Насильство щодо жінок має економічні наслідки і суму втрат для України у цьому напрямку підрахували у Фонді ООН у галузі народонаселення (UNFPA). За висновками фонду, ці витрати сягають десятків мільйонів доларів, а із врахуванням прихованого характеру проблеми вартість насильства у 20 разів більша за офіційну статистику. Дії щодо попередження насильства щодо жінок в Україні реалізовується переважно за рахунок міжнародних донорів. До того ж депутати Верховної Ради досі не ухвалили закони, спрямовані на запобігання та протидію проблемам у цій сфері.
В Україні дві третини жінок-жертв насильства замовчують цю проблему, розповідає регіональна директорка Офісу ФН ООН для країн Східної Європи та Центральної Азії Аланна Армітраж.
«У фінансовому плані гендерно-орієнтоване насильство вартувало Європейському союзу 228 мільярдів євро в 2011 році або 1,8% від ВВП Євросоюзу. В Україні ми бачимо схожу ситуацію», – зауважує Аланна Армітраж.
Від насильства (фізичного та сексуального) страждають 1,1 мільйона жінок на рік, згідно із дослідженням UNFPA. Це обходиться українському суспільству, за підрахунком аналітиків, у 208 мільйонів доларів (0,23% ВВП країни у 2015 році).
Як рахували втрати?
Дослідження проводив Український центр соціальних реформ на замовлення UNFPA (Фонду ООН у галузі народонаселення).
Вимірювали втрачений макроекономічний продукт (через передчасні смерті жінок, втрату працездатності та зниження продуктивності праці через випадки насильства), вартість послуг, пов’язаних із реагуванням на випадки насильства та надання допомоги (медичні послуги, правоохоронні органи, система правосуддя, виправні заклади для кривдників, соціальні послуги) та особисті витрати потерпілих внаслідок пережитого насильства.
Таким чином попередження насильства призведе до економії коштів для всього суспільства, резюмують дослідники і стверджують, що вкладення 1 долару призведе до економії від 5 до 20 доларів майбутніх видатків.
Запобігання насильству щодо жінок в Україні
Із початком збройного конфлікту на Сході України випадків насильства проти жінок побільшало, зазначають експерти.
Наданням допомоги постраждалим жінкам займаються переважно міжнародні організації.
Посол Великобританії в Україні Джудіт Гоф розповідає, що уряд її країни з 2015 року вже витратив на такі програми близько 2 мільйонів фунтів стерлінгів і планує виділити ще 950 тисяч.
Разом із UNFPA заснували 26 мобільних бригад і три центри допомоги для психосоціальних і юридичних консультацій для жертв гендерно обумовленого насильства, зазначає посол Великобританії в Україні.
Також були засновані 10 сервісних центрів невідкладної допомоги поблизу лінії розмежування на Сході України, де жертви насильства можуть отримати медичні та інші послуги, додала вона.
«Ми усвідомлюємо, що дуже великій кількості жінок ще необхідна допомога для того, щоб оговтатися від гендерного насильства. Близько 18,5 тисяч людей були задіяні в роботі мобільних бригад, в тому числі психологи та соціальні працівники. Понад в 60% злочинів – це був перший та єдиний шанс отримати доступ до необхідної допомоги. Ми також встановили цілодобову національну гарячу лінію, яка на сьогодні отримала більше ніж 50 тисяч дзвінків щодо домашнього насильства», – зауважила Гоф.
Робота над попередженням насильства з боку міжнародних організацій продовжиться ще на три роки.
Зараз проект працює в п’яти областях: Донецькій, Луганській, Запорізькій, Дніпропетровській та Харківській. Найближчим часом у планах розширити дію програми ще на 5 регіонів, зазначає заступник представника Фонду народонаселення ООН в Україні Павло Замостьян. Згодом в організації хочуть запровадити дію проекту у всіх областях України, додає він.
Поліція теж долучилась до проекту
За підтримки міжнародних організацій, в цьому році стартував пілотний проект «Поліна» – поліція проти домашнього насильства. Він запрацював у трьох локаціях: Дарницькому районі міста Києва, Малиновському районі міста Одеси та в місті Сєвєродонецьку
«За три місяці роботи проекту отримали майже 2 тисячі звернень громадян», – констатує заступниця міністра внутрішніх справ з питань європейської інтеграції Анастасія Дєєва.
З різних підрозділів Національної поліції були створені мобільні групи, які в обов’язковому порядку реагують на випадок саме домашнього насильства, пояснює Дєєва.
«Зараз намагаємося залучати більше жінок-поліцейських для мобільних груп для того, щоб своїм прикладом комунікації та своєю емпатією, здатністю знаходити психологічні підходи до потерпілих, до дітей, до чоловіків можна було б деескалувати конфлікт за допомогою спецзасобів», – зазначає заступниця міністра.
Лінія «102» буквально «лягає», зауважує Анастасія Дєєва, коли поліція заявляє про готовність реагувати на домашнє насильство. Але попри переживання за наявність людського ресурсу в поліції для реагування на всі подібні випадки, готові продовжувати реалізацію проекту «Поліна» та розширення його дії, зазначає заступниця міністра внутрішніх справ.
Міжнародні партнери вимагають від парламенту ухвалення законів
Україна підписала Стамбульську конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, але досі не ратифікувала її. Гальмують у Верховній Раді і розгляд законів, пов’язаних з цією конвенцією.
Народний депутат, представниця президента у Верховній Раді Ірина Луценко пояснює, що наразі голосів у парламенті за ці законопроекти немає, навіть у найбільшій фракції «Блок Петра Порошенка». Це пов’язано із тим, що депутатам не подобаються визначення, прописані в тексті Конвенції, зауважує вона, і негативний вплив, за словами Ірини Луценко, на це здійснює церква.
«У нас в Україні ці стереотипи процвітають і далі: жінка нижча, варить борщі, виховує дітей – все, це її основна роль. Вона не може бути спікером, вона не може керувати літаком, не може бути снайпером, прем’єром і так далі. Ці стереотипи підтримує в нас і церква. І депутати, боячись цього слова «гендер», чомусь трактують його по-іншому – з якимись там підтекстами», – зазначає народний депутат.
Ратифікація Стамбульської Конвенції дозволила би експертам Ради Європи контролювати, як Україна виконує взяті на себе зобов’язання, також Україна матиме право вимагати посилення відповідальності для кривдників українських громадянок за кордоном. Крім того це дає можливість вимагати відповідальності для кривдників-українців, які переховують за кордоном, пояснює вона.
Компроміс, який бачить Ірина Луценко, це імплементація саме законів, без ратифікації Стамбульської конвенції, за яку депутати не проголосують, за її баченням.
У світі не існує країн, вільних від насильства щодо жінок, наголошує Аланна Армітраж. Проблеми в цьому напрямку є і у Великобританії, додає Джудіт Гоф.
Але попереджати і боротися із цим явищем набагато легше тоді, коли є відповідне законодавство. Тож і посол Великобританії, і представники Фонду ООН закликають депутатів повернутися до розгляду цих законопроектів і ухвалити важливі документи.
