Можлива видача Україною журналістів Узбекистану та Азербайджану – обов’язок чи потурання репресіям?

20 жовтня захист азербайджанського опозиційного журналіста Фікрата Гусейнова оскаржить рішення українського суду про тримання його під вартою. Журналіста затримали у Києві на підставі «червоної картки» від Інтерполу. Це – другий подібний випадок протягом місяця. Днями з-під варти звільнили узбецького журналіста Нарзулло Охунжонова, який шукав притулку в Україні. Українські правозахисники і журналісти наголошують: авторитарні режими використовують Інтерпол для боротьби з опозиціонерами, однак зараз м’яч – на полі України. Натомість в українському бюро Інтерполу зазначають: у відомстві знають про проблеми і намагаються їх вирішити. Однак Інтерпол залишається нейтральною і аполітичною організацією.

Адвокат Дмитро Мазурок планує 20 жовтня оскаржити рішення Бориспільського суду, який залишив під вартою азербайджанського журналіста Фікрата Гусейнова. Про це він повідомив в коментарі Радіо Свобода.

Крім того, адвокат підготував звернення до Генпрокурора з вимогою звільнити журналіста, якщо у справі з’являться обставини, які перешкоджають його екстрадиції.

Фікрат Гусейнов – азербайджанський опозиційний журналіст, який, каже, змушений був тікати з країни після того, як його викрали і жорстоко побили невідомі десять років тому. Він пов’язує цей випадок із викриттям корупції у владі. Відтоді Гусейнов отримав громадянство Нідерландів і співпрацює із опозиційним телеканалом «Туран», що транслюється з-за кордону.

Нині журналіст перебуває під вартою у київському СІЗО. У Держприкордонслужбі пояснили: Гусейнов перебуває у міжнародному розшуку. Азербайджан звинувачує його у шахрайстві.

Дмитро Мазурок зазначає: низка міжнародних конвенцій забороняють видавати особу країні, в якій їй загрожує небезпека, однак українські правоохоронці діють надто формально.

«Якби прокуратура не була такою формальною, а перевірила документи, які надали юристи, то зрозуміли б, що підтримувати клопотання про тимчасовий арешт немає ніякого сенсу. Людина не може бути вислана до Азербайджану. Королівство Нідерландів ретельно все вивчило, і уряд дав свій висновок: це – біженець, якому надали політичний притулок, а згодом і громадянство. Тобто, це – дуже серйозний крок. І після цього інша країна, також демократична, яка прагне бути частиною європейського співтовариства, робить кроки, щоб видати цю людину», – каже Мазурок.

За рішенням суду, під вартою журналіст лишатиметься до 4 листопада. Саме за цей час Азербайджан має надати документи і надіслати запит про його екстрадицію. Водночас у Генпрокуратурі заявили Радіо Свобода, що екстрадиційна перевірка у справі триває.

Сам журналіст всі звинувачення пов’язує із професійною діяльністю, водночас констатує: якщо українська влада видасть його Азербайджану, там його очікує смерть.

Друга справа за місяць

Днями з-під варти вийшов інший журналіст – Нарзулло Охунжонова, який шукає притулку в Україні через переслідування в Узбекистані. Охунжонова затримали в Україні наприкінці вересня з тієї ж причини – узбецька сторона оголосила його у міжнародний розшук. Журналіст критикував місцеву владу, але через погрози змушений був виїхати з країни у 2013 році. Тепер Узбекистан звинувачує журналіста у корупції.

«На даний час ми вважаємо, що підстав тримати цю особу під вартою немає, тому екстрадиційна перевірка все-таки буде проведена, і матеріали її будуть направлені до Генпрокуратури України», – сказала у коментарі Радіо Свобода речниця прокуратури Києва Надія Максимець.

За її словами, Узбекистан ще не передав відповідні документи, а відтак екстрадиційна перевірка щодо журналіста не розпочалася. «Разом з тим отримання статусу біженця може стати підставою для невидачі його республіці Узбекистан», – сказала Максимець.

Авторитарні режими використовують Інтерпол – Романюк

«Це – політичні переслідування журналістів з боку репресивних режимів. Вони використовують з цією метою систему «червоного оповіщення» Інтерполу. Але зараз м’яч – на полі України, яка має діяти у цьому випадку не як репресивний режим, не грати на руку авторитарним режимам, а діяти як європейська країна і захистити тих людей, яких переслідують», – наголошує виконавча директорка Інституту масової інформації та представниця від України в міжнародній організації «Репортери без кордонів» Оксана Романюк.

Тому, зауважує Романюк, журналістські організації закликають Генеральну прокуратуру особливо звернути увагу на ці дві справи і не допустити екстрадиції журналістів, а Фікрата Гусейнова відпустити на волю.

«Це нова практика для авторитарних країн – вносити саме опозиціонерів в базу Інтерполу. Вони зрозуміли, що їм це сходить з рук. І я бачу, що ці країни ставлять собі за мету саме посадити цих журналістів. Повинна відбутися кардинальна реформа як механізму подання інформації в цю базу, так і реформа того, як фільтрується ця інформація, особливо та, яку Інтерпол отримує від репресивних держав», – каже Романюк.

