Тиха революція у сфері енергетики: інновації, що зароджуються в Україні та визнаються у світі

Нещодавно стало відомо, що нагороду Bright Award 2017 року і премію розміром 100 тисяч доларів від Стенфордського університету за значний внесок у глобальне збереження довкілля отримає український проект.

Неприбуткова організація Greencubator, заснована у 2009 році братами Андрієм і Романом Зінченками, реалізує кліматичні, освітні, соціальні та медійні проекти, спрямовані на популяризацію та розкриття можливостей відновлюваної енергетики.

Що заважає простим українцям виробляти власну енергію та розпоряджатися її використанням, які енергетичні інновації зароджуються в Україні та чому вони рухаються за кордон – про це та інше брати Зінченки розповіли в ексклюзивному інтерв’ю «Голосу Америки», яке входить до серії «Українці – історії успіху».

Після кризи 2008 року Андрій та Роман Зінченки були вимушені припинити підприємницьку діяльність у сфері комунікацій і вирішили допомогти залучати інвестиції українським містам – зокрема у сфері енергетики. Ідея підтримувати енергетичні стартапи прийшла пізніше. Проте, коли почали шукати клієнтів, зрозуміли, що спочатку потрібно створити цей ринок. Саме це вони і роблять ось уже вісім років.

Через проекти Greencubator’а сформувалася спільнота людей, зацікавлених у розвитку енергетичної демократії. Через свої заходи організація спонукає людей до інновацій і підприємництва у сфері енергетики.

Монополізація, гіперцентралізація та гігантоманія в українській енергетиці

Пояснюючи стан української енергетики і суть діяльності їхньої організації, Андрій і Роман Зінченки загострюють увагу на проблемі гігантоманії.

«В українській енергетиці побутує думка, яку дуже активно транслюють, про те, що все має бути якомога більше та потужніше, – зауважує Андрій. – Є своєрідна гра на масштабі, в якому нібито є величезні вигоди. І в часи тоталітарних держав на зразок Радянського Союзу, коли була створена більша частина українських енергомереж, така логіка цілком відповідала суспільному розвитку. А зараз дивимося на те, що відбувається в розвинених країнах, і бачимо, що в людей з’являється все більше опцій».

Чоловіки наголошують на тому, що технологічний прогрес і тренди в західних економіках диктують нові підходи в енергетиці.

«Наприклад, – пояснює Андрій, – стара парадигма говорить, що є виробник енергії і є споживач. А от сьогодні з’явилася така дивна тваринка, яка називається prosumer, тобто producer (виробник) і consumer (споживач) в одному обличчі. Це просто людина, в якої дахова сонячна електростанція, і вона підключена до мережі. Вона в одних випадках – виробник, в інших випадках – споживач. І ця стара схема взагалі не пристосована до таких взаємодій».

У західному світі простежується рух до залучення дрібних приватних підприємств, які б виробляли і постачали енергію. Євросоюз, за словами Андрія, планує, що до 2035 року половина домогосподарств братиме участь у ринку електроенергії.

«Ми зараз бачимо перехід від епохи монополізованої, гіперцентралізованої енергетики до епохи, де вона стає більш індивідуальною, приватною, доступною людині, – розповідає Роман, – Це добре, бо це робить її більш відчутною на кінчиках пальців, і більше людей може приєднатися до цієї справи».

Тим часом в Україні досі панує монополія в цій сфері, і коли брати Зінченки зіткнулися з нею особисто, то зрозуміли, що можна зробити багато для людської свободи. Андрій став промоутером енергетичних кооперативів, Роман почав активно співпрацювати з енергостартапами.

«Ми віримо в те, що відкриття можливостей в енергетиці є можливістю зростання, розвитку, нового бізнесу і підприємництва, – говорить Роман і продовжує. – Ми доклали чимало зусиль, щоб просувати ідею того, що енергетичні технології мають запускатися в Україні – тому що це зростання, це високотехнологічні робочі місця, це бізнеси і, зрештою, реалізація людського потенціалу».

Проте, як зауважують брати, в Україні узаконена монополія, і вона підкріплюється міфами, що живуть у свідомості громадян.

Greencubator не виступає проти великих компаній, але захищає право тих, хто бажає долучитися до енергетичного ринку. Організація добивається можливості співпраці між цими великим компаніями та меншими гравцями, без дискримінації, бо тоді, запевняють засновники, буде більше роботи і прибутку для всіх.

«Ідея децентралізованих мереж уможливлює нових гравців, – пояснює Роман, – Для того, щоб розхитати монополії, потрібна більша кількість тих, хто працює в цьому секторі. І наше завдання – переконувати людей у тому, що вони можуть бути творцями інновацій в енергетиці, в кліматичних технологіях, у «зеленому» секторі. Ми горді з того, що чимало українських команд зараз стартує, розвивається, допомагає скорочувати викиди парникових газів, заощаджувати енергоносії, будувати більш сталі громади, і що деякі з цих команд народилися на тих подіях, які створила наша команда».

Спочатку Greencubator створював середовище для зустрічей та розвитку українських «зелених» інноваторів – ним стали енергетичні форуми на природі і з сонячними батареями EnergyCamp, які пізніше трансформувалися в TeslaCamp. Greencubator допомагав засобам масової інформації створювати тематичні «зелені» випуски, університетам – розвивати програми ефективності, зеленим бізнесам – знаходити нових партнерів. Проте однією з проблем для українського ринку сталих інновацій залишався брак капіталу.

Цього року організація отримала інструмент, який уможливив фінансову підтримку. Greencubator став менеджером проекту «Кліматичні ваучери» від ЄБРР та ЄС. Зараз організація братів Зінченків відбирає компанії, які працюють у сфері енергоефективності та відновлювальних джерел енергії, і через цю програму розробники кліматичних технологій можуть отримати фінансування. Перші шість кліматичних ваучерів нещодавно знайшли своїх отримувачів, і нещодавно завершився прийом заявок на другий етап відбору.

Андрій та Роман Зінченки наголошують на важливості того, щоб капітал надходив у сектор енергетичних і кліматичних інновацій.

«Нам як країні потрібно більше амбіцій з точки зору багатьох речей, які пов’язані зі сталим зростанням, сталим розвитком, сталими містами, сталими технологіями», – підкреслює Роман.

Саме тому, щоб уможливити якісь зміни, Андрій багато працював над розробкою законопроектів, які стосуються ринку електроенергії, очолюючи «Реанімаційний пакет реформ». Брати наголошують: потрібна не тільки просвітницька робота, а й діяльність на регуляторному рівні.

Енергокооперативи

Андрій Зінченко згадує, як колись його вразила фраза президента України: «Розпоряджаюсь розпочати опалювальний сезон в Україні».

«Ми хочемо, щоб кожен сам міг запускати собі опалювальний сезон – кожен громадянин, кожен будинок», – підкреслює Андрій.

Брати називають істотні недоліки гігантоманії.

«Гігантоманія радикально підвищує ціну помилки, – відзначає Роман. – Безмежно підвищує. Більше того, гігантоманія дуже часто унеможливлює відхід, якщо ти зрозумів, що пішов не туди».

Натомість, як стверджує Андрій, різноманіття мереж створює дуже стійку систему, яка може час від часу випадати в певних місцях, але є доволі живучою: «Щоразу, коли ми бачимо якісь величезні афери, вони виникають у великих бюрократичних організаціях. Гігантоманія призводить до багатьох зловживань. Іноді до економії на масштабі».

Далі наводить приклади: «У світі зараз є багато самоорганізованих груп людей, які вирішили самі собі постачати тепло чи електроенергію. Наприклад, у Німеччині – більше від тисячі енергетичних кооперативів, які займаються дуже різними речами: роблять централізовані котельні для сіл, роблять міські тепломережі спільно з міськими радами, забезпечують себе щепою або біодизелем, часто електроенергією, навіть будують свою паралельну мережу.

У місті Нью-Йорк існує дуже цікаве об’єднання людей, які мають сонячні батареї та акумулятори і паралельно до головної мережі об’єднуються й обмінюються електроенергією – кому коли потрібно. Найцікавіше, що хто кому скільки винен за електроенергію вираховується за блокчейном. Навіть американські регулятори не знають, що з цим робити. Вони розуміють, що це якийсь новий цікавий феномен, але не знають, що з цим робити.

Ми вважаємо, що якщо великі гравці гратимуть разом із малими, то ті бізнес-моделі, які з’являтимуться, будуть дуже цікавими. Таких самоорганізованих груп у світі дуже багато. Лише в одних Сполучених Штатах – їх більше від тисячі».

