Впливова французька Le Monde пише про те, як мережа Facebook «сприяє розслідуванню втручання Росії у президентські вибори США 2016 року» та відстоює демократію. Чому потрібна рішучість президента України Петра Порошенка у боротьбі з корупцією, пише у своєму блозі колишній прем’єр-міністр Словаччини Микулаш Дзуринда. А одна з польських газет аналізує «пропагандистсько-психологічну місію» військових навчань Росії та Білорусі «Захід-2017», які щойно завершилися, і приходить до висновку: мета маневрів – приспати увагу НАТО і ЄС.
Засновник популярної соціальної мережі Facebook Марк Цукерберг розповідає про раптову активність численних нових фейкових акаунтів російського походження, які оплачували поширення політичної реклами під час президентських виборів у США. Американський кореспондент французької газети Le Monde розповідає про відеозвернення Марка Цукерберга, в якому він запевнив про співпрацю із слідством та парламентською комісією зі з’ясування деталей втручання Росії у американський виборчий процес.
Нині – десять місяців після виборів, під тиском офіційного розслідування, проведеного у Вашингтоні, Facebook на початку вересня був змушений розкрити близько 470 фейкових рахунків, пов’язаних із Росією, які під час кампанії придбали на інтернет-платформі рекламу на понад 100000 доларів.
У своєму відеозверненні Марк Цукерберг, зокрема, підтверджує, що він дещо із запізненням усвідомив всю гостроту проблеми. «Коли ми виявили цю оборудку, то звернулися до спеціального прокурора Роберта Мюллера», – цитує Цукерберга видання.
Видання також розповідає про роботу мережі Facebook, проведену зі світовими виборчими комісіями, та нагадує про те, що було закрито тисячі фальшивих акаунтів, які могли вплинути на результати численних опитувань, враховуючи нещодавні вибори у Франції. Намагаючись виявити іноземне втручання у вибори, які відбудуться в неділю, 24 вересня, в Німеччині, Цукерберг засвідчує, що жодних «зусиль такого роду» виявлено не було, тому німці можуть спокійно йти голосувати. При цьому газета підкреслює, що у свої 33 роки Марк Цукерберг опиняється в несподіваній для себе ролі «опікуна» демократичного процесу. «Ми живемо в новому світі. Боротьба із намаганнями деяких держав підривати національні вибори – це новий виклик для інтернет-спільноти. Однак ми, – додає він, – налаштовані рішуче скористатися нагодою, аби бути на висоті».
А поки що, на прохання американських парламентарів, понад 3 000 рекламних повідомлень були передані Конгресу і саме їм вирішувати, оприлюднювати чи ні їхній зміст та спонсорів, – пише видання, додаючи, що тепер Facebook піде ще далі: користувачі будуть не лише змушені надавати інформацію про тих, хто фінансує політичну рекламу, але і зможуть проконсультуватися зі сторінкою, присвяченою рекламодавцю. При цьому, резюмує французька газета, Facebook – не єдина платформа, яка перебуває у полі зору слідчих. Twitter, яка також була використана для атак ботів, також передала документи спеціальному прокуророві. І це також є ознакою того, що інтернет-технологічні гіганти стали повноправними учасниками функціонування демократичних держав.
Президент України Петро Порошенко повинен зайняти сильну позицію в боротьбі із корупцією в Україні, пише в своєму блозі на сайті Центру Мартенса екс-прем’єр Словаччини Микулаш Дзуринда. Розповідаючи про свою поїздку до південно-східної України на лінію розмежування, він переповідає те, що почув від українського військового офіцера-льотчика. Звертаючись до також присутнього в гелікоптері колишнього генсекретаря НАТО Андерса Фоґ Расмуссена, капітан попросив його передати президентові України своє послання.
«Знаю, що ви є радником президента Порошенка. Покажіть йому це фото – на світлині сам капітан поруч із президентом Порошенком під час одного з його візитів у східну Україну – і скажіть йому, що я – солдат, який був першим і єдиним, хто брав слово в критичні моменти на Майдані, в формі Збройних сил, і публічно закликав українських військових не виступати проти демонстрантів… Я ризикував усім – моєю сім’єю, роботою. Я вірю в демократичні зміни в нашій країні. Але, будь ласка, скажіть президенту, бо я не можу бути поруч з ним, що, якщо він не покінчить з корупцією, ми програємо війну Росії і втратимо нашу країну».
«Мій сьогоднішній заробіток – 5 євро… Але я не скаржуся. Я не робив це за гроші. Я це зробив, тому що Україні потрібна ваша допомога, вона потребує солідарності всього демократичного світу. Я все ще вірю, що Майдан мав і має сенс. Але наш президент повинен зайняти щодо корупції сильну позицію», – заявив український військовий Андерсу Фоґ Расмуссену.
Колишній голова Словацького уряду Дзуринда резюмує: «Я вирішив поділитися цим досвідом із громадськістю. Удома, в Словаччині, в Україні та в Брюсселі. Тому що майбутнє, і не тільки України, залежить від таких людей, як капітан нашого гелікоптера».
Польська газета Gazeta Polska Codziennie пише про те, що щойно завершені російсько-білоруські військові навчання «Захід-2017», крім військової складової (процес навчань, перевірка логістики, розвиток командних структур, тестування на реакцію НАТО тощо), мали, як завжди, дуже важливий психологічний та пропагандистський вимір. Водночас російсько-білоруські військові маневри мали на меті ще й приспати увагу ЄС і НАТО. У статті військового експерта Пшемислава Журавські Вель-Ґраєвського під назвою «Захід-2017 як щеплення на сон» вказується на особливу роль цих масштабних навчань для пропагандистських цілей. Автор пише, що «розкручений Москвою медійно-політичний галас, створений на східному фланзі НАТО військовими навчаннями «Захід-2017», був роздмуханий для того, щоб… виглядати ще більш «фальшивими». У цьому, на думку експерта, полягає основна пропагандистсько-психологічна місія цієї операції.
«Тепер кожна наступна тривога, що лунатиме із нашого регіону в бік штаб-квартири НАТО та ЄС, до Вашингтона та Брюсселя, і яка вказуватиме на ниці наміри Кремля, буде викликати насмішки з боку російської пропаганди як чергові прояви «русофобської істерії», – пише польський експерт з питань безпеки.
Журавські Вель-Ґраєвський зауважує, що «численні підняття фальшивої тривоги сприяють зниженню пильності і навіть викликають її зникнення. Крім того, це також б’є по престижу тих, хто «б’є тривогу», тобто применшує вплив цих попереджень на політику інших. І якщо станеться саме так, то Росія, безумовно, цим скористається і нанесе удар».
Резюмуючи свої роздуми, Пшемислав Журавські Вель-Ґраєвський висловлює переконання, що надалі такий розвиток подій якраз може сприяти відкритому й реальному застосуванню війська щодо держав, з якими Росія межує.
