Сергій Хазов-Кассіа
У липні 2017 року 22-річна чеченка А. спробувала вкотре втекти з дому – спочатку до Москви, а потім – за кордон. Для цього все було влаштовано: в Москві на неї чекали, документи для еміграції були готові. Вона дочекалася, поки залишиться одна, і сіла в таксі, написавши записку рідним, що більше так жити не може. По дорозі А. подзвонила подрузі і проговорилася: сказала, що пішла з дому. Для таксиста-чеченця ситуація могла обернутися тільки проблемами: він не знав, чию доньку і сестру везе, чому і куди вона тікає, родичі могли звинуватити водія у викраденні. Він заблокував двері машини і відвіз її додому. Через тиждень А. померла. За версією родичів – від ниркової недостатності через ускладнення після грипу, за словами її знайомих, А. отруїли: «У неділю ще вона виходила на зв'язок, в понеділок стало відомо, що її немає, – розповіла Радіо Свобода знайома дівчини. – У будинку в цей момент був тільки старший брат. На здоров'я вона не скаржилася, так швидко від нирок люди не вмирають».
А. була лесбійкою. Як і всі чеченські лесбійки, вона ретельно приховувала свою орієнтацію від рідних, але якимось чином скріншоти листування з її дівчиною опинилися в руках родичів. Її побили, зачинили вдома, відібрали телефон. За її словами, її старший брат кілька разів приходив до неї з пістолетом і пропонував застрелитися, обіцяючи, що сім'я виставить це не самогубством, а необережністю, але А. відмовилася. Після чергової спроби втечі її на три місяці помістили до психіатричної лікарні, потім повернули додому, де вона провела півтора року під пильним наглядом рідних. У травні 2017-го їй все ж вдалося виїхати до Москви. Затримуватися в Росії А. не хотіла, зв'язалася з правозахисниками, але буквально за добу до від'їзду відправила голосове повідомлення у «Вотсапі», сказавши, що «вимикає телефон», і зникла. З'ясувалося, що вона знову опинилася в Чечні, вдома у батьків. Через тиждень її не стало. Якийсь час її подруги сподівалися, що смерть була інсценована «для громадськості», але одна зі співрозмовниць Радіо Свобода сказала, що якась медсестра з місцевої лікарні бачила тіло А. Однак інший близький друг дівчини версію отруєння в розмові з Радіо Свобода відкинув: «А. – наймолодша дитина, дівчинка, яку дуже любила її сім'я, особливо батько. У неї були проблеми з нирками. Ще до заміжжя вона часто хворіла. Коли їй стало погано в Чечні, вони звернулися до лікарні, і їй запропонували пролікуватися у стаціонарі. Але вона відмовилася, вирішила, що в Москві лікарі кращі. Пізніше їй стало погано – і вона померла вдома. Звичайно, багатьом хочеться бачити в цьому жорстоке вбивство на тлі приналежності до ЛГБТ, але тут нічого такого немає». Згідно з законом, якщо людина помирає вдома, необхідна патологоанатомічна експертиза, але в Чечні розтини практично не проводяться. Чи було проведено розтин тіла А., Радіо Свобода з'ясувати не вдалося.
Без чоловіка нікуди
Труднощі, з якими зустрічаються гомосексуальні чеченки і чеченці, не завжди схожі. З одного боку, в масовій свідомості гомосексуальність нерозривно пов'язана з чоловіками, як і більша частина злочинів на ґрунті гомофобії. Всі співрозмовники Радіо Свобода підтвердили, що жінки ніколи не були об'єктами такої спланованої кампанії з секретними в'язницями, як гомосексуали, хоча ця кампанія негативно відбилася і на них. Дівчата зазвичай не стають і жертвами «підстав», широко поширених серед геїв, коли молодих людей запрошують на зустрічі, б'ють, знімають на відео, використовуючи його для шантажу (суми варіюються від 100 тисяч до мільйона рублів, абсолютно всі геї-чеченці, з якими спілкувалося Радіо Свобода, або пройшли через це самі, або розповіли історію одного зі своїх друзів). Одна зі співрозмовниць Радіо Свобода в Чечні, Н., розповіла, що «підставами» займався один з її знайомих, причому зовсім не через гомофобію, а суто з фінансових міркувань. Як і більшість шантажистів, він працював в чеченських правоохоронних органах (геї, які пройшли через ці напади, майже завжди говорили, що нападники були одягнені в форму СЗШР «Терек», який активно брав участь і в «офіційних» облавах проти геїв і тортурах в секретних в'язницях) .
Це зовсім не означає, що дівчатам живеться простіше. Якщо у молодих людей є шанс поїхати вчитися або навіть працювати в інший регіон, дівчатам зробити це набагато складніше. Спеціаліст з Північного Кавказу Ірина Костеріна пояснила Радіо Свобода, що за шаріатом поруч з жінкою завжди повинен бути махрам – хтось із родичів-чоловіків, який несе за неї відповідальність. Чеченка Н. підтверджує: незважаючи на те, що багатьох дівчат все ж відпускають на навчання, вона знає чимало сімей, де навіть гетеросексуальні дівчата не можуть покинути будинок. «Вони навіть запитати про це не можуть, тому що у батьків почнеться істерика», – говорить Н. Сама вона готує батьків до того, що хоче виїхати, але мовчить про те, що мріє про еміграцію. «Живучи тут, я не буду щаслива, я буду залежати від усіх своїх родичів, від усіх чоловіків, які мене знають, знали чи будуть знати, – каже вона, додаючи, що поки не уявляє, як здійснити цей план: – Виїхати з країни – це так само неймовірно, як зустріти єдинорога». У разі втечі з будь-якої причини дівчат будуть шукати і намагатися повернути назад, як це сталося з Луїзою Дудуркаєвою, яка отримала за допомогою правозахисників статус біженки в Норвегії, але була затримана в мінському аеропорту білоруськими міліціонерами і передана батькові, який приїхав за нею. У випадках вдалої втечі, які відомі Радіо Свобода, жінкам доводилося повністю обривати всі контакти з родиною, причому, навіть виїхавши за кордон, вони бояться давати інтерв'ю через страх, що їхні родичі можуть якось вирахувати їх.
Навіть якщо дівчині пощастило і її відпустили на навчання, очікується, що після закінчення вишу вона повернеться додому і вийде заміж. Втім, навіть в чеченському суспільстві останнім часом є чимало гетеросексуальних жінок, які відмовляються від ранніх шлюбів, «щоб не потрапити в домашнє рабство і не бути все життя служницею», як каже Ірина Костеріна. Багато лесбійок, зокрема ще одна співрозмовниця Радіо Свобода з Чечні В., користуються цим, пояснюючи батькам, що спочатку хочуть стати фінансово самостійними, здобути освіту і влаштуватися на роботу і вже потім думати про сім'ю. «Мене вже давно хочуть видати заміж, шукають наречених, сватають, запитують щодня, чи немає у мене хлопця, – каже В. – Але для мене вийти заміж за чоловіка, який вважає правом тебе торкатися, чіпати – це все одно що щодня зазнавати зґвалтування. Напевно, багато дівчат воліли б померти».
У ставленні до заміжжя чеченська мораль відрізняється від загальноросійської: «Якщо жінка незаміжня, особливо ніяких питань не виникає, тому що вважається, що неодруженими залишаються тільки некрасиві жінки. Кажуть: вона сама винна», – пояснює В. Інакше ставляться до холостяків. «Хоча б до 40 років чоловік повинен одружитися, – каже дівчина. – Якщо він все життя був один, люди поглядають на нього. Найгірше, що більшість хлопців поспішає одружуватися і вже через кілька місяців після початку спілкування з дівчиною починає говорити про одруження. Якщо вже мова зайшла про гетеропари, в Чечні дуже багато розлучених жінок. Їх зазвичай не беруть заміж вдруге, тому що вважається, що це «використаний продукт». Втім, чеченська влада занепокоїлася і проблемою розлучень: за розпорядженням Рамзана Кадирова по всій республіці створені комісії, які мирять розлучені подружжя.
Тиха вечірка
Життя чеченських лесбійок – в тотальній секретності. Профілі з вигаданими іменами в соцмережах, окремі сім-карти для спілкування з подругами, дуже обмежене коло спілкування тільки з перевіреними людьми, іноді це одна – максимум дві подруги в реальному житті або навіть зовсім нікого: за словами Н., завжди є небезпека, що хтось видасть твої секрети публіці. «До історії з геями ми спілкувалися в соціальних мережах, але тепер всі залягли на дно, знайомитися стало небезпечно, – каже Н. і розповідає, як було кілька років тому: – Один дорослий хлопець знімав квартиру, купував алкоголь через якихось перевірених людей, і ось у нього збиралися підлітки, пили, курили. Пропонували і горілку, але я вирішила спробувати червоне вино». Квартири кожного разу були різні, вести себе потрібно було якомога тихіше, щоб сусіди нічого не запідозрили, і, незважаючи на те, що 80 відсотків гостей були гомосексуалами обох статей, відкрито ці теми не обговорювалися. Після кампанії проти геїв ні про які посиденьки мова більше не йде.
Сексуальне життя гомосексуальних чеченок також часто зведене нанівець: якщо чоловік будь-якої орієнтації може зняти квартиру і запросити туди друга або подругу (гетеросексуальні чеченці часто вибирають російських партнерок), то для жінок ця опція закрита. Ще складніше жити в парі: всі співрозмовники Радіо Свобода сказали, що лесбійська пара в Чечні – це фантастика. Тільки Ірина Костеріна знає двох жінок, яким вдалося переконати рідних, що їм вигідно знімати разом квартиру: «Для батьків це не зовсім нормально, що вони живуть окремо, але якось вони на це погодилися». Втім, тема жіночої гомосексуальності настільки табуйована, що навіть дослідники, правозахисники і журналісти знають одиниці таких випадків, і то випадково: «Я шість років працюю на Кавказі, і там багато хто знає, що я, зокрема, займаюся правами ЛГБТ, і за цей час практично ніхто не звертався за допомогою, поки ось ця історія з геями не спливла», – говорить Ірина Костеріна.
Гомофобія – релігія – наука
Показова історія чеченки Н.: «Років в 14 я була дуже гомофобною, – розповідає вона. – Я вважала, що геїв потрібно вбивати. У 14 років якесь зрушення сталося, я намагалася зрозуміти своє ставлення до релігії, до ЛГБТ і свою орієнтацію. Я почала розуміти, що я проти ЛГБТ взагалі нічого не маю, я почала ставитися до них добре. Я була дуже релігійною, для мене було важко поєднати релігію і добре ставлення до ЛГБТ, в якийсь період я почала думати, що можна їх поєднувати, але потім зрозуміла, що це неможливо. Я віддалилася від ЛГБТ до релігії, почала ходити у всякі школи, вчити Коран, постійно читала аяти і молилася. Але як би я не старалася, сумніви нікуди не йшли. Через якийсь час я віддалилася від релігії і заглибилася в освіту. Я зрозуміла, що чим більше я читаю, чим більше для мене відкривається наука, тим більше закриваються для мене двері в релігію. Із 16 років я почала розуміти, що мені подобаються дівчата, прийняти себе мені було дуже важко. Я намагалася від цього відгородитися, знайшла собі хлопця, потім зрозуміла, що хлопець цей – точно не моє, але я думала, що це через нього самого. У 18 років у мене з'явився інший хлопець, потім ми розлучилися, і я теж думала, що це просто тому, що саме він мене абсолютно не приваблював». «Знайти хлопця» при цьому зовсім не означає, що у молодих людей були якісь сексуальні стосунки, навіть дотик або поцілунок можуть кинути тінь на репутацію дівчини. Втім, останнім часом, за словами Н., є нова тенденція: «Що чіпати можна, але цноти не позбавляти».
Сьогодні Н. розуміє свою орієнтацію, але дівчини у неї немає, тому що в Чечні вона з гомосексуалами майже не спілкується. Єдина надія влаштувати особисте життя – поїхати.
Гомосексуальні жінки перебувають приблизно в одній категорії з дівчатами, які втратили цноту до шлюбу
Ситуація змінюється, якщо орієнтація дівчини стає відома рідним або, що ще гірше, громадськості. «Ця сексуальна мораль переслідує все, що не норма, – каже Ірина Костеріна. – Гомосексуальні жінки перебувають приблизно в одній категорії з дівчатами, які втратили цноту до шлюбу. Гомосексуальність, швидше за все, постараються приховати і швидше видати таку дівчину заміж, щоб відповідальність за її поведінку ніс чоловік». У всіх подібних випадках, про які вдалося дізнатися Радіо Свобода, дівчат зачиняли в будинках, іноді били, відбирали засоби зв'язку, дозволяючи виходити в місто тільки з кимось зі старших.
За словами Ірини Костеріної, вона знайома щонайменше з двома випадками в різних республіках, коли гомосексуальних дівчат насильно видавали заміж, причому за чоловіків, які були значно старші за них і нижчі за соціальним статусом. У мезальянсів є пояснення: «Якщо дівчина родом з більш значимого тейпу, то чоловік може і закрити очі на якісь речі, тому що він отримує від цього шлюбу статусні і іноді матеріальні привілеї». Ось тільки народитися в статусному тейпі пощастило не всім, а чоловік, за ісламськими законами, може в будь-який момент розлучитися з дружиною, повернувши її батькам. Ще один співрозмовник Радіо Свобода, гей-чеченець, що живе в Москві, розповів про свою подругу-лесбійку, яка в 19 років прийняла пропозицію знайомого чоловіка, прожила з ним два роки, намагаючись ухилятися від сексу, але в підсумку повернулася до батьків і «довго лікувалася у психіатра від панічних атак і депресії».
Публічний скандал – мабуть, найстрашніше для чеченських жінок і їхніх сімей. «Родичі не просто бояться, що їхня дочка може бути лесбійкою, вони бояться страшної ганьби: громадська думка в Чечні – це головний суд, – пояснює Ірина Костеріна. – Якщо з'ясовується, що у тебе дочка-лесбійка, це означає, що на твоїх інших дочках ніхто не одружиться, за твоїх синів ніхто своїх дочок не віддасть. Все, у тебе викошене поле. На Кавказі репутації колективні, репутація цієї дівчини автоматично накладається людей на шістдесят». «На таку дівчину всі будуть показувати пальцем, говорити, що вона повія, – говорить Н. – Тут, втім, в повії всіх записують – і тих, хто одягається неправильно, неправильно поводиться. Навіть якщо покриваєшся, можуть сказати, що повія, просто маскуєшся. Як не крути, якщо ти жінка в Чечні, то ти в будь-якому випадку повія», – жартує дівчина.
Вбивства честі при цьому така ж terra incognita, як і всі злочини, що здійснюються в Чечні. «Про вбивства на тлі орієнтації практично неможливо почути, – каже чеченець-гей. – Якщо вони й траплялися, про це не говорять. Чеченці взагалі думають, принаймні донедавна думали, що геї – це щось фантастичне з далекого Заходу, і серед чеченців (нації, яку серед усіх народів світу виділив Аллах) це неможливо».
Більшість подібних злочинів скоюється проти жінок, яких запідозрили у позашлюбних стосунках з чоловіками. Поліція такі випадки не розслідує, бо керується тими ж нормами традиційної моралі, а у смертей зазвичай є офіційне пояснення – від серцевого нападу до суїциду або через необережне поводження зі зброєю. Іноді дівчата можуть просто зникнути, але ніхто не буде ставити запитань, що з ними сталося. Ірині Костериній відомо про два випадки: в одному – гомосексуальну дівчину задушив батько і просто закопав тіло за межами села, в другому – отруєння оголосили самогубством. «У Чечні все засновано на релігії, гомосексуальність – це гріх, єдине покарання за нього – вбивство. Чим раніше людина помре, тим менше гріхів після зробить», — говорить Н.
«Це не про різницю між містом і селом, а про важливість громадської думки, – говорить Ірина Костеріна. – Ті випадки вбивств честі, які я знаю, – це просто у чоловіків з цієї родини не вистачило сил і мужності протистояти звинуваченням. Зазвичай ніхто з батьків або братів не хоче вбивати свою дочку або сестру. Приходить якийсь двоюрідний дядько і починає капати на мозок, говорити: «Ти знаєш, що твою сестру Мадіну бачили в такій-то компанії, знаєш, з ким вона в машину сідала і які фото в інтернеті викладає? Ти що, взагалі не мужик, за своєю сестрою стежити не можеш? За тебе ніхто своїх дочок не віддасть». І ось це спрацьовує. Причому, за словами дослідника, важливо не просто вбити і зачаїтися: «Важливо людям якимось чином дати зрозуміти, що ми це зробили ось тому. Ось так змивається ганьба в сім'ї. Або хоча б щоб була гарантія, що всі навколишні знають, що сталося, робиться таке кільце мовчання навколо цього».
Інтернет із двома кінцями
В Чечні взагалі люблять Гітлера, багато хто вважає, що він добре ставився до чеченців, вважав їх арійської раси»
За словами Н., ставлення до ЛГБТ в цілому поступово змінюється, особливо серед молоді, яка дивиться західні фільми і потихеньку звикає до толерантного дискурсу. Лакмусовим папірцем, на її думку, стало ставлення до кампанії проти геїв. Її рідні вирішили, що гомосексуальність – це погано, але ніхто не в праві позбавляти за це життя. Втім, на публіці виступати на захист геїв і лесбійок неможливо, ризикуєш сам викликати підозри у своїй орієнтації: «Всі цю кампанію підтримали, говорили, правильно, треба їх вбивати, Гітлера на них немає, – каже Н. – В Чечні взагалі люблять Гітлера, багато хто вважає, що він добре ставився до чеченців, вважав їх арійської раси».
Інтернет, однак, таїть і небезпеку: якщо раніше охоронці моралі відстежували порушниць національного або ісламського дрес-коду на вулиці і могли навіть стріляти по них з пейнтбольних рушниць, то сьогодні боротьба за моральність ведеться онлайн. У соціальних мережах існує кілька груп, які вишукують занадто фривольні, на їхній погляд, фотографії чеченок, поширюють їх в мережі і між собою – в чатах в «Вотсапі» і «Вайбері», починають погрожувати їхнім авторам. «Про лесбійок я таких історій не чула, але бачила про дівчат, які виклали свої відверті фотографії – в спідній білизні, в сексуальних позах, в прозорій блузці, – розповідає Ірина Костеріна. – Відразу це розсилають по місцевому «Вотсапу». Мені прислали історію про одну мою знайому – її фотографії і «вотсапну» переписку, де йшлося, що ми все про неї знаємо, ми їй говорити не будемо, що ми знаємо, але давайте укладемо пакт між усіма чеченцями, що, як тільки вона збереться заміж, ми швидко кожному її потенційному чоловіку будемо це відправляти, щоб він знав, на якій повії може одружитися».
Оригінал матеріалу — на сайті Російської редакції Радіо Свобода
