Рік тому пенсіонер-луганчанин Микола Козирев подав до суду позов із вимогою визнати незаконними низку положень у постановах Кабінету міністрів стосовно соціальних виплат переселенцям. Суд визнав правоту пенсіонера. Та Козирев збирається домогтися більшого – визнання факту дискримінації ВПО за ознакою місця проживання (реєстрації).
У вересні минулого року Микола Козирев звернувся до Київського окружного адміністративного суду. Розгляд справи тривав майже рік. Постанову суду пенсіонер отримав поштою у серпні. Його вимоги були задоволені частково.
Претензії до постанов Кабміну, які регламентують порядок соцвиплат внутрішньо переміщеним особам (ВПО) із зони проведення АТО, суд визнав законними. І, відповідно, оскаржувані пункти цих документів – нечинними. А от факт дискримінації за ознакою місця реєстрації Адміністративний суд не визнав.
Тому пенсіонер-переселенець подав апеляцію.
Проти чого бореться Козирев
Декларована мета цих постанов Кабінету міністрів – полегшити життя переселенців із охопленого війною Донбасу. У цих документах йдеться про те, як саме люди можуть відновити отримання пенсій та інших соціальних виплат, переїхавши до контрольованої урядом території. Адже виплати прив’язані до територіальних органів соціального захисту та відділень Пенсійного фонду.
Та насправді дуже багато ВПО постраждали від впровадження процедур, які описані у тих документах. Йдеться про Постанову КМУ №365 від 8.06.2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та Постанову КМУ №637 від 5.11.2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Постановою 365 затверджений Порядок здійснення контролю за проведенням соцвиплат. Згідно з ним, органи соціального захисту не рідше, ніж раз на півроку відвідують кожну родину переселенців із перевіркою, чи дійсно вона проживає за вказаною адресою. Крім того, місцеві ради створюють робочі групи з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України, які також можуть проводити додаткові перевірки.
Якщо ж робоча група не застала переселенця вдома, запускається складний механізм його ідентифікації. Він має у стислий термін з’явитися до органів соціального захисту. Якщо людина цього не зробить, виплати скасовуються. І відновити їх ще складніше.
Тобто, якщо людина, наприклад, перебуває на відпочинку за 1000 кілометрів від місця своєї реєстрації як ВПО, вона має стрімголов купувати недешеві квитки й їхати до соцзахисту. Бо інакше її позбавлять пенсії або виплат на дитину.
На переконання пенсіонера-переселенця Миколи Козирєва, це є дискримінацією. І у постанові суд зазначає, що Постанова КМУ №365 «призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО, а також порушує принцип рівності, передбачений ст. 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені ст. 33 Конституції України».
Переселенці, позбавлені виплат, зможуть отримати їх знову?
Згідно з опублікованим текстом судової постанови, нечинними визнані п.п. 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соцвиплат ВПО, який затверджений Постановою КМУ №365, та повністю – Порядок здійснення контролю за проведенням соцвиплат ВПО.
Постанова Кабміну не пройшла належної антидискримінаційної експертизи, зазначається у постанові суду, хоча таку експертизу мають проходити усі законодавчі та нормативні акти. З рішенням, яке ухвалив Київський окружний адміністративний суд, згоден адвокат Ігор Чудовський, який і сам є переселенцем із Луганська.
«Рішення суду вважаю абсолютно законним і обґрунтованим. Положення Порядку призначення (поновлення) соцвиплат ВПО в частині перевірки матеріально-побутових умов заявників, згідно з якими, за місцем перебування ВПО в будь-який момент протягом 20 днів органами соцзахисту або робочою групою може бути реалізована перевірка, дійсно, не відповідають ані нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, ані здоровій логіці. Крім того, як вірно зазначено в рішенні суду, така норма носить дискримінаційний характер в частині покладення на ВПО в порівнянні з іншими громадянами додаткових обов’язків», – каже Чудовський.
Наслідком такого рішення суду, на думку адвоката, стане можливість ВПО, яким було відмовлено у виплатах саме на цій підставі, звернутися до органів соцзахисту повторно і отримати свої гарантовані законом виплати. Але це, зрозуміло, – після того, як рішення набуде законної сили.
На запит публічної інформації, якими будуть наслідки рішення суду за позовом Козирева, Міністерство соціальної політики досі не відповіло. Він був надісланий ще 11 вересня, але станом на 22 вересня відповіді так і нема.
Визнати дискримінацію – принципово
Кабінет міністрів, до якого було надіслане аналогічне звернення, ухилився від коментарів, переславши його до Мінсоцполітики. І ось на це звернення міністерство спромоглося відповісти. Щоправда, й тут коментар дуже скупий.
«Наразі зазначена адміністративна справа розглядається Київським апеляційним адміністративним судом за апеляційною скаргою Козирева М.І. Після вирішення спору по суті та прийняття судом рішення Міністерством соціальної політики України будуть вжиті відповідні заходи згідно до чинного законодавства», – пише заступник начальника відділу організації соціального захисту внутрішньо переміщених осіб Управління організації соціального захисту постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій Л.Римжа.
«Так, дійсно, я подав апеляцію. Я оскаржую рішення суду в тій частині, в якій він відмовив мені. А саме – вимагаю визнати факт дискримінації. Я вважаю, що це дуже важливий момент», – каже Микола Козирев.
Він додав, що чекає, коли Кабінет міністрів надасть свої заперечення на апеляційну скаргу. Пенсіонер зазначив у апеляції, що бажає брати участь у розгляді справи.
Однак, яким би не був вердикт апеляційної інстанції, ганебні пункти з Постанови Кабміну №365 доведеться прибирати. Та юрист ініціативи «Восток-SOS» Олена Луньова дивиться на ситуацію не надто оптимістично. Навіть якщо це рішення набуде законної сили, вважає юрист, процедури не обов’язково істотно зміняться.
«У мене мало очікувань, що держава перестане використовувати розроблений і апробований механізм контролю. Можна, наприклад, по одному слову в кожному реченні скасованих пунктів поміняти або викласти їх у новій редакції і – «вуаля»: це вже не та норма, яка була визнана судом недійсною. Це дуже песимістично, але я думаю, що такі норми, як ті, що містяться в Постановах 365 і 637, можна змінити не судовим рішенням, а лише наявністю відповідної політичної волі», – вважає юрист.
