(Рубрика «Точка зору»)
Ростислав Семків
Перш за все, Осип Зінкевич умів надихати людей. Думаю, це вміння було з ним завжди: і коли вирішив у Парижі в 50-х видавати для українських емігрантів газету, і коли в 60-х уже в Америці започаткував українське видавництво, розгорнув широку правозахисну діяльність у США в 70-х, і коли створив нову команду видавництва «Смолоскип» на початку 90-х в Україні.
Особливу ж ставку постійно робив на молодь
Все це робив не сам, а повсякчас гуртуючи навколо себе діяльних і творчих однодумців, особливу ж ставку постійно робив на молодь. Там, у Балтиморі та Вашингтоні, його знали передовсім як центрального координатора перетворення українського «самвидаву», який ланцюжками активістів підпільно передавали з тодішньої УРСР, на американський «тамвидав», що потім повертався в Україну для нелегального розповсюдження. Серед його авторів були чільні постаті українського правозахисного руху: В’ячеслав Чорновіл, Євген Сверстюк, Надія Світлична, багато й багато інших.
Тут, в Україні, Осип Зінкевич став видавцем репресованих і забутих творів письменників 20-х і 60-х років, але, найважливіше, – ініціатором масштабного літературного конкурсу для молоді, котрий відкрив національному письменству три покоління сучасних активних авторів, від Сергія Жадана, Тараса Прохаська та Мар’яни Савки до Олега Коцарева, Ірини Шувалової та Дарини Гладун.
Усіх же лауреатів конкурсу, що тепер, у більшості, продовжують активно писати, близько сотні. Його енергія та оптимізм запалювали нас усіх і продовжуватимуть надихати надалі. Завжди усміхнений і бадьорий ("їжте два яблука на день і ваше життя буде довгим"), Осип Зінкевич рівночасно був добрячим прагматиком, що зумів налагодити в США та Канаді й зараз дієву мережу фандрейзингу для видавничих та інших ініціатив «Смолоскипа» в Україні, видати кілька сотень книжок загальним накладом близько мільйона примірників і запустити в дію видавничий, архівно-дослідницький та молодіжний центр у Києві на Подолі.
Він слухав нас, ми розуміли, що оце і є демократичний керівник, що робить велику (величезну!) справу, проте не прагне слави собі особисто
А ще виростив трьох синів і посадив багато дерев. Ми слухали його, ми сперечалися з ним – і він слухав нас, ми розуміли, що оце і є демократичний керівник, що робить велику (величезну!) справу, проте не прагне слави собі особисто. Йому все було цікаво: від подекуди наївних дискусій на молодіжних семінарах, поезії початківців – до політичних баталій та державного масштабу культурних проектів.
Він ніколи не припиняв читати, багато писав сам, проте найперше був геніальним оповідачем – це вже нам тепер випадає записати всі ті численні детективно-авантюрного штибу історії з його цікавої, навіть пригодницької біографії, якими він встиг поділитися. Багато людей ідуть з життя, їхні справи завершуються, а пам’ять про них блідне. Але це не про Осипа Зінкевича. Його справа, його видавництво, його задуми триватимуть, а пам’ять про цю чудову, світлу людину залишиться з нами назавжди.
Ростислав Семків – директор видавництва «Смолоскип», український літературознавець, літературний критик, доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Помер Осип Зінкевич, «нестримний двигун молодої української літератури»
