Державної системи реабілітації й адаптації для ветеранів АТО в Україні фактично немає, стверджують учасники бойових дій. При цьому капітан ЗСУ Андрій Янченко вважає, що ефективною була б допомога, надана самими ветеранами побратимам, що повертаються до цивільного життя. А представниця відповідної держслужби Катерина Машко додає: є випадки, коли в допомозі бійцям відмовляють навіть лікарі.
Помічниця Уповноваженого з питань реабілітації поранених учасників АТО Катерина Машко звертає увагу на те, що ветеранам АТО буває нелегко адаптуватись до мирного життя:
Це і проблеми з нерозумінням в суспільстві, зі здоров’ям, із соціальним сектором, проблеми в сім’їКатерина Машко
«Це і проблеми з нерозумінням в суспільстві, зі здоров’ям, із соціальним сектором в плані оформлення пільг, путівок до санаторію. Це вже залежить від ситуації, бо когось проблеми в сім’ї ламають», – додає вона.
Окремо чиновниця наголошує на проблемах із медициною – за її словами, в деяких медичних установах відмовляються обслуговувати учасників бойових дій.
«Є медичні установи, які мали б їх приймати, але через небажання лікарів, головних лікарів виникають такі конфлікти на побутовому рівні. В них свої упередження, на жаль. Але це в першу чергу стосується районних лікарень, та й в міських іноді виникають такі інциденти, з якими звертаються до нас», – розповіла Машко в ефірі «Ранкової Свободи». При цьому спеціалізованих медичних закладів для військових в Україні недостатньо, каже вона.
Наразі розробляється законопроект про систему реабілітації в УкраїніКатерина Машко
«Наразі розробляється законопроект про систему реабілітації в Україні, тобто він буде включати в себе багато різних елементів, реабілітацію не тільки для військових, а й для цивільного населення, адже дуже багато людей входить в цю категорію, про яку теж не можна забувати».
Ветеран, капітан ЗСУ Андрій Янченко стверджує, що в Україні немає адаптаційних центрів для учасників АТО. При цьому, впевнений він, найбільш ефективною є допомога за принципом «рівний – рівному».
Для мене найкращий варіант, коли тобі допомагає повернутися в мирне життя такий же ветеран, як і тиАндрій Янченко
«Є програми, але вони розроблені здебільшого громадськими організаціями. Для мене найкращий варіант, коли тобі допомагає повернутися в мирне життя такий же ветеран, як і ти, тобто та людина, з якою ти можеш говорити на рівних, яка розуміє тебе не просто по книжках або розповідях, а пройшла те саме, але вже повернулася – повернулася не просто фізично, але вже й психологічно та морально», – пояснює він.
Анатолій Свирид, голова громадської організації «Серця кіборгів», каже, що довіри до держави ветерани не мають. Він впевнений, що здатність до самоорганізації властива учасникам АТО ще з 2014 року, коли добровольці самі шукали військкомати. Тому після повернення вони беруться до громадської діяльності – наприклад, ГО «Серця кіборгів» займається тим, що допомагає дітям та вдовам загиблих військових, каже ветеран.
Велика зараз проблема чоловіку, який повернувся і має УБД, влаштуватись на роботу більш-менш пристойноАнатолій Свирид
«Зараз організовуємо ще й охоронну структуру, яка дає деяким хлопцям роботу, тому що велика зараз проблема чоловіку, який повернувся і має УБД (статус Учасника бойових дій – ред.), влаштуватись на роботу більш-менш пристойно із більш-менш нормальним ставленням», – пояснює він. Загалом взаємини ветеранів з чиновниками і бюрократами Свирид називає чи не найпроблематичнішими, проте є і позитивні винятки – наприклад, у Черкасах з місцевою владою і суспільством.
Бюрократія, на жаль, рулитьАнатолій Свирид
«Хороша взаємодія в наших хлопців із черкащанами. Але тут залежить і від людей на місцях, і від бійців, які також цим займаються. Але ж середнього немає, все доводиться вибивати з боями. Бюрократія, на жаль, рулить», – визнає він.
Катерина Машко зауважує, що державні органи підтримують ветеранів, проте не можуть нав’язати громадянам ставлення до них. Натомість в деяких обласних центрах України є державні установи з підтримки військових, які допомагають їм вирішити передовсім юридичні питання – наприклад, оформлення різноманітних документів:
У Львові є міський центр з допомоги учасникам АТО. Там дуже добре, там працюють фахівці, люди, яким подобається їхня справаКатерина Машко
«У Львові є міський центр з допомоги учасникам АТО. Там дуже добре, там працюють фахівці, люди, яким дуже подобається їхня справа, тому там для ветеранів дуже багато різних активностей і їм дійсно допомагають», – наводить приклад Машко.
Для того ж, щоб покращити імідж солдата АТО в суспільстві, держава влаштовує заходи з нагоди в тому числі й Дня захисника України, каже вона: «Держава робить в цьому напрямку, в плані зміни суспільства, багато. Можливо, недостатньо, але все ще попереду».
Водночас Анатолій Свирид пояснює, що ветеранам після повернення складно знайти роботу не лише в приватних установах, а й в державних.
«В нас бійці подавалися в поліцію, їм кажуть: хлопці, та ви ж не проходите. Хлопці кажуть: як ми тримали Донецький аеропорт, то підходили, а в поліцію не підходимо чомусь?» – нарікає він.
Маю три контузії із втратою свідомості, більше 20 осколків, багато забоїв. Лікування медикаментозне, реабілітації немає, принаймні я її не бачуАнатолій Свирид
За словами ветерана, про учасників бойових дій згадують хіба що на свята, а реабілітацію доводиться організовувати собі самотужки:
«Я не знаю, що таке реабілітація, маю три контузії із втратою свідомості, більше 20 осколків, багато забоїв. До моїх забоїв, перебитих пальців ні разу не доходило. Лікування медикаментозне, реабілітації немає, принаймні я її не бачу», – констатує «кіборг». І додає, що по можливості його побратими для медичної реабілітації шукають приватні клініки.
Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі
