громадянства, а не позбавлення громадянства.

– Ось Ви говорили про незареєстрованих дітей, народжених українцями в Україні. Чи можуть вони набути громадянства пізніше?

– У розумінні законодавства України такі діти є українськими громадянами. Але оскільки їхнє народження не було зареєстроване, і паспорт вони отримати у визначеному порядку не можуть, замість того, щоб подаватись на отримання паспорта, вони проходять процедуру підтвердження належності до громадянства. Це складніше значно, бо треба збирати докази, що дійсно така людина навчалась, наприклад, що є батьки з України.

Тобто це складніше, але це можливо, оскільки всі народжені в України від громадян України мають право на громадянство.

– У Міграційній службі кажуть, що статус особи без громадянства не сильно відрізняється в плані прав і обов’язків такої людини відносно держави, якщо людина перебуває в Україні на законних підставах. Чи погоджуєтесь із цим Ви? І як визначається оця «законність» перебування?

– Тут складність полягає у тому, щоб користуватися цими правами.

Посвідчення особи без громадянства в Україні отримати неможливо, тому що немає відповідної законодавчої процедури
Ірина Алексєєва

В особи без громадянства має бути документ про особу, і таким документом може бути посвідчення особи без громадянства, який, на жаль, в Україні отримати неможливо. Тому що у нас немає відповідної законодавчої процедури, за якою людину можуть визнати особою без громадянства.

Така процедура є у деяких європейських країнах, але в Україні – наразі ні. Є певні законопроекти, які, можливо, найближчим часом будуть ухвалені, і це надасть можливість людям без документів набувати статусу особи без громадянства і отримати посвідчення. І маючи документ про особи, вона матиме можливість реалізувати свої соціальні та економічні права. Мова йде про, наприклад, право на медичне обслуговування або право користуватися соціальною підтримкою.

– Але як тоді такі посвідки отримали ті 5 тисяч осіб без громадянства, про яких говорить речник ДМС?

– Можливо, ці люди буди визнані третіми країнами особами без громадянства і прибули в Україну вже із таким посвідченням. І відповідно, маючи таке посвідчення, вони подавались на посвідку на проживання в Україні, тобто вони довели наявність певних законних підстав на перебування в Україні, і отримали дозвіл перебувати в країні деякий час.

Люди також можуть втратити громадянство, відмовившись від нього. Тому що для того, щоб отримати українське громадянство, особа має відмовитись від іноземного. І певний проміжок часу, поки її заява на отримання громадянства України розглядається, така людина може бути у статусі особи без громадянства.

Або ж мова може йти про випадки, коли посольством країни народження надається довідка, що особа не належить до громадянства. Відповідно, якщо особа народилася в якійсь країні, але потім у дитинстві переїхала в Україну і перебуває тут постійно, однак громадянства не набула, то також можна зробити висновок, що в особи не може бути права на громадянство якоїсь іншої країни, окрім України. Тобто, якщо два випадки виключено, то виходить, що це – особа без громадянства.

– Тобто згадані 5 тисяч осіб – це нерелевантна цифра?

– Речник ДМС зазначив, що це – особи, що мають посвідки на проживання в Україні, але є також люди, які не можуть легалізувати своє перебування через відсутність документів про особу.

Офіційної статистики щодо них немає. Була спроба порахувати осіб без громадянства 2001 року у ході загальнодержавної програми із паспортизації. Але ці цифри – застарілі.

Агентство ООН у справах біженців нараховує в Україні 35-45 тисяч осіб без громадянства
Ірина Алексєєва

Згодом у 2015-му Агентство ООН у справах біженців, за своїми оцінками, зазначало, що в Україні – від 35 до 45 тисяч осіб без громадянства. Ця цифра робить Україну із однією з найбільших у Європі за кількістю осіб без громадянства. А взагалі у світі нараховується близько 10 мільйонів осіб без громадянства. Це – приблизна цифра, точних відомостей немає.

– Ви займаєтесь правовою допомогою таким людям. Із чим вони зазвичай звертаються до фонду?

– До нас звертаються особи без громадянства, яким потрібна правова допомога із підтвердженням або із набуттям громадянства. І в межах проекту благодійний фонд «Право на захист» консультує та представляє у судах, або перед органами державної реєстрації цивільного стану, або Державною міграційною службою отаких осіб.

Що стосується життєвих проблем, про які ми чуємо від своїх клієнтів, це – неможливість профінансувати себе, свою родину. Окрім того, значна частина осіб без громадянства – безхатченки. І як я вже зазначала, не маючи документів про особу, люди не можуть працевлаштуватися, укласти шлюб, відкрити банківський рахунок. І все це спричиняє їхнє тривале перебування у критичних життєвих умовах, які принижують гідність.

– Якщо говорити про іноземний досвід щодо осіб без громадянства, то що Ви могли б назвати корисним для України?

– Цей досвід вже вивчений, і на його основі розроблено законодавчі зміни, де передбачено процедуру набуття статусу особи без громадянства. Фактично це буде перевірка наявності в особи громадянства іншої країни, і якщо його не виявиться, то така особа буде вважатися особою без громадянства. Вона отримає посвідчення, на основі якого зможе подати документи на посвідку на проживання в Україні. І пройшовши ці етапи, теоретично людина з посвідченням особи без громадянства, яка 5 років буде перебувати в Україні на підставі посвідки, буде мати право на набуття громадянства України.

Але, за нашими даними, цей законопроект ще не зареєстрували у Верховній Раді, але його обговорення вже відбулося за участі Державної міграційної служби та Міністерства внутрішніх справ України.

– Хто взагалі сьогодні допомагає в Україні особам без громадянства із їхніми проблемами? Куди вони можуть звертатися і на що розраховувати?

– Як я вже зазначала, наш благодійний фонд надає виключно правову допомогу щодо підтвердження або набуття громадянства, відновлення документів. Окрім того, у нас є партнери в Одесі та на Закарпатті, які надають аналогічну допомогу. Правова допомога – безкоштовна, її фінансує Агентство ООН у справах біженців у межах глобальної десятирічної програми дій, започаткованої у 2014 році, яка має на меті зменшення кількості осіб без громадянства у світі взагалі.

А що стосується соціальної допомоги, то, на жаль, особи без громадянства можуть розраховувати на волонтерів і благодійні фонди, тому що, наприклад, Мінсоцполітики може допомагати там людям, які зареєстровані як безхатченки або як родини у складних життєвих обставинах.

  • Зображення 16x9

    Анастасія Москвичова

    Із Радіо Свобода – з 2011 року, з 2013-го до 2020-го – як штатна мультиплатформна журналістка. Спеціалізуюся на соціальній тематиці. Створювала і вела радіопрограму «Право на дію» про права людини та громадський активізм (у 2016–2018 роках), що виходила на «Ера FM».

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG