Законопроект, схвалений Палатою представників США цього тижня, об’єднав у собі заходи з посилення санкцій проти Росії, Ірану та Північної Кореї. Кілька місяців знадобилось американським законодавцям для доопрацювання законопроекту і дотримання процедури ухвалення. Спершу, після затвердження посилення санкцій Сенатом, з огляду на процедурні питання, законодавці змушені були доопрацювати законопроект і знову внести його до Конгресу, але тепер до Палати представників. Після успішного голосування в Палаті представників, його підтримав і Сенат, а далі документ має підписати президент.
Російський розділ законопроекту має три основних завдання:
1) Надати законодавчої сили чотирьом указам (executive order – ред.) нині колишнього президента Барака Обами, виданим в 2014 році і спрямованим проти бойовиків в Україні і тих, хто підтримує їхню діяльність, посадовців часів Віктора Януковича та осіб з найближчого оточення Володимира Путіна. Ці розпорядження також обмежують можливості залучення американських інвестицій до фінансового сектору Росії, оборонних технологій та енергетики. Окремо, законопроект надає законодавчої сили указам 2015-го та 2016-го років про блокування активів через кібернапади, включно з блокуванням доступу до маєтків Росії в Нью-Йорку та Меріленді.
2) Розширити існуючі санкції, зобов’язавши президента, а не просто надавши йому право, вводити посилені санкції, що стосуються обмеження залучення боргу для енергетичного, фінансового секторів, а також видобутку нафти, можливості державних російських підприємств залучати фінансування через приватизацію, або інвестування на суму від 10 мільйонів доларів. Розширюється також заборона на підтримку російських проектів з видобутку нафти нетрадиційних джерел на проекти поза межами Росії. Водночас, встановлюється мінімальна дозволена участь в таких проектах російських компаній, що підпадають під санкції, на рівні 33 відсотки. Таке положення дозволяє забезпечити безперешкодне виконання, зокрема, проекту з постачання каспійських енергоресурсів до Європи «Шахденіз», в якому міноритарний пакет має російська компанія «Лукойл».
3) Запровадити нові санкції, пов’язані з кібервтручаннями та порушеннями прав людини з боку Російської Федерації, а також санкції, пов’язані зі значною корупцією в Росії.
Критерії для внесення змін до санкцій залишаються практично незмінними і стосуються врегулювання кризи в Україні, як передбачено мінськими домовленостями. Повноваження накладати санкції і визначати перелік осіб, які підпадають під санкції, залишається за президентом, а от для внесення змін до санкцій, а також для зняття санкцій, необхідно буде отримати згоду Конгресу.
Законопроект чітко визначає пріоритети зовнішньої політики, яких має дотримуватись президент щодо Росії, зокрема:
– Закликати уряд Росії вивести сили з території Грузії, України та Молдови;
– Віддати контроль над кордоном цих територій відповідним урядам;
– Припинити дії, які завдають шкоди обраним урядам цих країн тощо.
Пріоритетність підтримки енергетичної безпеки України визначена окремим положенням і містить, серед іншого, пункти про підтримку реформ енергетичного ринку, протистояння російському проекту «Північний потік-2», просування енергетичної безпеки України у співпраці з європейськими країнами.
Наголошується також і на посиленні співпраці з ЄС, зокрема використовуючи Фонд протидії впливу Росії з бюджетом у 250 мільйонів доларів на 2018-2019 бюджетні роки.
Найбільш неоднозначним положенням законопроекту, яке викликало обурення ряду європейських країн, є новація, яка надає президенту повноваження обмежувати фінансування та постачання товарів і послуг від американських організацій для трубопровідних проектів Росії. Хоча, в законопроекті зазначено тільки право, а не обов’язок президента накладати такі санкції, європейські країни засудили такий захід, вказуючи на його негативний вплив, насамперед, на російський проект «Північний потік-2».
Деякі американські експерти критично оцінили технічні положення законопроекту, якими надається можливість Міністерству фінансів США накладати санкції на проект, якщо в ньому бере участь російське державне підприємство, що займається залізничними перевезеннями, гірничовидобувною діяльністю або металургією. Хоча ця норма не має прямої дії, а передбачає відповідне рішення Міністерства фінансів США, аналітики вважають, що ризики для інвесторів можуть посилитись.
Законопроект має широку підтримку в Конгресі США, що є потужним і рішучим сигналом про незмінність політики США стосовно Росії та її дій в Україні, Молдові та Грузії. Після остаточного голосування в Сенаті, законопроект скеровується на підпис президенту, який ухвалюватиме остаточне рішення про його подальшу долю. Все ж, широка підтримка в обох палатах Конгресу означає, що навіть у випадку, якщо Дональд Трамп застосує право вето, його, як виглядає, законодавці зможуть легко подолати.
Але є і ще один варіант. Згідно з Конституцією США, якщо мине 10 робочих днів від часу, коли законопроект опинився на столі президента, і він його ще не підписав, законопроект автоматично стає законом.
