Заява Порошенка про «популістів, що можуть відкотити Україну назад» стала приводом для дискусії на тему, що таке український популізм і чи є в Україні політики, ним не уражені. На думку експертів-політологів, популізм – явище світове, однак в Україні відзначається особливою безвідповідальністю, а попит на нього створюю самі виборці.
Політолог Олеся Яхно вважає особливістю українського популізму те, що учасники політичної боротьби в Україні готові спрощувати складні проблемі та давати апріорі нездійсненні обіцянки. Втім, на її думку, арсенал популістських практик цим в українському політикумі не вичерпується.
«Дуже часто бачимо у Верховній Раді такий феномен, який, мені здається, притаманний саме пострадянським країнам: коли вноситься якась частина законопроектів, мета яких не в тому, щоб законопроект був реально ухвалений, а просто в тому, щоб на цьому вибудовувати свою політичну спекулятивну позицію чи завалити реально існуючі законопроекти», – пояснює Яхно.
Політолог згадує й про свідомі спотворення фактів, які виводять популізм на новий рівень: «Якщо політик виходить і заявляє, що спочатку були Мінські угоди, а потім Іловайськ, і ми знаємо, що є політики, які роблять такі заяви, і ці політики знають, що це свідоме перекручування фактів, то в цьому є деструктив іншого рівня».
Таким чином, покладатися на заяви політиків, зокрема з приводу реформ, взагалі не варто, запевняє Яхно і радить намагатись дійти істини самотужки.
«Простому громадянину, якщо він послухає того чи іншого політика, це не додасть жодного розуміння, навіть тих пропонованих ініціатив, які є. Щоб зрозуміти, йому треба самому сісти і прочитати ті ініціативи, які вносяться від влади чи опозиції. Тільки тоді можна робити якісь реальні висновки», – каже Яхно.
Водночас політтехнолог Віктор Уколов стверджує, що під популізмом в українській політиці мається на увазі політична брехня.
«На превеликий жаль, значна частина політиків говорить те, що має подобатися виборцям. А виборцям подобаються, часом, речі діаметрально протилежні: не платити податки, або платити їх якомога менше і одночасно мати максимальні соціальні пільги і гарантії від держави», – нарікає Уколов. Він побоюється, що ця тенденція може вдарити по оборонній здатності країни під час війни.
«Популізм впливає на національну безпеку, особливо під час війни. Не дай Боже, популісти дорвуться до влади і спробують реалізувати хоча би частину того сценарію. В такому разі у нас просто закінчаться кошти на оборону», – каже Уколов.
Видання «Слово і діло» дослідило: найбільше популістських заяв припадає саме під час виборів.
«Якщо це виборні посади, то йдеться, як правило, про осінь. Тому що вони (політики – ред.) найбільше обіцяють перед виборами, коли вони є кандидатами у народні депутати, кандидатами у міські голови», – розповідає головний редактор видання Катерина Пітєніна.
Попит і пропозиція
Політолог Юрій Лісничий також вважає, що виборці почасти відповідальні за те, що популізм став частиною українського політичного життя.
«Якби громадяни не реагували на популізм, то популізм не був би популярний – дискутували б навколо проблем, ідеологій, векторів тощо», – припускає він.
При цьому, зазначає він, є певні кореляції між тим, до якого табору належить політик, і тим, наскільки спекулятивні заяви він виголошує.
Опозиційні популісти на шляху до влади дають будь-які обіцянки, називають досить складні речі простими варіантами вирішенняЮрій Лісничий
«Опозиційні популісти на шляху до влади дають будь-які обіцянки, називають досить складні речі простими варіантами вирішення, і люди на них абсолютно реагують», – каже Лісничий.
При цьому, за його словами, політиків, які ніколи не вдавалися до популістичної риторики, в Україні немає.
Політолог Петро Олещук вказує на те, що популізм характерний не лише для української, а й для світової політики. Але український популізм він вважає «особливо безвідповідальним».
Політична еліта не звикла іти шляхом якогось розумного самообмеження у випадках політичної боротьби за владу, а звикла використовувати будь-які методиПетро Олещук
«На це так само є цілком об’єктивні причини, пов’язані з тим, що вітчизняна політична еліта не звикла іти шляхом якогось розумного самообмеження у випадках політичної боротьби за владу, а звикла використовувати будь-які методи», – аргументує він.
Як приклад, Олещук згадує плани політика Наталії Королевської підвищити зарплату та пенсію до відповідно 1000 та 500 євро.
«Фактично вся кампанія була побудована виключно на таких «фентезійних» обіцянках», – каже він.
Втім, Олещук згоден із тим, що запити українського суспільства створюють передумови для подібних заяв. Оскільки виборці відкриті для спрощень та популістських меседжів, знаходяться політики, готові це запропонувати, впевнений він: «Якщо ви дуже хочете зустрітися із шахраєм, шахрай вас обов’язково знайде. Так само і з політиками».
Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі
