У порядку денному роботи народних депутатів сьогодні, 19 жовтня є серед інших три законопроекти щодо виборчого законодавства. Співавтор одного з документів (1068-2) Віктор Чумак стверджує: ухвалення пропорційної системи з відкритими списками дозволить подолати внутрішньопартійну корупцію та «гречкосійство». А політолог Світлана Конончук, хоч і визнає переваги пропорційної системи, наголошує: лише змін законодавства недостатньо. Непрофесійні кандидати у депутати можуть дискредитувати навіть найкращі законопроекти.
Позафракційний народний депутат Віктор Чумак, який є одним із законопроекту 1068-2 про пропорційну виборчу систему з відкритими списками кандидатів, звертає увагу на те, що такі списки практикують на виборах у багатьох країнах ЄС. Це має низку переваг над мажоритарною системою.
«Цей спосіб виборів дає можливість просто-напросто зменшити рівень або взагалі позбутися політичної корупції. Тому що повністю скасовує мажоритарні округи, на яких найбільша корупція і купівля голосів за гречку», – сказав він в ефірі «Ранкової Свободи».
Як пояснив депутат, порядок депутатів у партійному списку буде формувати не керівництво партій, а сам виборець, проголосувавши як за політичну силу, так і за конкретного депутата. Крім того, за словами Чумака, ініціатори політичної реформи передбачають у ній «регіональні преференції».
«Тобто в регіональних списках відбуваються такі пересування. А це значить, що будуть представлені практично всі регіони відповідно до голосування, відповідно до явки виборців. І не буде Рада складатись з «київських», «вінницьких» або «донецьких», – сподівається Чумак.
Він констатує, що перехід на мажоритарну систему відбувся у 2012 році, коли «Партія регіонів» зробила висновки після поразки на виборах за пропорційною системою із закритими списками.
«У 2012 році «Партія регіонів» вщент програла вибори за пропорційною системою, вона набрала всього 68 мандатів у Верховній Раді, але за рахунок мажоритарників, яких нагнули за допомогою СБУ, Державної фіскальної служби (тоді податкової міліції), Генеральної прокуратури, банально купили – вона отримала найбільшу фракцію в парламенті, 160 людей, і разом із комуністами сформувала більшість», – розповідає парламентар. На його думку, з таких же міркувань зміни не впроваджуються й чинною владою.
Політичний експерт Геннадій Друзенко звертає увагу на те, що самі лише відкриті списки не змінять докорінно принципи, за якими функціонує наразі українська політика.
«Насамперед, це повинна бути заборона політичної реклами, бо тут багатії й бідні потрапляють у різні ніші. А друге – це розвиток суспільних ЗМІ та законодавче врегулювання, як всі потенційні кандидати можуть мати рівний доступ до ЗМІ, чи хоча б приблизно рівний», – прокоментував він.
Віктор Чумак зазначає, що й ці деталі в законопроекті прописані. Він нагадує, що політичні партії зараз фінансуються олігархами, тож у них немає здорової конкуренції за прихильність та довіру виборця. Пропорційна ж модель при відкритих списках узалежнює кар’єру кандидата від виборця.
«Більше того, законопроект передбачає контроль за фінансуванням виборчого процесу, достатньо жорсткий. Це знову ж таки зменшує олігархічний вплив на ці партії», – переконаний парламентар.
Ще в лютому 2015 року на публічній дискусії «Пропорційна система з відкритими списками на парламентських виборах: вплив на демократію в Україні» президент Інституту виборчого права Юрій Ключковський перерахував критерії, які дозволять обрати оптимальну виборчу систему.
«Виборча система прийнятна, якщо вона не порушує принципів виборчого права: вільних чесних виборів, таємного голосування. І саме з цих причин є неприйнятною те система, яка зараз застосовується, оскільки за нею існують два сорти кандидатів із різними правами. Другий критерій – критерій легітимності. Система має сприйматися суспільством. Сьогодні у суспільстві є запита на те, щоб мати право голосувати не лише за кота в мішку, а й мати можливість із цього мішка конкретного кота вибрати. Третя вимога – політична. Виборчі системи властиві тим, що вони можуть задавати розвиток суспільних відносин, політичної системи, партійної системи в ту чи іншу сторону. І, нарешті, четверте: система повинна бути технологічною, тобто, реальною для здійснення», – перерахував він тоді і підсумував, що система виборів з використанням відкритих списків є найоптимальнішою для України.
«Завжди є ризик того, що зміни радикальним чином можуть змінити логіку документа»
Виконавчий директор Українського незалежного центру політичних досліджень Світлана Конончук погоджується із тим, що законопроект 1068-2 задовольняє всі ці умови.
«Ми не можемо покладатися на те, що прийняття якихось норм і регулятивів переверне практику нашого існування. Завжди є ризик того, що будуть якісь зміни в нормах, які в нас часто вносяться, і вони радикальним чином можуть змінити логіку документа», – визнає вона, проте все ж вважає законопроект важливим.
«Сама практика висування кандидатів з боку партій буде поліпшена, якщо будуть запроваджені відкриті списки. Це стимулюватиме партії до відбору тих кандидатів, які є дійсними авторитетами для громад».
Однак Конончук наголошує: якщо балотуватимуться непрофесійні кандидати, законопроект не підвищить якість парламенту.
«Усе-таки списки формуються партіями, і від якості кандидатів дуже багато залежить. Але ми повинні говорити і про те, що виборець може стати реальним гравцем у ході виборів», – підсумовує вона.
Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі
