Таку думку висловив Метью Купфер, редактор Hromadske International, який також публікувався на сторінках англомовного Радіо Свобода, The Moscow Times, EurasiaNet та аналітичного центру Carnegie Endowment for International Peace.
Купфер прокоментував зауваження відомого економіста Андерса Ослунда (аналітичний центр Atlantic Council), який зазначив, що прорив Саакашвілі через державний кордон України став «подією для громадянського суспільства».
«Україна провела вражаючі економічні реформи, але судова реформа провалилась. Особливе занепокоєння викликає випадок, коли президент Петро Порошенко позбавив Міхеїла Саакашвілі українського громадянства, як видається без законних на те підстав. Замість того, щоб проходити через звичайний нудний правовий процес, Саакашвілі перетворив це (своє повернення – ред.) на подію для громадянського суспільства – перетнув кордон, не проходячи паспортний контроль. Вчинивши таким чином, колишній президент Грузії привернув значно більше уваги до того, як Порошенко зловжив своїм службовим становищем», – заявив Ослунд.
«Водночас Саакашвілі звернувся за підтримкою до громадянського суспільства України. Намагаючись переслідувати Саакашвілі за незначне правопорушення (хоча в Україні часто не переслідують за серйозні злочини), українське правосуддя стає пародією саме на себе. Водночас Саакашвілі міг розпочати процес об’єднання української ліберальної опозиції. Одним ударом Саакашвілі вдихнув нове життя в українську демократію, ймовірно, оживив опозицію та громадянське суспільство і водночас викрив вади української правоохоронної системи. Це прекрасне нове начало», – зазначає Андерс Ослунд. Відоповідний коментар наводиться у статті «Чи збилася Україна зі шляху», яка опублікована на сайті Carnegie Europe.
Подібна оцінка і виклика заперечення з боку Купфера.
«У Вашингтоні існує культ Саакашвілі. Я абсолютно не здивований, – твітує оглядач. – Ми маємо очікувати більшого від так званих експертів».
На прохання «Голосу Америки», Купфер пояснив, що має на увазі. Купфер також наголосив, що його зауваження не стосуються його роботи на Hromadske International і базуються виключно на його власному досвіді роботи у Вашингтоні.
«По-суті, є група аналітиків, які вбачають у Саакашвілі героїчну постать. Ці особи сповідають дуже антимосковські погляди і бачать у Саакашвілі важливого реформатора, який виступив проти Росії. На іншому кінці спектра люди, які вважають Саакашвілі гіперактивним самопіарником, некерованим. Я підозрюю, що багато хто скаже, що Саакашвілі провів деякі важливі реформи у Грузії, але вони відчувають, що те, як він повів себе у ході війни 2008 року, його шоуменство та роль в Україні були або є безвідповідальними і не надто ефективними. За деякими винятками, люди, які так вважають, не є промосковськими. Просто вони вірять, що політична зірка Саакашвілі вже закотилась», – розповів Купфер «Голосу Америки».
При цьому він відзначив, що не підтримує позбавлення Саакашвілі громадянства, і мав сумніви щодо ефективності самої ідеї роботи колишнього президента Грузії в Україні як державного чиновника.
«Я просто ніколи не думав, що призначення Саакашвілі головою держадміністрації Одеської області буде ефективним», – зазначив Купфер.
Певні критичні зауваження щодо Саакашвілі та президента України Порошенка висловили й інші експерти, процитовані у згаданій вище статті на сайті Carnegie Europe.
«Сварка між чинним президентом України Порошенком та колишнім президентом Грузії Саакашвілі дуже прикра і дуже розчаровує. Обидва зробили позитивні речі для Грузії та України (хоча головним досягненням Саакашвілі вже 10 років). Але жоден із цих чоловіків не є природним демократом, і не треба дивуватись, що їхні політичні его нарешті зіткнулись», – вважає Томас Де Ваал, провідний дослідник Carnegie Europe.
«Групи громадянського суспільства, які борються проти корупції, все більше вбачають у президентові Порошенку проблему, і судячи з того, як на це реагує уряд Порошенка, почуття неприязні у цих сторін взаємне. Але викрутаси Міші Саакашвілі на кордоні не потрібно сприймати як показник того, що Україна рухається у неправильному напрямку. Зусилля Саакашвілі у царині реформ з 2004 по 2012 роки в рідній Грузії здебільшого модернізували країну, але були заплямовані потужним наступом на права, включно із правом власності, й опирались (у нездоровій мірі) на силові структури. Його робота на посаді голови держадміністрації Одеської області отримала у найкращому випадку змішані оцінки», – вважає Маґделена Ґроно, директор програм Європи та Центральної Азії в International Crisis Group.
«Президент України Петро Порошенко спробував завоювати увагу міжнародної спільноти до своєї політики реформ, коли взяв кількох іноземців, включно з Саакашвілі, на ключові урядові посади. А коли ці люди почали ставити під сумнів правила гри, Порошенко вирішив позбавитись від них... Ні Порошенко, ні Саакашвілі не є особами, які можуть виконати необхідну роботу. Хоча президент України був важливою перехідною фігурою для стабілізації України після Революції Гідності, він надто пов’язаний із старою системою, щоб бути здатним її змінити. Саакашвілі ж передусім перетворився на піарника, який розтратив кредит, що він здобув на посаді президента Грузії», – вважає Штефан Майстер, голова центру Роберта Боха з питань Центральної та Східної Європи, Росії та Центральної Азії в German Council on Foreign Relations.
