Ірина Роговик
Львівський художник Андрій Данкович повернувся з найбільшого у світі фестивалю коміксів «Comic Con» у Сан-Дієго. Там він презентував українські комікси – власний «Саркофаг», «Даогопак» – автори Максим Прасолов, Олексій Чебикін і Олег Колов, і «Серед овець» – авторства Олександра Корешкова. Радіо Свобода розпитало у художника, як реагували на український продукт у США і наскільки відрізняється американський ринок коміксів від українського.
– Як почалась історія з американським «Comic Con»?
– Рік тому ми з моїм видавцем і компаньйоном Дмитром Хмарою їхали в Одесу на фестиваль «Fan Expo Odesa» і подумали, а спробуймо десь за кордон, у Сан-Дієго, наприклад. Написали. Отримали відповідь, що у них черга на декілька років, але про всяк, заповніть заявку. Ми вислали роботи і 6 листопада дізнались, що нас прийняли і можемо приїжджати.
Участь платна, як і на всіх фестивалях. 500 доларів – для Америки і такого фестивалю, вважаю, що це небагато. Згодом ми дізнались, що якщо ти хочеш робити якусь презентацію чи окремий зал брати [панель], то за це також треба доплачувати, і це значно дорожче. Цього ми зробити не змогли.
– Яким чином організували простір на Comic Con?
– Була окремо відведена площа для малих видавців і окремо для художників. Вони приїхали зі своїми роботами та ще й малювали. Були просто видавці коміксів, які розмістились по усьому просторі. У центрі розташували павільйони серіалів, фільмів і ігор. І до них стояли дуже великі черги. Люди могли там чекати і пів дня.
Тут легко можна було зустріти художника, який щось малює – це те, чого немає у Києві – щоб ти у живу бачив як воно все твориться.
– Якою була реакція американців на ваші комікси?
– Сприймали дуже з цікавістю. Якщо порівняти з першим нашим виходом на публіку на київському Comic Con у 2015 році і сприйняття людей тоді і в Америці зараз – то у США було у рази краще. Навіть якщо люди не купляли, вони все одно підходили і казали – от молодці, цікавий стиль, неординарна тематика. Дивувались і перепитували, чи ми справді з України, а не діаспора. Ставлення було тепле.
На київському Comic Con запропонували взяти «Даогопак» і «Серед овець» в Америку. «Серед овець» – це серіал, випустили першу частину. Він короткий, лише 20 сторінок, але цікавий, бо тема антиутопії. У ньому змальоване суспільство схоже на СРСР. Люди купляли, то приходили наступного дня і питались, чи є уже друга частина. А «Даогопак» – одразу сказали, що це європейський комікс, намальований в європейському стилі.
– А на київському Comic Con як сприймали?
– Саме там комікси добре продаються. Якраз є цільова аудиторія. Але все одно на цьому фестивалі увагу приділяються більше не коміксам, а косплеям. Хоча це так само як і у США. Але у Штатах, окрім цього є ще фільми і серіали. На Comic Con в Америці – фільми і серіали були центральною темою, навколо якої все оберталось.
– Чому ваш комікс привернув більше уваги в Америці, ніж в Україні?
– В Україні, можливо, уся комікс-індустрія ще не розвинута. І більшість людей сприймають комікси лише Marvel i DC – супергерої. Коли ж вони бачать таке, кольоровими олівцями [показує власний комікс «Саркофаг»], наукова фантастика, то цього вони не розуміють. А у Штатах вони перенаситились супергероями і для них мої роботи – це свіжість. Узагалі техніка малювання кольоровими олівцями не є звичною і людям було цікаво.
– А який український ринок коміксів?
– В Україні комікс – це для більшості людей щось таке далеке і ніхто не знає про цей фестиваль. Це в Америці чи у Європі є усвідомлення масштабності.
У нас немає ринку, тому що комікси слабо популяризовані в Україні. Наприклад, в Америці вже фактично столітня історія коміксів і кілька поколінь виросло на коміксах. А у нас для більшості людей комікси – це для дітей, якісь картинки і т.д. І люди не усвідомлюють, що це повноцінний вид мистецтва. Через це є якесь обмежене коло гіків, як їх називають, які цікавляться коміксами, а широка аудиторія – ще поки що прохолодно ставиться до цього. Навіть якщо вони сприймають комікси – це окремо взята тематика, щось патріотичне, а щось ширше, інше – дуже важко.
– Нещодавно вийшов переклад коміксів DC українською. Як може вплинути зростання їхньої популярності на ринок?
– Це не українська індустрія коміксів. Переклади вони мать бути як щось додаткове, інша лінія. Бо це буде те саме, що і переклади голлівудських фільмів. І це хіба українська кіноіндустрія? Ні. Якщо були б тільки перекладені зарубіжні комікси і навіть якщо вони стануть популярними в Україні – це, можливо, дасть якийсь поштовх, за інерцією почнуть цікавитись українськими.
А якщо просто копіювати чуже – то майбутнього немає у цьому, бо у глобальному контексті це нікому не цікаво. Хіба український супермен може увійти в світову інтелектуальну спадщину людства? Ні, він американський. І його не переплюнути.
У нас є багато авторів, які творять абсолютно різні комікси і так ми можемо розвивати свою школу. Навіть якщо створити копію українського супермена – він не пройде. Французи, італійці шукали своє, у них навіть комікси мають свою назву. Бельгія має власну школу. Це напрямок у якому можемо рухатись.
– Над чим зараз працюєте?
– Зараз малюю графічну новелу у жанрі жахів, вона називається «Мор». Вирішив спробувати себе в іншому напрямку. Раніше у мене була космічна фантастика. Зараз – це середньовічний горрор про хрестоносця, який по дорозі додому зі Святої Землі потрапляє у невелике місто. Там відбуваються дивні речі, люди накладають на себе руки. Щось їх змушує до цього, та ще й глузд втрачають. Головний герой має ціль – вибратися з міста і дізнатися причину усієї цієї містики. Видати планую десь вкінці осені.
