Експерти у Тбілісі – про наслідки серпневої війни і перспективи врегулювання конфлікту
Через дев’ять років після російсько-грузинської війни відновлення територіальної цілісності Грузії, як і раніше, входить у трійку найбільш актуальних питань, які хвилюють населення Грузії. Такими є результати опитувань, які регулярно проводить у Грузії американська неурядова організація – Національний демократичний інститут (NDI). Так, говорячи про найбільш болючі теми, поряд з робочими місцями (52%) і злиднями (31%) в червні 30% учасників опитування NDI назвали відторгнення території. Після цього йшла інфляція (28%), доступна охорона здоров'я (25%) і пенсії (22%).
Грузинська влада і міжнародне співтовариство продовжують наполягати на тому, щоб Росія відкликала визнання незалежності грузинських регіонів. Тільки протягом останнього року була ухвалена низка міжнародних документів на підтримку Грузії. Так, у березні Рада ООН з прав людини (РПЛ) висловила заклопотаність у зв’язку з порушенням прав людини і гуманітарною ситуацією в окупованих Росією регіонах Грузії і зажадала надати Бюро управління верховного комісара ООН з прав людини та іншим правозахисним організаціям «негайний доступ» до Абхазії і Цхінвальського регіону.
1 червня Генеральна асамблея ООН вже в десятий раз ухвалила ініційовану Грузією резолюцію, що визнає право всіх біженців і вимушено переміщених осіб (ВПО) на повернення в Абхазію і Південну Осетію.
У той же час 3 травня Комітет заступників міністрів Ради Європи (РЄ) ухвалив рішення з питання порядку денного «Рада Європи і конфлікт в Грузії», в якому наголошено на міжнародній відповідальності Російської Федерації як сторони конфлікту, що здійснює фактичний контроль на окупованій території Грузії і перешкоджає тому, щоб в Абхазії і Цхінвальському регіоні поширювалася юрисдикція Грузії.
Одночасно в тексті федерального бюджету США на поточний фінансовий рік є пункти, які забороняють надавати підтримку країнам, що визнають незалежність окупованих Росією Абхазії і Цхінвальського регіону. При цьому минулого тижня президент США підписав закон, що передбачає введення додаткових санкцій проти Росії, в тому числі – з приводу окупації Росією грузинських територій.
Проте Москва, як і раніше, закликає Тбілісі і міжнародне співтовариство «визнати нову реальність» і змиритися з тим, що Абхазія і Цхінвальський регіон не повернуться до складу Грузії. Більш того, Москва продовжує в Цхінвальському регіоні так звану політику «бордеризації» – тобто перенесення лінії окупації вглиб території, підконтрольній Тбілісі, посилаючись на те, що ті території раніше входили до складу Південноосетинської автономії. Після Абхазії з осені вже і в Південній Осетії грузини за національністю втратять право отримувати освіту рідною мовою, бо, згідно із заявою сепаратистської влади, всі грузинські школи, що функціонують у регіоні, стануть російськомовними.
Тим часом грузинам за національністю, які проживають в окупованій Абхазії, місцева влада запропонувала відмовитися від своєї національності в обмін на «громадянство» Абхазії. Зокрема, грузинам там пропонується зареєструватися як «мурзаканські абхази». Сепаратистське керівництво стверджує, що більшість грузинів, які проживають у Східній Абхазії, – це насправді нібито абхази, які «були примусово асимільовані в сталінсько-беріївські часи».
У результаті російсько-грузинської війни Росія в 2008 році визнала «незалежність» двох грузинських регіонів, що заявили про «відокремлення» – Абхазії і Південної Осетії – і перекинула туди додаткові війська і озброєння. Всі держави світу – за винятком Венесуели, Нікарагуа і Науру – визнають ці регіони грузинською територією, окупованою Росією.
Що змінилося?
В інтерв’ю «Голосу Америки» віце-президент Атлантичної ради Грузії Бату Кутелія зазначив, що з 2008 року найголовніше «просування» – це те, що, як він каже, міжнародна спільнота визнала Росію «головною агресивною реваншистською силою».