Андрій називає наявність таких малих гравців одним із елементів енергетичної демократії і доводить, що демонополізація допоможе також звільнитися від зовнішньої залежності у сфері енергетики: «Колись нам казали, що ми не проживемо без російського газу. Якось проживемо, і в мене є добрий приклад. У селі Лосятин на Тернопільщині є такий енергокооператив, насправді ягідний кооператив. Зазвичай вони спалювали малинове бадилля, яке утворюється в кінці сезону, але раніше за це їх жорстко карали. Вони зробили свій прес і почали виготовляти паливні брикети, якими опалюють власні домівки. Колись нам говорили, що без газу нікуди, що це природня монополія. А зараз? Приклад Лосятина доводить, що воно може бути по-іншому».

Андрій також відзначає, що сонячні батареї, акумулятори, а також усі засоби з виробництва відновлювальних джерел енергії зараз стрімко дешевшають, і все більше людей матиме власні засоби енергетики.

«Ми вважаємо, що потрібно всіляко допомагати малим гравцям або принаймні не заважати це робити. Є прогресивні країни, які всіляко цьому сприяють. Уся система є стійкішою, коли вона складена з маленьких компонентів, які працюють між собою, працюють із більшими гравцями, і коли на цьому ринку кожен має вибір, що йому робити: чи отримувати енергію від одного з великих постачальників чи об’єднуватися з сусідами».

Енергостартапи в Україні

Роман Зінченко, який тісно співпрацює з енергостартапами, розповідає про те, як шалено росте технологічний сектор в Україні. Він наголошує на тому, що стартапи дозволяють зробити помилку дешево, зрозуміти цю помилку і скоригувати курс – і так безліч разів.

«В енергетиці є величезна потреба інтелектуальних рішень, коли знаходять вузьку нішеву проблему і вирішують її. Багато зі стартапів помиляється. Але ті, хто знайде цю важливу точку болю і ухвалить рішення, яке знімає цей біль, дасть дорогу багатьом можливостям», говорить Роман Зінченко.

Деякі стартапи зародилися на заходах, організованих Greencubator’ом.

«Якась така енергія, коли багато талановитих людей збирається разом, шукає якісь цікаві рішення, вона призводить до того, що люди рухаються вперед», – пояснює Роман.

Крім того, співпрацюючи з ЄБРР, брати Зінченки допомагають відбирати українські проекти, які претендуватимуть на отримання «Кліматичних ваучерів».

«Дати можливість отаким людям зі справді крутими ідеями і крутими продуктами виходити на ринок – це дуже круто. Наше завдання – дати дорогу креативним яскравим мізкам», – відзначає Роман.

Брати прагнуть, щоб було багато успішних підприємців, які працюватимуть у сфері енергоефективності та відновлювальних джерелах енергії, і щоб люди бачили їх як приклади.

«Створювати такий вихор, у якому крутяться енергоінноватори – це певна частина нашої роботи та тієї доданої вартості, яку ми створюємо і даємо людям, тієї цінності, коли ми працюємо створюючи середовище, – зауважує Роман. – Тут є соціальний капітал, капітал руху вперед і капітал фінансовий. Наше завдання – щоб фінансового капіталу ставало більше, щоб тих, хто створює технології майбутнього в Україні, ставало більше, але це займе ще трішки часу».

На жаль, чимало стартапів виїжджає за кордони України.

«Наші люди вже працюють в оцій величезній багатомільярдній індустрії енергоефективності і відновлювальних джерел енергії, – пояснює Андрій. Питання в тому, щоб вони виходили на світовий ринок, залишаючись тут, щоб робили класні продукти, маючи можливість працювати тут, і щоб інші українські громадяни могли користуватися їхніми продуктами. Ми ще не дозріли до таких продуктів».

Цього тижня команда Greencubator представила три українські еко-стартапи на фіналі міжнародного конкурсу зелених бізнес-ідей ClimateLaunchpad у Кіпрі, і один із них, Go To-U, увійшов до десятка кращих. Їхня мережа розвинена в різних країнах, у тому числі в Україні.

На початку листопада брати Зінченки вирушають до Стенфорда, де виступатимуть на церемонії вручення Bright Award 2017. На запитання, що означає для них ця перемога, Роман відповідає: «Для мене це – радше сигнал того, що настав час, щоб багато з речей, які ми робимо тут, локально, масштабувати і робити більш помітними на міжнародному рівні. Україна – країна, яка створює чимало цікавих інновацій».

Бажаєте читати більше таких матеріалів? Долучайтеся до офіційної групи "Голосу Америки" у Facebook «Українці – історії успіху»!