Цвіте та стогне: Дніпро потерпає від фітопланктону

У Києві безпечно купатися лише на 2 із 11 офіційних пляжів, повідомляє столична санепідемстанція. На інших вода занадто забруднена. Загалом стан води в Дніпрі та деяких інших українських річках викликає дедалі більше занепокоєння в екологів. Насамперед ідеться про цвітіння води. Екологи кажуть, що ця проблема має цілу низку причин, головна з яких полягає в тому, що русло річки спотворене водосховищами.

​
Процес перетворення Дніпра на каскад водосховищ, так само як і спричинені ним проблеми, почалися не сьогодні, каже доктор географічних наук Віктор Вишневський.

«Дніпро почали перетворювати на каскад водосховищ ще наприкінці 20-х років минулого століття, – каже він. – Лише на українській ділянці Дніпра їх шість, але це не всі водосховища в басейні. Кількість водосховищ на притоках сягає 1100, до них можна додати близько 40 тисяч ставків».

За словами вченого, всі ці водойми істотно уповільнили рух води в річках, і це одна з причин розвитку фітопланктону.

Окрім антропогенної, проблема має й природню складову, додає він.

«Уже четвертий рік поспіль в Україні спостерігається значне маловоддя. Такого поєднання двох маловодних років, як 2015-й та 2016-й, за останні 50 років не було», – розповідає Вишневський.

В умовах маловоддя та ще й із підвищенням температури води, каже він, у воді зростає концентрація біогенних речовин, які слугують добривом для фітопланктону. Насамперед вчені відносять до них фосфор та азот.

Активістка правозахисної організації «Екологія. Право. Людина» Катерина Полянська також вважає, що в цвітінні Дніпра винні в першу чергу штучні водойми: «Усе це – повільна течія, висока температура – створює сприятливе середовище для бурхливого росту синьо-зелених водоростей. Тому треба провести правильні розрахунки, як із найменшою шкодою для екосистеми Дніпра зменшити площу цих мілководь».

Крім того, на переконання активістки, проблему посилює забудова прибережних територій та проведення на них сільськогосподарських робіт, внаслідок у чого у воду потрапляють речовини, які забруднюють воду й сприяють цвітінню води.

Із цим припущенням не згодний Віктор Вишневський: «Давайте поміркуємо, скільки може зливатися з кількох десятків чи сотень садиб стічних вод, порівняно з тим, скільки зливається з міста Києва, в якому живе щонайменше три мільйони людей. Звинувачувати кількасот людей, які живуть на берегах Дніпра, – це нісенітниця, – переконаний він. – Тим паче, що якість води залежить далеко не від того, що робиться на берегах, а й від величезної кількості річок, які впадають у Дніпро. Це і ферми тваринницькі, і склади з хімікатами, і так далі».

Як врятувати Дніпро?

За словами Вишневського, наслідки створення штучних водойм проявилися вже тоді, коли було пізно від них відмовлятись. «Ставки і деякі водосховища почали створювати понад сто років тому, коли й людей і стоків було менше, –каже він. – Коли справа дійшла до створення великих водосховищ на Дніпрі, а це понад 50 років тому, ми побачили результат людської діяльності. До цього мало хто міг уявити, що вода виглядатиме, як зелена сметана».

Усунути основну причину цвітіння, каже Вишневський, наразі неможливо.

«Водосховища створювали для того, щоб вирішити певні водогосподарські проблеми: виробництво електроенергії, вирівнювання стоку протягом року, – пояснює експерт. – Спускати їх зараз нереально, бо це спричинить набагато гірші наслідки: перестануть функціонувати численні водозабори, не лише питні, а й промислові».

На думку вченого, необхідно вдосконалювати процес стічних вод, що потрапляють у водойми. «Більшість очисних споруд в Україні побудовані багато десятиліть тому: наприклад, Бортницька станція аерації була запущена 1965 року, а проектувалася ще раніше», – каже він.

Натомість голова організації «Національний екологічний центр» Ярослав Мовчан переконаний, що, не повернувши дніпровській воді проточність, проблему вирішити не вдасться: «Те, що природа могла компенсувати ще 20-30 років тому, вона більше не може зараз. Цей процес інерційний, і лише зараз починають проявлятися жахливі впливи водосховищ, які по суті є підводними сміттєсховищами».

Мовчан наголошує, що зволікати з вирішенням проблеми цвітіння води не варто, бо інакше невдовзі можуть виникнути серйозні проблеми із водопостачанням питної води.

За словами Катерини Полянської, імплементація європейських правових норм має сприяти вирішенню екологічних проблем українських річок.

«Зараз, у зв’язку із підписанням Угоди про асоціацію з ЄС, відбувається процес адаптації до європейського законодавства. Зокрема, імплементується Європейська водна рамкова директива, яка, серед іншого, зобов’язує привести води річок до екологічного стану «добрий», – каже вона.