Відтак українська журналістська спільнота звернулася до іноземних колег, аби ті так само вимагали реформування Інтерполу. За словами Ромсанюк, за останні 10 років кількість людей, які потрапляють під систему «червоного реагування», зросла з двох тисяч до 12 тисяч у 2016 році. А в Україні жертвами системи стали вже троє осіб – окрім двох журналістів, турецький бізнесмен.

Україна повинна аналізувати кожен запит – Чубаров

Народний депутат, член парламентського комітету з прав людини та нацменшин Рефат Чубаров наголошує, що Україна повинна й сама ретельно досліджувати і аналізувати кожну справу, особливо якщо вона стосується журналістів і політиків. Нині ж держава дуже формально підходить до виконання своїх зобов’язань, згідно з конвенцією щодо біженців.

«Треба бути дуже уважним до тих ситуацій, коли люди включені в списки на екстрадицію або за ініціативи Росії, або держав, які в полі її контролю – Таджикистан, Узбекистан, Білорусь, Киргизстан. Якщо ці держави включили тих чи інших людей в розшук, я не кажу не довіряти, але кожну ситуацію аналізувати окремо. Бо дуже часто ці режими користуються Інтерполом як механізмом розправи зі своїми політичними опонентами. Інтерпол в низці країн в Росії і її сателітів вже давно став інструментом для переслідування політичних опонентів», – наголошує Чубаров.

У відомстві знають про проблеми і намагаються їх вирішити – Неволя

Натомість начальник департаменту Інтерполу і Європолу НПУ Василь Неволя заперечує політизованість Інтерполу, але визнає, що багато залежить від Інтерполу країни, яка оголошує в розшук. Неволя припускає: вочевидь Узбекистан і Азербайджан сформулювали свої розшукові завдання щодо журналістів як щодо осіб, які підозрюються в загальнокримінальних злочинах.

«Матеріали для оголошення в розшук готує кожна країна , але матеріали надсилають до Генерального секретаріату, і там відбувається перевірка. В тому числі і на відповідність вимогам статуту про невтручання у справи військового, політичного і расового характеру. Очевидно, що в цих випадках такі моменти не були виявлені. З усіх країн до секретаріату надходить дуже багато матеріалів, і тому, можливо, не було відомо, що певні особи мають статус дисидента чи політичного опонента, займається політичною діяльністю чи має статус біженця», – каже Неволя.

Такі ситуації трапляються, однак організація на них реагує і працює над цим, додає Неволя. «Тут питання відповідальності ще тієї чи іншої країни, яка може використовувати канали Інтерполу з порушенням статутних вимог цієї організації. А організація якраз намагається уникнути заполітизованості і дотримуватися принципу нейтралітету», – каже Неволя .

Потрібно змінювати законодавство – Захаров

В Україні система надання притулку і процедура екстрадиції працюють вкрай незадовільно, вважає представник Харківської правозахисної групи Борис Захаров. І якби не розголос справ, то не має сумнівів, що держава видала б журналістів-іноземців, додає Захаров.

Правозахисник пояснює: затримавши журналістів, українські правоохоронці діяли законно. Оскільки іноземці мали «червону картку» від Інтерполу і перебували у міжнародному розшуку. Однак проблема полягає у тому, що в Україні недосконале і надто жорстке законодавство.

«Потрібні зміни до законодавства. Якщо людина розшукується, є підозри, що він – політичний біженець і йому загрожує в країні-походження переслідування, загроза життю та здоров’ю, то варто його не заарештовувати, а дати інший альтернативний захід, який відповідає п’ятій конвенції з прав людини – право на свободу та особисту недоторканність. Я вважаю, що треба вносити зміни до Кримінально-процесуального кодексу, щоб були такі альтернативні запобіжні заходи», каже Захаров.

Правозахисник зазначає: після значного резонансу шанси позитивного вирішення цих справ доволі високі. Однак нині в Україні є купа аналогічних, але «припечених» справ. Україна, маючи ще радянські зв’язки із колегами інших країн, видає громадян за сфабрикованими справами, наголошує Захаров.

«От ми видаємо державі-агресору людей, яких обвинувачують в точно таких справах, як проти наших кримських татар у Криму. Щодо осіб з Північного Кавказу, чеченців, дагестанців. Наша держава говорить – це терористи, ми їх видамо. Хоча людям загрожує велика небезпека», – каже Захаров.

В обох справах доволі легко довести політичний мотив держав, які розшукують журналістів, зазначають правозахисники. Тому навіть якщо в Україні журналісти програють ці справи, Європейський суд з прав людини відновить справедливість, а Україна отримає репутацію країни, яка співпрацює з диктаторськими і тоталітарними режимами Азербайджану і Узбекистану, кажуть вони. І якщо Україна сама звернеться з вимогою екстрадиції того чи іншого українця, додають правозахисники, ЄС не зробить цього, вважаючи Україну небезпечною.