Скандал із можливим отриманням КНДР українських ракетних технологій. Чого чекати?

Президент України Петро Порошенко розпорядився провести розслідувати щодо можливості отримання Північною Кореєю українських ракетних технологій. Те, що успіх КНДР у випробуванні міжконтинентальної балістичної ракети може бути пов’язаний з придбанням двигунів українського заводу «Південмаш», який має історичні зв’язки з російською ракетною програмою, цього тижня припустила газета The New York Times. Які наслідки може мати ця скандальна історія для України?

​Статтю The New York Times і «Південмаш», і уряд України назвали «провокацією, за якою можуть стояти російські спецслужби».

За словами заступника міністра інформаційної політики України Дмитра Золотухіна, подібні гучні публікації, які компрометують Україну на міжнародній арені, з’являються з періодичністю приблизно раз на рік.

– У листопаді 2015 року агентство «Франс-прес», посилаючись нібито на Міністерство внутрішніх справ Кувейту, оголосило на весь світ, що Україна нібито постачала ПЗРК китайського виробництва FN-6 на територію Сирії якимось угрупованням «Ісламської держави». Ця інформація не підтвердилася, і пізніше експерти заявили, що це дійсно була спецоперація російських спецслужб для дискредитації України. Аналізуючи численні публікації як в російській, так і в західній пресі, можна стверджувати, що Кремль всіляко намагається в очах світової спільноти пов’язати Україну із так званими «вісями зла».

Якщо раніше вони намагалися нав’язати суспільству, що Україна має контакти з «Ісламською державою», то зараз – із Північною Кореєю. З огляду на досвід аналізу подібних ситуацій, припускаю, що і до нинішньої скандальної історії з ракетними двигунами якимось чином причетна і Москва.

– В інтерв’ю «Еспрессо.TV» Ви сказали, що експерт Майкл Еллеман, на якого посилається The New York Times, раніше працював зі спецслужбами Росії.

– Згідно з біографією Майкла Еллемана, він очолював місію США в Росії з 1995-го по 2001 рік, яка займалася питаннями скорочення ракетного озброєння.

Я маю досвід роботи в області експертного контролю і знаю, що такі місії, здійснюючи свою роботу в країні перебування, перебувають у тісній співпраці з представниками сектору безпеки, в цьому випадку – це російські ФСБ і різні розвідувальні органи. Це не говорить про те, що він працював на них або є агентом. Однак те, що він має достатньо глибокі контакти для того, щоб реалізовувати свою професійну діяльність, в цьому я не сумніваюся.

Сам Еллеман, до речі, пояснив у Твіттері, що журналісти The New York Times спотворили його слова про Україну. Спочатку йшлося в публікації, що це українська сторона могла передати технології або двигуни КНДР, потім Еллеман заявив, що українська влада могла про це не знати, і це могли бути якісь злочинці, які викрали або документацію, або сам виріб.

Тим часом директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко вважає, що міжнародний скандал навколо ракетних двигунів, який спалахнув, однаково вдарить і по Україні, і по Росії.

– В жодному разі не йдеться про те, щоб виділити тільки одну Україну. Йдеться про те, що і Україна, і Росія будуть в однаковій мірі зазнавати тиску Заходу через цей скандал. Не слід думати, що якщо щось там відбувалося в «Південмаші» і ці ракетні двигуни опинилися на російській території, а потім були переправлені до Північної Кореї, що Захід не розуміє. Це єдина система антизахідних дій.

Україна має всі шанси опинитися в знаменитому списку разом із Росією, Іраном і КНДР.

Але Україна в цій історії все ж таки не буде головним винуватцем, оскільки Захід прекрасно усвідомлює, що без Росії у Північній Кореї не було б прогресу в її ракетній програмі».

Нинішній ракетний скандал багато в чому нагадує гучну у 2001 році історію з продажем Іраку в обхід міжнародних санкцій українських радарних комплексів «Кольчуга». Нинішня історія зі звинуваченнями Києва в можливій передачі Північній Кореї ракетних технологій також може бути формою тиску на українську владу. Про політичні наслідки цього скандалу для України говорить керівник Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.

– Навіть якщо особливих доказів не буде висунуто, осад залишиться. І перш за все, це вдарить по чинній владі, яка або не забезпечила порядок на ввіреній території і допустила витік технологій, двигунів чи інженерів-ракетників, або не контролює ситуацію на ключових підприємствах ракетно-космічного комплексу, зокрема, на «Південмаші».

І якщо врахувати, що у частини команди американського лідера Дональда Трампа неоднозначне ставлення до української влади, української адміністрації в зв’язку з тим, що під час президентської кампанії в США вона робила ставку на Гілларі Клінтон, то не виключено, що це може остаточно зіпсувати відносини, але не двох країн, а двох президентів і двох адміністрацій. У команді Трампа і в цілому у вашингтонському істеблішменті може посилитися почуття розчарування в українській владі і почнеться пошук більш прийнятних кандидатів на роль керівників країни.

– На вашу думку, чи може ця скандальна історія з ракетними двигунами призвести до зриву або замороження рішення Вашингтона про постачання Україні американської летальної зброї?

– Це цілком можливо. Супротивники надання Україні летальної зброї отримають дуже потужний аргумент для того, щоб, принаймні, відкласти на невизначений час надання нашій країні оборонної летальної зброї під приводом, що Україна не може забезпечити контроль над цим озброєнням і воно може потрапити до рук несистемних гравців, аж до того, що може опинитися по іншу лінію фронту на Донбасі.

Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода