(Рубрика «Точка зору»)
Коли Росія почала «гібридну» війну на Донбасі, я обговорював з одним колегою, відомим московським журналістом, можливість початку справжньої війни – з декларативним введенням регулярних військ, застосуванням авіації, наступом на Київ. Колега, який добре знав настрої в кремлівських коридорах, сказав мені, що така війна може початися тільки в одному випадку – у разі появи військ НАТО на українській землі. Ось цього Росія ніколи не допустить!
Не сумніваюся, що він абсолютно точно транслював тези, які були ним почуті від представників російської влади. Але ось ми бачимо солдатів країн НАТО, які крокують на параді в Києві, бачимо на цьому параді міністра оборони США та інших військових міністрів країн-членів НАТО.
І ніхто не починає ніякої «справжньої» війни. Більш того, з’являються перші ознаки реального припинення вогню на багатостраждальному Донбасі.
Я, власне, в цьому і не сумнівався. У Кремлі поважають тільки силу і рішучість. Росія протестувала проти розширення НАТО на схід Європи – але після прийняття до альянсу колишніх країн Варшавського договору в Москві стали сприймати колишню «зону впливу» Радянського Союзу як чужу територію, на яку не варто претендувати. Після цього в Росії стали говорити, що НАТО не може перейти через «червону лінію», яку вималювали якраз по колишніх радянських кордонах. Зрозуміло, що як частину СРСР в Москві сприймали і окуповані у 1940 році Сталіним країни Балтії. Однак після прийняття Латвії, Литви і Естонії до НАТО Росія не влаштувала війну.
Росія влаштовувала війни проти Грузії і України. Обидві країни не отримали план для членства в НАТО – на Заході стали побоюватися, що євроатлантична інтеграція колишніх радянських республік може привести до дестабілізації ситуації. А до дестабілізації якраз призвела відсутність євроатлантичної інтеграції. Все з точністю до навпаки!
Росія напала на Україну, коли країна офіційно заявила про свою позаблоковість. Коли більшість громадян не підтримувала вступ України до НАТО. Коли українська армія нічого не могла протиставити російським військам, а спецслужби і силові відомства до моменту втечі Януковича очолювалися російськими агентами.
А якби Україна отримала хоча б план для членства, не кажучи вже про те, якби вона була членом НАТО – ніякого нападу, скоріш за все, не відбулося б. І Європа залишалася б мирною.
Це те, чого не могла зрозуміти більшість українців. І це те, чого досі не може зрозуміти багато хто на Заході. Росія не хоче брати участі у справжній війні. Росія хоче брати участь у навчаннях, спецопераціях, диверсіях і парадах.
Саме тому вона завжди нападає тільки на тих, хто слабший за неї.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
