Ослаблений після виборів у неділю партійний блок Анґели Меркель Християнсько-демократичний союз і Християнсько-соціальний союз залишається найбільшою силою у німецькому парламенті, але неочікувано потужні здобутки крайньо-правих демонструють зміни у настроях країни.
Вперше в Бундестаг і одразу на третє місце пройшла партія «Альтернатива для Німеччини» (АдН), яку опоненти називають популістською та націоналістичною.
Коментатори вказують на непряму, а часом відверту підтримку Росії, яку отримують політичні сили, налаштовані проти засадничих ідей Європейського союзу.
Яку альтернативу пропонує «Альтернатива для Німеччини»?
Із шести партій, які пройшли в Бундестаг, п’ять оголосили, що відмовляються від співпраці з новою парламентською силою і намагатимуться створити урядову коаліцію без крайньо-правих.
Але, отримавши у Бундестазі 94 (за попередніми підрахунками) місця із 709, АдН проголосила, що підніме свої гасла на національний рівень.
Створена 4 роки тому АдН досі мала депутатів лише у регіональних парламентах і вела кампанію з вимогами обмеження імміграції, відновлення контролю на кордонах та відмови Німеччини від спільної грошової одиниці – євро.
АдН також відкидає твердження про вирішальність людського чинника у глобальних змінах клімату і хоче скасування державних програм скорочення викидів вуглецю.
«Альтернатива для Німеччини» зосереджується на внутрішніх проблемах країни, але її партійна програма передбачає, що зовнішня політика повинна підпорядковуватися німецьким інтересам.
Російський чинник
АдН проголошує у виборчому маніфесті, що «виступає за припинення політики санкцій» щодо Росії і за поглиблення економічної співпраці з Москвою.
«Пом’якшення відносин з Росією – передумова тривалого миру в Європі. Інтересам Німеччини відповідає залучення Росії у всеохопну систему безпеки, не забуваючи при цьому наші власні інтереси та інтереси партнерів – союзників», – сказано у партійному документі.
Після гучних звинувачень про втручання Росії в американську виборчу кампанію 2016 року, а також про намагання Москви сприяти крайньо-правому кандидату не весняних президентських виборах у Франції західні ЗМІ пильно стежили за російським слідом у німецькій виборчій кампанії.
Про прямі спроби зовнішнього втручання широко не повідомляли, але деякі спостерігачі вказували на нетипове поширення автоматизованими рекламними потоками у Twitter повідомлень з гаслами, співзвучними із заявами німецьких крайньо-правих.
Базована у Лондоні журналістка та історик Енн Еплбаум стверджувала, що теперішня влада в Росії приховано підтримує «Альтернативу для Німеччини», а також використовує свій корупційний вплив на деяких представників німецької еліти.
Політолог Антон Шеховцов, який досліджує крайньо-праві сили у Європі, стверджує, що «Кремль розглядає правих популістів – як поміркованих, так і радикальних – як дуже важливих (хоча й не єдиних) союзників у ЄС…».
«Пряма і непряма підтримка крайніх правих сил на Заході з боку Кремля та близьких до нього політично-ділових кіл спрямована на послаблення політичної єдності Заходу з метою (1) досягнення геополітичної перемоги путінської Росії над ліберально-демократичним Європейським союзом і (2) укладення «нового Ялтинського договору», який би віддав Росії зону впливу (пострадянський простір) та легітимізував би незмінність путінського, тобто антидемократичного режиму», – вважає Шеховцов.
Результати німецьких виборів засвідчили, що найбільшу підтримку крайньо-права «Альтернатива для Німеччини» здобула на сході країни – на територіях колишньої комуністичної НДР, де безробіття часто вище, а платня працівників нижча, ніж у західній частині.