«Свого часу нам доводилося доводити, що Росія є агресором, що вона готувала серпневу війну протягом довгого часу і що це було частиною її агресивної політики перегляду кордонів і реваншизму, що має на меті, в першу чергу, дискредитацію демократії і демократичних цінностей. Але сьогодні міжнародне співтовариство в Америці і Європі визнає, що нова хвиля російської агресії почалася в 2008 році в Грузії і потім продовжилася в Україні. Відповідно, сьогодні існує серйозна передумова для того, щоб цей процес врешті-решт завершився, тобто щоб у першу чергу відбулося стримування Росії, а потім – відновлення тієї шкоди, яку Росія завдала міжнародному ліберальному ладові», – вважає Кутелія.
За словами експерта, одним з головних досягнень Грузії протягом останніх дев’яти років є те, що, незважаючи на вжиті Росією спроби, Грузія зуміла захистити і зберегти демократію, і населення не відмовилося від європейської і євроатлантичної інтеграції. Згідно з усіма соціологічними опитуваннями, такі цілі мають однаково сильну підтримку з року в рік.
У той же час політолог Шорена Лордкіпанідзе з Громадської ради з питань оборони і безпеки вважає, що на місці ситуація не особливо змінилася. Тобто, каже вона, крім активізації політичних інструментів, пов’язаних з міжнародним контекстом, становище людей, що перебувають на окупованій території, в ряді випадків погіршилося. Так, в Південній Осетії і Абхазії, за її словами, триває дискримінація людей за етнічною ознакою.
«Для людей на місці єдиний позитивний розвиток подій після 2008 року – це, напевно, те, що весь цей час не було збройного протистояння. Хоча в іншому плані у розв’язанні конфлікту немає поступу. Протягом усього цього часу не відбулося мирної трансформації конфлікту», – каже Лордкіпанідзе.
Експерт вважає, що загалом, крім «кризової ситуації» в регіоні і в світі, після війни 2008 року увага була зосереджена на «гуманітарних питаннях і процесі виходу з кризи», відповідно, говорить вона, скоротилися можливості для створення в грузинському суспільстві «відповідного дискурсу» для мирної трансформації конфлікту.
Суть конфлікту
У той же час Бату Кутелія не згоден з думкою, що початок прямого діалогу між грузинами, абхазами і осетинами – достатній захід для врегулювання питання цілісності країни. За його словами, суть проблеми – це конфлікт з Росією через розбіжності, пов’язані із зовнішньополітичним вибором Грузії. Кутелія стверджує, що Росія сприймає демократію як пряму загрозу не тільки у випадку Грузії. Згідно з думкою експерта, Москва не сприймає поширення демократії на території, яку вона звикла вважати сферою свого впливу. Виходячи з цього, каже Кутелія, одним тільки діалогом між громадянами Грузії різної етнічної належності територіальна проблема не врегулюється, тим більше, що на окупованих територіях російські спецслужби не допустять будь-якого навіть теоретичного зближення між розділеними окупацією громадянами Грузії.
«Природно, діалог необхідний, в тому числі і для того, щоб наші співгромадяни, ізольовані від нас окупаційними силами, були в курсі того, що відбувається по інший бік лінії розподілу – тобто як працюють демократичні інститути, як розвивається країна і таке інше. Але лише діалог не зможе вирішити проблеми цілісності країни, тим більше що народна дипломатія працювала в певній мірі і до війни 2008 року, і до цього дня. Зокрема, як в гуманітарному, так в економічному плані, включаючи медичну допомогу», – сказав Кутелія в інтерв’ю.
Що далі?
Шорена Лордкіпанідзе вважає, що у сьогоднішній Грузії більше можливостей для успіху в питанні відновлення територіальної цілісності країни, ніж вісім років тому. Зокрема, каже вона, сформувалася вже «масштабніша» міжнародна підтримка, а також власний «негативний досвід», який Тбілісі, згідно з її думкою, повинен врахувати в процесі деокупації власних територій.
У свою чергу, Бату Кутелія вважає, що в тому випадку, якщо країна буде продовжувати розвиватися як демократична держава, включаючи прогрес у плані євроатлантичної інтеграції, Грузія може сподівається на позитивне вирішення своєї територіальної проблеми.
«Час не грає проти нас, якщо ми йдемо вперед. Ми свідки того, що увійшли в силу нові санкції США проти Росії, змінюються настрої в Європі. Все це створює передумови для позитивного результату цього процесу. Хоча, природно, немає гарантій, бо все це ще вимагає і наявності добре координованої зовнішньої політики і політики безпеки з боку грузинської влади», – вважає Кутелія.
