Тетяна Попова
(Рубрика «Точка зору»)
Незважаючи на те, що населення в зоні АТО дуже потребує відновлення українського радіо- та телемовлення, відбудова веж на Сході йде досить повільно.
У лютому-березні 2014 році я вирішила подивитись, що відбувалося з телепередачами у Східному і Південному регіонах. В деяких AC Nielsen я побачила, що з ТОП-20 новин в Криму – 50% російські новини, в Донецькій області – 36%, в Луганській області – 32%. Це говорило про значний вплив російського інформпростору на місцеве населення. Саме тому, з березня 2014 року я почала допомагати Нацраді з моніторингом та судами з російськими каналами, а пізніше ІАЦ РНБО. На жаль російські спецпризначенці знали, що вони робили. Інформаційну інфраструктурну захоплювали або розстрілювали найпершою.
Коли я перейшла з Міністерства оборони працювати в Міністерство інформаційної політики (МІП) (1.03.2015), вежа на Карачуні вже була зруйнована. Це сталося майже 8 місяців до того – 01.07.2014. Щоб якнайшвидше відновити мовлення з гори Карачун, ми попросили у Міністерства оборони України тимчасову вежу висотою 33 метри та весною 2015 року перевісили туди передавачі.
Відбудову вежі доручили концерну РРТ, який відноситься до ДССЗІ та підпорядковується Кабінету міністрів України, а не МІП. До кінця 2015 року вони вирішували питання щодо фінансування зі своїх обігових коштів. Розпочали будівництво вже на початку 2016 року. За першим прогнозом відбудувати вежу вони планували до березня 2016 року, за другим – до травня 2016 року, за третім – до серпня 2016 року. На жаль, вежа була добудована лише в листопаді 2016 року. До речі, відкрити телевежу на Карачуні планували 16 листопада на «День працівників радіо, телебачення і зв’язку України», однак через графік перших осіб перенесли на 5 грудня. Коли ми приїхали з журналістами 16 листопада, було видно, що вежа працює, антени встановлені, але нас в середину не пустили, тому що чекали офіційного відкриття 5 грудня 2016 року.
Часто задають питання: чому так довго тривала відбудова вежі на Карачуні? Наскільки мені відомо, у вересні 2014 року колишній директор РРТ, що був призначений за часів Януковича, намагався відновитися на посаді. Для цього вони отримали рішення Тельманівського районного суду Донецької області, який вже було на той момент захоплено бойовиками, так званої «ДНР». Про ці події дізналися в МВС України і швидко втрутились, щоб розібратися з ситуацією. Представники МВС пояснили мітингуючим, що їх використовує колишня злочинна влада. Мітингувальники відступили від будівлі концерну.
На жаль, не всі підтримували нове керівництво РРТ. Тривалі перевірки з різних інстанцій їм не давали вирішувати більшість питань, проводити тендери та працювати. Тому будівництво вежі затягувалося. Тоді ж спільним рішенням Комісії з відновлення мовлення ми дійшли висновку, що потрібні три вежі: одну відновити на Карачуні, другу поставити в Луганській області в Новоайдарському районі (для мовлення на Луганськ) і третю побудувати у Покровську (для мовлення на Донецьк).
Я пам’ятаю, як голова Донецької ОДА та керівництво Луганської області казали, що вони за 3 місяці побудують свої вежі. Але, на жаль, говорити легше, ніж будувати. Американські партнери ще весною 2016 року нам передали нову вежу для Луганської області. Але її встановили тільки цього серпня. Передавачі мають запустити сьогодні. При тому, що вежа була готова, і Луганська ОДА мала чіткі креслення за півроку до того, як її привезли. Вона встановлювалася також з дотриманням всіх необхідних, але дуже бюрократичних процедур, з великими затримками, через офіційні структури, з усіма тендерами та іншим. Звичайно, як і у випадку з Карачуном, це затримало її встановлення. Але це ще не найгірший варіант. Найбільшою залишається проблема з вежею у Покровську, – по факту її будівництво ще не розпочато.
МІПу відмовляли у фінансуванні будівництва цієї вежі більше ніж 3 рази впродовж 2016 року в Міністерстві фінансів та Міністерстві економіки. Ми надавали цю інформацію журналістам. Знов таки, керівник Донецької ОДА обіцяв, що він побудує її за три місяці.
Мене, як експерта, Комітет по свободі слова запросив приблизно 2 місяці тому відвідати з ними зону АТО. Будівництво вежі в Покровську досі не розпочато, хоча там дуже просто значно розширити радіус мовлення та покрити Донецьк: поруч зі старою вежею (60 метрів) побудувати нову вежу (200 метрів) та перевісити на неї вже існуючі ліцензовані 20 передавачів.
Загалом на Сході України, з початку функціонування Комітету з відновлення мовлення, було розставлено приблизно 100 передавачів, що приблизно на 30% збільшило кількість телевізійних передавачів та на 50% – кількість FM-передавачів. Більшість із них або передані нам міжнародними донорами, або куплені за гроші приватних телерадіокомпаній.
Але для збільшення радіусу покриття значну роль відіграє саме висота підвісу антени. Тому, чим швидше ми встановимо заплановані Комісією ще в 2015 високі вежі й відновимо мовлення в зоні АТО, тим швидше місцеве населення, в тому числі і на окупованих територіях, отримає доступ до українських новин, а не тільки до російської пропаганди.
P.S.: До речі, вежа в Бахмутівці – це останнє обладнання, яке наші партнери передавали нам для відновлення мовлення, в тому числі під мої особисті гарантії, що воно буде встановлено та відмінно працюватиме. Дякую усім причетним і насамперед працівникам Луганської ОДА, концерну РРТ, та членам Комісії з відновлення мовлення за віддану співпрацю. Наступний крок – за цифровим мовленням.
Тетяна Попова – експерт зі стратегічних комунікацій ГО «Інформаційна безпека», колишній заступник міністра інформаційної політики України
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
